Рішення

від 03.06.2013 по справі 910/9191/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9191/13 03.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меріон-Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» Простягнення 25 728,70 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Крекін М.Д. - дов. № б/н від 22.03.13р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меріон-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" про стягнення 24 842,89 грн.

Ухвалою від 20.05.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.06.2013 року.

Представник позивача 01.06.2013 року до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Крім того, 03.06.2013 року представник позивача до канцелярії суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріно-Україна» 23 626,00 грн. основного боргу, 1 693,19 грн. пені, 70,87 грн. інфляційних втрат та 338,64 грн. три відсотки річних.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник позивача надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та про суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2013 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.06.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меріно-Україна» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» (у подальшому - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № К-431 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що відповідно до умов даного Договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору і в кількості, передбаченій замовленнями на товар.

Відповідно до п. 2.4. Договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи у видатковій накладні від змісту замовлення допускається тільки за згодою покупця.

Пунктом 4.3. Договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач приймав товар на загальну суму 23 626,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20 від 23.11.2012 року на суму 4 685,00 грн.; № 21 від 30.11.2012 року на суму 18 941,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем поставлений товар не оплачено, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 23 626,00 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 626,00 грн.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.п. 1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 626,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 693,19 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що при порушенні зазначених у замовленнях та у Договорі умов поставки товару (порушення графіку поставок, прострочення поставки, прострочення вивозу товару, що підлягає поверненню), постачальник зобов'язується сплатити покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% - від загальної вартості несвоєчасно вивезеного від покупця товару за кожен день прострочення товару.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 693,19 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меріно-Україна» просить суд також стягнути з відповідача 338,64 грн. три відсотки річних та 70,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 338,64 грн. та 70,87 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріно-Україна» (місцезнаходження: 32383, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Чабанівка, вул. Шляхова, 2, код ЄДРПОУ 36749551) 23 626 (двадцять три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 1 693 (одну тисячу шістсот дев'яносто три) грн. 19 коп. пені, 338 (триста тридцять вісім) грн. 64 коп. три відсотки річних, 70 (сімдесят) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.06.2013 року

Суддя О.М. Спичак