Рішення

від 14.05.2013 по справі 122/12170/13-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 122/12170/13- ц

Провадження по справі 2/122/508/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,

при секретарі - Рассомакіні А.А.

розглянувши у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія», ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», про стягнення моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 19 серпня 2011 року, о 17 годині 10 хвилин водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи маршрутним автобусом типу «БОГДАН А-06921», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Гагаріна, з боку вул. Кім у напрямку вул. Б.Леніна, в м. Сімферополі, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, потім на заборонний сигнал світлофора, виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд на двох пішоходів, які перетинали проїжджу частину, - її матір ОСОБА_5 і її неповнолітню дочку - ОСОБА_2 Після наїзду на пішоходів допустив наїзд на автомобілі ГАЗ-31105 д.н. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6, потім на автомобіль ГАЗ-31105 д.н. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_7,потім на автомобіль «VОLKSWAGEN Cadi», д.н. НОМЕР_7, водій ОСОБА_8, після чого на причіп ПГМФ 8302 власник ОСОБА_9 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди її мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від отриманих тілесних ушкоджень померла в медустанові. Її дочка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забито-розсічену рану лівої скроневої області, гематому лівої надбрівної області, забиття, садни правої скроневої області, забої м'яких тканин волосистої частини голови, забиту рану нижньої третини правого передпліччя, забиття, садна м'яких тканин задньої поверхні верхньої третини правого стегна. 14 листопада 2012 постановою старшого слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в АР Крим майора міліції Куртімінова І.Е., вказану кримінальну справу було припинено на підставі ст.6 п.2 КПК України. В результаті ДТП, загинула її мати, а дочка перебувала на лікуванні більше 7-ми місяців, Моральна шкода висловився у душевних стражданнях як її, так і дочки, пов'язаних зі смертю матері та бабусі, а також страхом за життя доньки. Я отримала величезну психологічну травму, в результаті порушився нормальний спосіб життя, сон, погіршився стан здоров'я. Вважає, що їй та її дочці було завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють в 500000 грн., тобто по 250000 грн. кожному. Крім того, їй також завдано матеріальних збитків на загальну суму 27670 грн. 43 коп.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_12 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» - Решитов Е.М. в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог до його довірителя заперечував з тих підстав, що ДТП сталося через непереборну силу, адже водій втратив свідомість, у зв'язку із чим вважає, що в задоволенні позову до ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» слід відмовити.

ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з'явилась, надала заяву згідно якої просила розглянути справу за відсутності представника. Також надала свої письмові заперечення на позов.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що 19 серпня 2011 року, о 17 годині 10 хвилин водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи маршрутним автобусом типу «БОГДАН А-06921», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Гагаріна, з боку вул. Кім у напрямку вул. Б.Леніна, в м. Сімферополі, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, потім на заборонний сигнал світлофора, виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд на двох пішоходів, що перетинали проїжджу частину - ОСОБА_5 і ОСОБА_2.

Після наїзду на пішоходів автобус допустив наїзд на автомобілі ГАЗ-31105 д.н. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6, потім на автомобіль ГАЗ-31105 д.н. НОМЕР_6 йод керуванням водія ОСОБА_7, потім на автомобіль «VОLKSWAGEN Cadi», д.н. НОМЕР_7, водій ОСОБА_8, після чого на причіп ПГМФ 8302 власник ОСОБА_9

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, від отриманих тілесних ушкоджень померла в медустанові.

Неповнолітня ОСОБА_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забито-розсічену рану лівої скроневої області, гематому лівої надбрівної області, забиття, садни правої скроневої області, забої м'яких тканин волосистої частини голови, забиту рану нижньої третини правого передпліччя, забиття, садна м'яких тканин задньої поверхні верхньої третини правого стегна.

За вказаним фактом ст. слідчим відділу розслідувань ДТП СУ ГУ МВС України в АР Крим Куртіміновим І.Е. в цей же день було порушено кримінальну справу № 12011004020171 за ч. 2 ст. 286 КК України.

14 листопада 2012 постановою ст. слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в АР Крим майора міліції Куртімінова І.Е., вказану кримінальну справу було припинено на підставі ст.6 п.2 КПК України.

Власником автобусу «БОГДАН А-06921» державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, є ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія».

Згідно страховому полісу №ВЕ/ 7692023 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» застрахувало цивільну відповідальність, транспортний засіб, автобус «БОГДАН А-06921» державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, в ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (а.с. 43).

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 26 квітня 2008 року, ОСОБА_15 зареєстрував шлюб з ОСОБА_16, після реєстрації шлюбу дружинні присвоєно прізвище ОСОБА_15 (а.с. 17).

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, її матір'ю є ОСОБА_5 (а.с. 19).

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, її матір'ю є ОСОБА_16 (а.с. 22).

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок вказаної ДТП, їй та її неповнолітній доньці.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, ч.5 - особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто зазначеною нормою закону встановлено відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця. На володільця не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню такої шкоди, лише якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України ).

Виходячи з положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», п.4 - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 , 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК ) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК , пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК ). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля), п.7 - при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК ). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК ), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Наявність умислу означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки. Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в тому числі відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, умислу ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на отримання шкоди завдяки джерелу підвищеної небезпеки судом не встановлено, оскільки данні особи перетинали проїзджу частину по пішохідному переході на дозвільний сигнал світлофора, відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Відповідно до роз'яснень п.4 ч.4 Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до частини четвертої статті 61 ЦПК України , вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповідні питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України .

Якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України , то вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Суд не може погодитися з висновками ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про те, що даний випадок не є страховим, оскільки відсутня постанова суду про притягнення водія автобусу до адміністративної відповідальності, проте ч. 5 ст. 1187 ЦК встановлено випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а саме: завдання шкоди внаслідок непереборної сили; умисел потерпілого.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» була застрахована полісом № ВЕ/ 7692023 ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого, покладається на страховика в межах встановленого ліміту.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України , моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку лікуванням потерпілого відшкодовується обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладок.

З приводу витрат понесених на поховання, то відповідно до п. 27.1 ст.. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Згідно п. 27.5 ст.. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику свідоцтва про смерть та документів, що підтверджують такі витрати. Страховому відшкодуванню підлягають витрати на спорудження надгробного пам'ятника і огорожі, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож: в даній місцевості, а також: інші необхідні витрати на поховання.

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно - правової відповідальності.

Згідно вимог ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлення договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України (моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім'ї чи близьких родичів). При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 вказаного Закону (обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих становить 51000 гривень на одного потерпілого).

Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди, суд аналізує надані оригінали квитанцій щодо сплати коштів, та вважає, що сума матеріальної шкоди становить 20590 грн. 84 коп., яка складається з 7776 грн. витрати на поховання матері ОСОБА_5 та встановлення пам'ятника (за виключенням коштів сплачених за поминки), та 12814 грн. 84 коп. витрати на лікування та реабілітацію доньки ОСОБА_2 (за виключенням коштів сплачених як благодійний внесок до Гастрохірургічного відділення).

Таким чином, суд вважає, що оскільки ДТП є страховим випадком то суму матеріальної шкоди слід стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у зв'язку зі смертю ОСОБА_5, яка була матір'ю позивача ОСОБА_1, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також зважаючи на глибину пережитих страждань, на те, що позивачка втратила матір, суд визначає її в розмірі 80000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка в наслідок ДТП отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забито-розсічену рану лівої скроневої області, гематому лівої надбрівної області, забиття, садни правої скроневої області, забої м'яких тканин волосистої частини голови, забиту рану нижньої третини правого передпліччя, забиття, садна м'яких тканин задньої поверхні верхньої третини правого стегна. На очах якої бабуся ОСОБА_5 отримала травми, які виявились не сумісні з життям, а отже втратила бабусю, понад пів року не могла оговтатися від отриманих травм. Виходячи з глибини душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, та близьких родичів, принципу розумності та справедливості, суд визначає її в розмірі 20000 грн.

Зважаючи на те, що у відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у договорі (обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих становить 51000 гривень на одного потерпілого), з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» належить стягнути відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 в сумі 2550 грн., та шкоди завданої неповнолітній доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в сумі 2550 грн., а усього 5100 грн.

При цьому, решту завданої ОСОБА_1 та доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 моральної шкоди, визначеної в свою чергу судом, слід стягнути з ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія», як власника джерела підвищеної небезпеки.

Суд не може узяти до уваги довід представника ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» про те, що шкода джерелом підвищеної небезпеки, завдана в наслідок непереборної сили, адже водій втратив свідомість, оскільки дані доводи є необґрунтованими. Втрата водієм свідомості по своїй сутті не є непереборною силою в розумінні Цивільного кодексу України, а є іншою обставиною яка щодо наявності вини водія.

За таких обставин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суду, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

З відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» підлягають стягненню на користь держави судові витрати, а саме судовий збір з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в розмірі 605 грн., з ТОВ «Сімферопольська транспортна компанія» в розмірі 609 грн.

На підставі ст.ст. 263, 541, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ідентифікаційний код 30859524) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 в сумі 7776 грн., та неповнолітній доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в сумі 12814 грн. 84 коп., а усього 20590 (Двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень) грн. 84 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ідентифікаційний код 30859524) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 в сумі 2550 грн., та неповнолітній доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в сумі 2550 грн., а усього 5100 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний код 30691999) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_1 в сумі 77450 грн., та неповнолітній доньці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в сумі 17450 грн., а усього 94900 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ідентифікаційний код 30859524) на користь держави судові витрати в розмірі 605 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (ідентифікаційний код 30691999) на користь держави судові витрати в розмірі 609 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя