Постанова

від 04.06.2013 по справі 805/5380/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р. Справа №805/5380/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: «14» година «00» хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Голуб В.А.,

при секретарі Матченко В.С.,

за участю:

представника позивача Ілюхіна С.В.,

представника відповідача Мартиненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про скасування вимог про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр», звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про скасування вимог про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 10 по 14 грудня 2012 року відповідачем проводилась планова перевірка позивача з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 03.04.2007 року по 01.11.2012 року.

14 грудня 2012 року по результатам перевірки співробітниками відповідача був складений акт № 556, сформовані вимоги про сплату боргу № Ю-140 і № Ю-597, прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 214/02 та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 215/02.

Не погоджуючись з висновками співробітників відповідача та прийнятими ними рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області та Пенсійного фонду України.

За результатами поданих скарг Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області були скасовані рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.12.2012 року № 214/02 та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 14.12.2012 року № 215/02 в зв'язку з допущеними арифметичними помилками, а не згодою з аргументами скаржника. Саме тому замість вище згаданих скасованих рішень, були винесені нові рішення від 11.03.2013 року № 54/03 та 55/03.

Як зазначає позивач, підставою для нарахування та стягнення недоїмки у сумі 5 935,75 грн., зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14.12.2012 року № Ю-140, та застосування фінансових санкцій у сумі 10 874, 17 грн., зазначених у рішенні від 11.03.2013 року № 54/03, стали висновки відповідача щодо необхідності сплати страхових внесків у розмірі 33, 2 % та 2 % з виплат громадянам України: ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - за угодами цивільно-правового характеру, які здійснювались позивачем у період з серпня 2009 року по червень 2010 року. На думку перевіряючих, ці угоди є договорами на виконання робіт, тому заявник порушив численні норми законодавства, які зобов'язують його нараховувати і сплачувати страхові внески з виплат за цими угодами та надавати відповідну інформацію у пенсійний фонд для проведення персоніфікації та обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Позивач вважає, що висновки перевіряючих неправомірні, вони не відповідать закону і зроблені з формальних причин.

Так, в назві угод зазначено «договір на виконання робіт» і в самому тексті угод використовується словосполучення «виконання робіт», але, як зазначає позивач, по своїй сутності угоди є договорами на виконання послуг, тому що предметом зазначених угод є розповсюдження рекламної продукції та/або консультування населення в рамках проведення рекламної кампанії, контроль за особами, що розповсюджують рекламну продукцію, а також надання бухгалтерських послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вказану послугу, якщо інше не встановлене договором. Як зазначає в своєму листі від 01.12.2006 року № 21-5-490 Мінюст України: «Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невід'ємність від джерела або від одержувача, синхронність надання і отримання, неможливість зберегти, споживність послуги при її наданні».

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із основних принципів, на яких базується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованими особами визначені громадяни України, які працюють на підприємствах, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, або виконують роботи на зазначених підприємствах, за договорами цивільно-правового характеру. Саме тому, Пенсійний фонд України впродовж чотирьох років у своїх листах (від 01.09.2006 року № 11127/03-02, від 21.02.2007 року № 2790/03-20, від 13.05.2008 року № 8157/03-20, від 09.10.2009 року № 18950/03-30) неодноразово підкреслював, що у разі якщо суми винагород виплачуються особам за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не нараховуються та не сплачуються.

Також, як вказує позивач, підставою для нарахування та стягнення недоїмки у сумі 1 469,10 грн., зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14.12.2012 рок № Ю-597, та застосування фінансових санкцій у сумі 587,64 грн., зазначених у рішенні від 11.03.2013 року № 55/03, стали висновки відповідача щодо несплати заявником страхових внесків у розмірі 36, 77 % та 3,6 % з фонду оплати праці працівників підприємства в період з березня по травень 2012 року.

На думку позивача, ці висновки відповідача просто не відповідать дійсності. У зазначений період позивачем були сплачені внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в повному обсязі, навіть, з перебільшенням, що підтверджується платіжними дорученнями № 953/12 від 01.03.2012 року на суму 450, 00 грн., № 954/12 від 01.03.2012 року на суму 50, 00 грн., № 964/12 від 21.03.2012 року на суму 250, 00 грн., № 973/12 від 03.04.2012 року на суму 550, 00 грн., № 974/12 від 03.04.2012 року на суму 150, 00 грн., № 981/12 від 24.04.2012 року на суму 550, 00 грн., № 982/12 від 24.04.2012 року на суму 150, 00 грн., № 989/12 від 13.05.2012 року на суму 550, 00 грн., № 990/12 від 13.05.2012 року на суму 150, 00 грн. Згадані платіжні доручення були надані перевіряючим під час перевірки, але останні їх не взяли до уваги.

На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати вимоги про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив наступне.

На підставі направлення від 07.12.2012 року № 589, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, та відповідно до плану проведення перевірок платників єдиного внеску проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційно-інформаційний центр", за результатами якої складено акт від 14.12.2012 року № 556.

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами. Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і відповідно - платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.

Водночас, як зазначає відповідач, відповідно до ст. 19 Закону № 1058 винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.

Здійснення нарахувань на зазначені виплати суми винагород враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за № 1000/9599.

Представник відповідача вказує, що відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до Закону № 2464 постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Підпунктом 7.2.3 Інструкції №21-5 передбачено, що підставою для прийняття відповідного рішення є, зокрема, акт перевірки платника єдиного внеску.

Таким чином, доводи позивача, на думку представника відповідача, повністю не відповідають діючому законодавству України та спростовуються документами особової картки платника.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Консультаційно-інформаційний центр» - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.04.2007 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 35062689, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 736858 (а.с.85).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.01.2001 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 21955766, про що зазначено в інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, доступ до якого впроваджено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2011 року № 2009/5 «Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (а.с. 135-136).

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011 (з наступними змінами та доповненнями), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно ст. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 грудня 2012 року на підставі направлення № 589 від 07.12.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 03.04.2007 року по 01.11.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 556 від 14.12.2012 року (а.с.7-19).

Згідно акту перевірки від 14.12.2012 року № 556 зафіксовано порушення позивачем вимог:

- ст.ст. 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464), щодо повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату. В результаті підприємству донараховано суми заробітної плати, на яку нараховуються єдиний внесок, на суму 3 639, 14 грн.;

- ст.ст. 4, 7, 8, 9 Закону № 2464 у частині нарахування єдиного внеску, в результаті чого підприємству донараховано суму єдиного внеску по ставці 36, 77 % на суму 1 338, 10 грн.;

- ст.ст. 4, 7, 8, 9 Закону № 2464 у частині утримання єдиного внеску, в результаті чого підприємству донараховано єдиний внесок по ставці 3, 6 % на суму 131, 00 грн.;

- ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) у частині повноти та своєчасності обчислення сум фактичних витрат на оплату праці працівників, на які нараховуються страхові внески: за 2008 рік завищено ФОП, на який нараховуються страхові внески по ставці 33,2 % у загальній сумі 386, 25 грн., та завищено ФОП, з якого утримуються страхові внески по ставці 2 % у загальній сумі 386, 25 грн.; за 2009 рік донараховано ФОП по ставці 33,2 % у сумі 13 863, 00 грн., та донараховано ФОП по ставці 2 % у сумі 13863, 00 грн.; за 2010 рік донараховано ФОП по ставці 33,2 % у сумі 3 000, 00 грн., та донараховано ФОП по ставці 2 % у сумі 3 000, 00 грн.;

- п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 у частині повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків, а саме: за 2008 рік завищено страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 128, 24 грн. та по ставці 2 % у сумі 7, 73 грн.; за 2008 рік занижено страхові внески по ставці 33, 2 % у сумі 128, 24 грн. та по ставці 2 % у сумі 7, 73 грн.; за 2009 рік донараховано страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 4 602, 51 грн. та донараховано страхові внески по ставці 2 у сумі 277, 26 грн.; за 2010 рік донараховано страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 995, 98 грн., та донараховано страхові внески по ставці 2 % у сумі 60, 00 грн.

- п.п. 4.8 п. 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 (далі - Порядок № 22-2), а саме: ненадання індивідуальних відомостей при формуванні таблиці 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам" додатка 4 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України по застрахованій особі за березень-квітень 2012 року, а саме: ОСОБА_16;

- п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року № 26-1 (далі - Порядок № 26-1) в частині щодо ненадання індивідуальної відомості за січень-червень 2010 року на застраховану особу ОСОБА_3, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 та Порядку № 7-6 в частині ненадання індивідуальних відомостей за 2009 рік на застрахованих осіб: ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_19, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

14 грудня 2012 року відповідно до ч. 7 прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2019 року, ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року в редакції на 12.10.2012 року та на підставі акту перевірки № 556 від 14.12.2012 року, складено вимогу № Ю-140, відповідно до якої недоїмка зі страхових внесків позивача складає 5 935,75 грн. (а.с. 27).

14 грудня 2012 року відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі акту документальної перевірки № 556 від 14.12.2012 року, складено вимогу № Ю-597, відповідно до якої недоїмка зі сплати єдиного внеску позивача складає 1 469,10 грн. (а.с. 28).

14 грудня 2012 року відповідач за наслідками розгляду документальної перевірки № 556 від 14.12.2012 року прийняв рішення № 214/02 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» застосовано штрафні санкції у розмірі 514, 19 грн. (а.с.29).

14 грудня 2012 року відповідач за наслідками розгляду документальної перевірки № 556 від 14.12.2012 року прийняв рішення № 215/02 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» застосовано фінансові санкції у розмірі 10 395, 09 грн. (а.с.30).

У судовому засіданні встановлено, що рішення відповідача від 14.12.2012 року №№ 214/02, 215/02 скасовані рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.02.2013 року за №№ 1429/08, 1430/08 (а.с.36-38) та зобов'язано відповідача винести нові рішення про застосування фінансових санкцій до позивача відповідно до вимог діючого законодавства.

11 березня 2013 року відповідач за наслідками розгляду акту № 556 від 14.12.2012 року прийняв рішення № 54/03 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» застосовано фінансові санкції у розмірі 10 874, 17 грн. (а.с.32).

11 березня 2013 року відповідач за наслідками розгляду акту № 556 від 14.12.2012 року прийняв рішення № 55/03 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» застосовано фінансові санкції у розмірі 587, 64 грн. (а.с.33).

Щодо позовних вимог про скасування вимоги № Ю-140 від 14.12.2012 року та рішення від 11.03.2013 року № 54/03, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2009 році були укладені договори на виконання робіт. Сторонами даних договорів є «Замовник» та «Виконавець». Згідно предмету договору, виконавець за дорученням замовника зобов'язується виконувати роботи (а.с.51-62). У подальшому між позивачем і громадянами, з якими укладались вказані договори, були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 137-148).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Страхувальниками згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058 є роботодавці, зокрема, підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1.10. 15 статті 11 цього Закону.

Стаття 15 Закону № 1058 передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця на виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400) встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 400 для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають, зокрема, винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.п.6 п. 7 Прикінцевих положень Закону № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до акту перевірки від 14.12.2012 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 03.04.2007 року по 01.11.2012 рік, перевіркою встановлено порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону україни «Про загальобовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 у частині повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків, а саме, з причин наведених у п. 3.1., 3.2.:

- у лютому 2008 року платником були завищені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 128,24 грн., та по ставці 2% у загальній сумі 7,73 грн. (Кт651 ДТ661), які були самостійно відкориговані платником у липні 2008 року;

- у серпні 2009 року платником були занижені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 230,08 грн., та по ставці 2 % у сумі 13,86 грн. (Кт651 ДТ661);

- у вересні 2009 року платником були занижені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 4 040, 44 грн., та по ставці 2 % у сумі 243,40 грн. (Кт651 ДТ661);

- у листопаді - грудні 2009 року платником були занижені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 331,99 грн., та по ставці 2 % у сумі 20,00 грн. (Кт651 ДТ661);

- у січні-березні 2009 року платником були занижені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 497,99 грн., та по ставці 2 % у сумі 30,00 грн. (Кт651 ДТ661);

- у квітні-червні 2009 року платником були занижені страхові внески по ставці 33,2 % у сумі 497,99 грн., та по ставці 2 % у сумі 30,00 грн. (Кт651 ДТ661).

Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України та договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійсненні певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

Суд заяважує, що наявні в матеріалах справи договори є трудовими угодами, враховуючи їх предмет, строки та порядок виконання та Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачено, що хоч це договір підряду чи надання послуг страхові внески повинні нараховуватись та сплачуватись до Пенсійного фонду. Отже, відповідачем правомірно винесено відносно позивача вимогу № Ю-140 від 14.12.2012 року та рішення від 11.03.2013 року № 54/03.

Щодо позовних вимог про скасування вимоги № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішення від 11.03.2013 року № 55/03, суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати встановлено порушення вимог ст.ст. 4, 7-9 Закону № 2464, а саме з причин наведнених у п.п. 2.1.:

- у березні-травні 2012 року, згідно розрахунко-платіжних відомостей про нарахування заробітної плати, сума нарахованого єдиного внеску по ставці 36,77 % складає 1 338,10 грн. Данні про нарахування сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок до Пенсійного фонду надані не були. Тобто встановлено факт заниження суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, відповідно до класу професійного ризику виробництва (36,77 %) на загальну суму 1 338,10 грн.;

- у березні-травні 2011 року підприємством були занижені суми єдиного внеску по ставці 3, 6 % у загальній сумі 131,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2. ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а згідно п. 4 цієї ж статті - подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Страхувальники зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць (п. 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного онду України від 08.10.2010 р. № 22-2).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

За пунктом 2.2. розділу 2 Порядку № 22-2 звіт подається, зокрема, в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 N 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за N 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно не подавав до УПФУ в Київському районі м. Донецька звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період березень - травень 2012 року.

У позовній заяві позивач вказує, що підставою для нарахування та стягнення недоїмки у сумі 1 469, 10 грн., зазначеної у вимозі про сплату боргу від 14.12.2012 року № Ю-597, та застосування фінансових санкцій у сумі 587, 64 грн., зазначених у рішенні від 11.03.2013 року № 55/03, стали висновки відповідача щодо несплати заявником страхових внесків у розмірі 36, 77 % та 3, 6 % з фонду оплати праці працівників підприємства в період з березня по травень 2012 року. При цьому на спростування вказаних висновків позивач посилається на платіжні доручення.

Однак при розгляді даної справи судом встановлено, що відповідачем винесено спірну вимогу та рішення у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.ст. 4, 7-9 Закону № 2464 щодо правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, а не її сплати.

На підтвердження своєчасності нарахування та обчислення єдиного внеску представником позивача надано у судовому засіданні розрахункові відомості за березень-травень 2012 року (а.с. 166-180).

Суд не приймає вказані відомості на підтвердження своєчасного та в повному обсязі нарахування та обчислення позивачем єдиного внеску, оскільки вони не містять дати виготовлення, прізвища, імя та по батькові особи, яка їх підписала, не вказана посада особи, яку вона займає. Крім того, зазначені відомості позивачем при проведенні перевірки відповідачу не надавались, про що зазначено в акті перевірки (а.с.12).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» про скасування вимог про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційно-інформаційний центр» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про скасування вимог про сплату боргу № Ю-140, № Ю-597 від 14.12.2012 року та рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 54/03, № 55/03 від 11.03.2013 року, - відмовити у повному обсязі.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 червня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 10 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.