Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а-5889/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 84564/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.,

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

при секретарі: Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення ,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Бумеранг» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0001612302/0/26390 від 30.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова та спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001612302/0/26390 від 30.09.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту неправомірно, оскільки контрагент позивача являється посередником реалізованих послуг за укладеним договором, а постачальником є ПП «Компанія «Бізнес» та ТзОВ «Компанія «Кентавр». Проведеною перевіркою встановлено, що у таких юридичних осіб відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а тому вони не могли бути постачальниками вищевказаних послуг (робіт). Від так апелянт вважає, що має місце недійсність проведених господарських операцій. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача - апелянта ДПІ у Залізничному районі м. Львова в удове засідання не явився, тому відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не підтримав, просить відмовити в їх задоволені, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ТПК «Бумеранг» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Будгаранткомфорт» за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, результати якої відображені в Акті перевірки №2310/23-2/22380339 від 14.09.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ТПК «Бумеранг»п.1.7., п.1.8 ст. 1, п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.5, п.п. 7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту та до заниження податку на додану вартість на 75167,60 грн., в тому числі за березень 2009 року 8116,40 грн., травень 2009 року 38125,60 грн., червень 2009 року 28925,60 грн.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0001612302/0/26390 від 30.09.2010 року, яким ТзОВ «ТПК «Бумеранг» визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 112751,40 грн. (за основним платежем 75167,60 грн., за штрафними санкціями 37583,80 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання позивачу послуг (виконання робіт) підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договорами підряду, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату вартості виконаних робіт, які в своїй сукупності підтверджують фактичне виконання робіт та вказують на обставини використання цих робіт в господарській діяльності товариства. Оскільки фінансово-господарські операції ТзОВ «ТПК «Бумеранг» з контрагентом в особі ПП «Будгаранткомфорт» документально підтверджені відповідними первинними документами, сплачено у зв'язку з цим відповідні суми податків за цей період, відтак висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій є помилковим.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає правильними. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, а саме до договорів підряду №2-03/09 від 2 березня 2009 року, №3-03/09 від 3 березня 2009 року, №3-06/09 від 3 червня 2009 року Приватним підприємством «Будгаранткомфорт» надано послуги Позивачу по прокладанню повітропроводів для системи автоматики припливно-витяжної вентиляції торгово-складських приміщень по вул. Богданівській, 11 у м. Львові, земляні роботи по улаштуванню зовнішньої каналізації для філії ВАТ «Кредобанк» на вул. Б. Хмельницького, 14 в м. Самборі, по виготовленню та монтажу обладнання для систем вентиляції торгівельно-розважального комплексу по вул. Стрийській, 202.

ПП «Будгаранткомфорт» виконало роботи за вказаними договорами підряду, що підтверджується первинною документацією, яка є в матеріалах справи, що оформлювалась між позивачем і ПП «Будгаранткомфорт» та надавалась на ознайомлення при проведенні перевірки, так і фактичними результатами робіт на об'єктах будівництва. Виконуючи свою частину зобов'язань за договорами підряду, позивач приймав виконані роботи та здійснював оплату.

В якості доказів реальності виконання робіт, позивачем надано копії договорів підряду та Акти виконаних робіт за березень 2009 року та червень 2009 року.

Вартість здійснених оплат за договорами підряду підтверджуються платіжними дорученнями.

За результатами проведених господарських операцій виписано податкові накладні ННЗ10357 від 31.03.2009 р. (сума ПДВ - 38125,60 грн.), - 3314 грн.), НН180601 від 30.03.2009 р. (сума ПДВ - 25611,60 грн.), НН300301 від 31.03.2009 р. (загальна сума ПДВ 75167,60 грн.).

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані відповідні первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, які були долучені до матеріалів справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку наявності податкових накладних, платіжних доручень про сплату вартості виконаних робіт, договорів підряду, актів виконаних робіт, що підтверджує реальність господарських операцій, такі є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що позивач та його контрагент мають ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підтверджує наявність у цих підприємств управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, персоналу.

На момент укладення договорів такі були платниками податку на додану вартість.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав достатні і передбачені Законами України «Про податок на додану вартість» підстави для віднесення до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, пов'язані з виконанням укладених договорів.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Будгаранткомфорт» з ПП «Компанія «Бізнес» та ТзОВ «Компанія «Кентавр» носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод ПП «Будгаранткомфорт» з ПП «Компанія «Бізнес» та ТзОВ «Компанія «Кентавр» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про «безтоварність» господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та наддав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у справі 2а-5889/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі .

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.

Ухвала в повному обсязі складена 11.06.2013 року.