Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-4358/10/2270

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р. Справа № 33096/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Калина» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року у справі за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Калина» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 3973,82 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить у відповідності до вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 3923,08 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50,74 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов»язано стягнути з приватного підприємства «Калина» на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарську санкцію в розмірі 3923,08 грн. та пеню в розмірі 50,74 грн.

Приймаючи постанову у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вжив достатніх заходів, передбачених чинним законодавством, для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач - приватне підприємство «Калина», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що працевлаштування інвалідів не віднесено до компетенції підприємств, установ, організацій. Для працевлаштування інваліди мають звертатися до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості. Позивачем не доведено, що інваліди зверталися до ПП «Калина» чи до Полонського районного центру зайнятості для працевлаштування. Відтак, обов»язок працевлаштування інвалідів міг виникнути в ПП «Калина» після звернення до підприємства інваліда з проханням працевлаштуватися, або після звернення інваліда до органу державної служби зайнятості з аналогічним проханням і відповідного звернення органу державної служби зайнятості до ПП «Калина».

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Калина» зареєстроване як юридична особа 06.07.1994 року виконавчим комітетом Полонської районної ради та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ по Хмельницькій області Головного управління статистики у Хмельницькій області від 30.06.2010 року №03-07/385.

26.02.2010 року відповідачем подано до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.4). За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 13 осіб. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не вказана, так як у відповідній графі проставлено прочерк (-). У 2009 році інваліди на підприємстві не працювали. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2009 році склала 7846,15 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості приватного підприємства «Калина» перед Хмельницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 3923,08 грн., за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, у розмірі 50,74 грн. (а.с.6).

Також апеляційним судом встановлено, що згідно листа Полонського районного центру зайнятості від 19.05.2010 року № 22-04/547 ПП «Калина» (код ЄДРПОУ 21327372) у 2009 році не подавала звіти форми №3-ПН про вільні робочі місця та вакантні посади, в т.ч. на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного (1) робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Апеляційним судом встановлено, що враховуючи наявність у 2009 році на підприємстві 13 штатних працівників, на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був створити одне робоче місце для інваліда.

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» витікає, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 року № 70 (далі-постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частина четверта статті 20 Закону України "Про зайнятість населення"від 01.03.1991 року, № 803-XII передбачає, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами, організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи вищенаведені положення законів на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати щомісяця державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості щомісяця відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування інвалідів, для організації працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Калина» протягом 2009 року не створило робочого місця для працевлаштування інваліда. Відповідач щомісяця не інформував службу зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інваліда, оскільки звіти за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не направлялись.

Відповідачем не представлено апеляційному суду будь-яких інших доказів про те, що підприємство виконало протягом 2009 року зобов'язання щодо виділення та створення робочого місця для працевлаштування одного інваліда, у тому числі спеціального робочого місця, забезпечивши для нього відповідні умови праці. Отже, викладене свідчить про те, що підприємством не приймались належні заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи, організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікацій та знань та з урахуванням їх побажань.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.

Отже, на переконання колегії суддів, відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів у розмірі 3923,08 грн., а також пені в розмірі 50,74 грн.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Калина» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2010 року у справі № 2-а-4358/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя: Р.Б. Хобор

Судді: В.П. Сапіга

І.О. Яворський