Постанова

від 16.05.2013 по справі 801/3338/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2013 р. Справа №801/3338/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби

до Приватного акціонерного товариства "Джемієт"

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим ДПС звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Приватного акціонерного товариства "Джемієт" про стягнення податкової заборгованості у розмірі 127681,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року заява була залишена без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Позивачем у встановлений судом строк були усунені недоліки заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.04.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.67), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.68).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.66), клопотань, заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Приватне акціонерне товариство "Джемієт" зареєстровано у якості юридичної особи 29.01.1993 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС з 08.08.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Джемієт" (ЄДРПОУ 19451923) з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.08.2011 року №2109/23-1/19451923/162 (далі - акт перевірки) (а.с.11-15).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.15):

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 127680,00грн.

Висновки ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС в акті обґрунтовуються тим, що у рядку 10.1 Декларації «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою (дозволений податковий кредит)» та згідно додатка 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показника за лютий 2011 року у загальній сумі 128263,00грн, встановлено, що ПрАТ "Джемієт" здійснювало операції з ПрАТ «Крименерго» (ЄДРПОУ 00131400, ІПН 1314001096) та з ТОВ «Логістик-Голд» (ЄДРПОУ 37089959, ІПН 370899515544).

Згідно матеріалів перевірки ДПІ у Суворовськомц районі м. Одеси, а саме: акта від 28.07.2011 року №743/23-1/37089959 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Логістик-Голд» (ЄДРПОУ 37089959) за період з 05.05.2010 року по 30.06.2011 року було встановлено (а.с.32-59):

- відсутність наявності основних виробничих фондів, відповідно до декларації з податку на прибуток;

- численність працюючих на підприємстві 1 особа, згідно розрахунків комунального податку та довідки форми 1 ДФ;

- основний вид діяльності: інші види оптової торгівлі.

Згідно акта перевірки ТОВ «Логістик-Голд» знаходилась у стані - 4 «порушено провадження у справі про банкрутство».

Оскільки у ТОВ «Логістик-Голд» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (а.с.14).

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0003592301 від 31.08.2011 року, яким ПрАТ "Джемієт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 127680,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн (а.с.10), направлено рекомендованою кореспонденцією та отримано 02.09.2011 року відповідно до відмітники на поштовому повідомленні (зворотній бік а.с.10).

Згідно з п.п. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи те, що ПрАТ "Джемієт" має систематичний податковий борг, та у добровільному порядку не сплачує, згідно ст.6 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 (який діяв у період у якому виник первинний податковим борг) Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби було направлено першу податкову вимогу №1/698 від 27.10.2009 року, яка отримана 10.11.2009 року, відповідно до відмітки на поштовому повідомленні (а.с.16) та другу податкову вимогу №2/795 від 14.12.2009 року, яка отримана 05.01.2010 року, відповідно до відмітки на поштовому повідомленні (зворотній бік а.с.16).

Суд зазначає, що для з'ясування всіх обставин по справи, судом Ухвалою від 22.04.2013 року витребовувалися у відповідача докази, які підтверджують здійснення господарських операцій з ПрАТ «Крименерго» та з ТОВ «Логістик-Голд» (а.с.63), але відповідачем було проігноровано Ухвалу суду.

В матеріалах справи відсутні договори, накладні, докази транспортування отриманої продукції (товару), докази отримання та обліку товару, докази оплати товару.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів того, що ним взагалі отримувалися, якісь послуги від контрагента.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, позивачем до суду не надано документів, які би дали можливість встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю контрагента, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним звернення позивача до суду з позовом щодо стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивач у порядку ст. 71 КАС України довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення для проведення перевірки та прийняття рішень, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

За таких обставин враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнитиу повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Джемієт" (98652, АР Крим, м. Ялта, смт. Восход, вул. Аврори, буд.28; ідентифікаційний код - 19451923) податкову заборгованість перед Державним бюджетом м. Ялта з рахунків у банках обслуговуючих Приватне акціонерне товариство "Джемієт" у розмірі 127681 (сто двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят одна) гривень в дохід державного бюджету м. Ялта на р/р 31110029700039, код платежу 14010100 в УГК в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 38027563.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко