Постанова

від 27.05.2013 по справі 815/582/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/582/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатової О.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Лук'янової А.О.

Представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Строй матеріал ресурс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Малиновському м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 року № 0000042330 та № 0000032330.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 02.11.2012 року по 08.11.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Строй матеріал ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах із ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» за серпень 2012 року та за 3 квартал 2012 року. За результатами перевірки було складено акт № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем: вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 109 292,00 грн.; вимог пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 133.1 ст. 133, п. 138.1 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму 114 757,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000042330 від 20.12.2012 року про збільшення ТОВ «Строй матеріал ресурс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 109 292,00 грн. - основний платіж та 27 323,00 грн. - штрафні санкції; № 0000032330 від 20.12.2012 року про збільшення ТОВ «Строй матеріал ресурс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 114 757,00 грн. - основний платіж та 28 689,25 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає необґрунтованими висновки, викладені у акті перевірки № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 0000042330 та № 0000032330 - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому позивачем зазначено, що операції з поставки підприємством-контрагентом ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» товару позивачу мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку позивача, з його боку при формуванні ним валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідача до суду не з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином та завчасно, а тому на підставі положень ст.ст. 33, 35, 128 КАС України справа слухалась за відсутності представників відповідача за наявними в справі доказами. У судових засіданнях 13.03.2013 року, 25.03.2013 року, 15.04.2013 року представники ДПІ у Малиновському м. Одеси участь у справі приймали, позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 38-43). Наполягали, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 року № 0000042330 та № 0000032330 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначали, що при проведенні відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Строй матеріал ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам та правовим відносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» за серпень 2012 року та за 3 квартал 2012 року встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 109 292,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 133.1 ст. 133, п. 138.1 ст. 138, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України у вигляді заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму 114 757,00 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ТОВ «Строй матеріал ресурс» було зареєстровано 22.11.2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 37420428. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у Малиновському районі м. Одеси.

В період з 02.11.2012 року по 08.11.2012 року на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 1713 від 29.10.2012 року та направлення від 29.10.2012 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Брунь Н.Л. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Строй матеріал ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам та правовим відносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» за серпень 2012 року та за 3 квартал 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем: вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 109 292,00 грн.; вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 133.1 ст.133, п. 138.1 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2012 року у розмірі 114 757,00 грн. (а.с. 9-17).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а саме: акт № 2064/22-5/37550538 від 24.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період серпень 2012 року» (а.с. 44-48). У зазначеному акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначає про не встановлення реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» з контрагентами за період серпень 2012 року, відсутність у підприємства основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме: виробничих приміщень, наявності транспортних засобів та фактичних трудових ресурсів, не знаходження підприємства за юридичною адресою. Зазначено, що у серпні 2012 року ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» продало товар - будівельний матеріал гіпс, зокрема підприємству ТОВ «Строй матеріал ресурс», складські приміщення цих підприємств знаходяться за однією адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, а отже фактичного переміщення товару не відбувалось. Крім того, згідно баз даних та податкової звітності у ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» відсутній контаргент-постачальник зазначеного товару та відсутній податковий кредит, залишки товару підприємство на складі не декларувало, походження товару не відоме. З цих підстав ДПІ у Приморському районі робить висновок про безтоварність операцій ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» у серпні 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення №0000042330 від 20.12.2012 року про збільшення ТОВ «Строй матеріал ресурс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 109 292,00 грн. - основний платіж та 27 323,00 грн. - штрафні санкції; № 0000032330 від 20.12.2012 року про збільшення ТОВ «Строй матеріал ресурс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 114 757,00 грн. - основний платіж та 28 689,25 грн. - штрафні санкції (а.с. 20, 21).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Строй матеріал ресурс» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару фізичних та технічних можливостей здійснювати поставку товару, порядку його передачі та отримання, умов транспортування.

В акті перевірки № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року податковим органом зазначено, що ТОВ «Строй матеріал ресурс» до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року неправомірно віднесло суму витрат з придбання будівельного матеріалу - гіпсу по господарським операціям з ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» в сумі 546 462,00 грн. (а.с. 9-19, 118).

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Строй матеріал ресурс» неправомірно було віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, що сплачені на користь ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» в ціні придбання зазначеного вище за серпень 2012 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у податковій декларації підприємства з цього податку за вказаний період у розмірі 109 292,00 грн. (а.с. 9-19, 116-117).

Під час розгляду справи судом було досліджено наданий позивачем договір купівлі-продажу від 01.08.2012 року між ТОВ «Строй матеріал ресурс» (покупець) та ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» (продавець), у якому зазначено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - пісок, щебінь, цемент, іншу продукцію, асортимент, кількість та вартість якої зазначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 75-76). Договором купівлі-продажу від 15.08.2012 року між ТОВ «Строй матеріал ресурс» (покупець) та ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» (продавець), передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - ізогіпс, сатенгіпс, асортимент, кількість та вартість якої також повинен зазначатися в видаткових накладних (а.с. 73-74). Поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на станцію замовника, або автомобільним транспортом чи експедиторською компанією покупця. На кожну узгоджену партію товару продавець зобов'язаний надати податкову та видаткові накладні.

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО», позивачем надано до суду документи щодо поставки йому продавцем у серпні 2012 року товару та сплати позивачем на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» коштів за поставлений товар: податкові накладні (а.с. 81, 82, 84-88), реєстр отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період (а.с. 97-104), платіжні доручення (а.с. 77-80), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за серпень 2012 року (а.с. 96).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ТОВ «Строй матеріал ресурс» згідно договору оренди № 3421 від 01.02.2012 року орендує у ТОВ «АБРИС-Н» (орендодавець) складське приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31 (а.с. 70-71,72). За зазначеною адресою знаходяться також і складські приміщення ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО», з яких і здійснювалось переміщення товару на склад ТОВ «Строй матеріал ресурс». Посилаючись в судовому засіданні на відсутність порушень ТОВ «Строй матеріал ресурс» вимог податкового законодавства, на обґрунтування наявності права позивача на віднесення витрат на придбання у ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» будівельних матеріалів до складу валових витрат та права позивача на податковий кредит, представник ТОВ «Строй матеріал ресурс» зазначила про наявність у підприємства лише належним чином оформлених податкових накладних, що, на її думку, є достатньою підставою для формування підприємством валових витрат та отримання ним відшкодування податку на додану вартість у вигляді податкового кредиту.

Суд, керуючись вимогами ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих позивачем до суду доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємний зв'язок, критично відноситься до наданих документів, як достатньої сукупності доказів фактичного отримання товару позивачем від ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» з огляду на наступне.

Так, позивачем до суду взагалі не були надані видаткові накладні на придбаний у підприємства-контрагента товар, які є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу від 01.08.2012 року між ТОВ «Строй матеріал ресурс» та ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО», із зазначенням прізвищ та посад осіб, яка відвантажували зазначений у податкових накладних товар від ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО», реквізитів довіреності уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від продавця, що виключає можливість встановити осіб, які безпосередню брали участь у здійснені цих господарських операцій та були їх виконавцями. Таких відомостей не було зазначено в судовому засіданні і представником ТОВ «Строй матеріал ресурс».

Крім того, до суду не було надано доказів на обґрунтування відображення в бухгалтерському обліку підприємства отриманих будівельних матеріалів згідно договорів від 01.08.2012 року та 15.08.2012 року в повному обсязі, як то передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, будь-яких відомостей щодо складського обліку зазначених матеріалів, а також жодних доказів використання придбаного у ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» товару у власній фінансово-господарській діяльності.

Зазначені обставини, з урахуванням інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо відсутності у контрагента-постачальника позивача доказів придбання проданих товариству з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» будівельних матеріалів, тобто необхідних фактичних умов для реального здійснення спірної поставки товару, чого позивачем спростовано в судовому засіданні не було, дають підстави суду вважати, що надані представником ТОВ «Строй матеріал ресурс» до суду податкові накладні та платіжні доручення не можуть в достатньому обсязі свідчити про фактичність цих господарських операцій зі своїм контрагентом.

На думку суду, наявність у підприємства лише належним чином оформлених податкових накладних та банківських документів щодо сплати коштів, не можуть бути безумовною підставою для підтвердження платником податків своїх валових витрат та отримання ним податкового кредиту з ПДВ, якщо буде встановлено, що відомості, надані платником податку податковому органу неповні, недостовірні або суперечливі.

З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням представника відповідача щодо непідтвердження позивачем факту реального придбання ним товарів у ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» по укладеним з цим контрагентом договорам та, відповідно, непідтвердження факту понесення ним витрат, що були пов'язані саме з таким придбанням, та у зв'язку з цим неправомірності перерахування позивачем сум вартості цього товару в якості валових витрат та податку на додану вартість в ціні цього товару на адресу цього контрагента у серпні 2012 року.

Не спростовує зазначений висновок суду і надані представником позивача до суду договір оренди № 371/А від 31.03.2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» фронтального погрузчика ХСМG ZI50H, 2008 року випуску, держномер 35821 КА у фізичної особи-підприємця Василенко Т.І (а.с. 135-138), оскільки зазначений документ жодним чином не підтверджує фактичність понесених позивачем витрат по господарських відносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» та формування з цих підстав податкового кредиту.

Суд з цього приводу приймає до уваги думку представника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо відображення валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях із зазначеним контрагентом з метою штучного заниження об'єкта оподаткування підприємства з податку на прибуток та податку на додану вартість та вважає, що висновок відповідача заниження позивачем податку на прибуток 3 квартали 2012 року на загальну суму 114757,00 грн. та заниження податкового кредиту по податку на додану вартість у серпні 2012 року на загальну суму 109292,00 грн., у зв'язку з включенням до складу валових витрат вартості придбаного у ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» товару та включенням до податкового кредиту відповідних сум ПДВ, є правомірним та обґрунтованим.

Разом з тим, суд погоджується з думкою представника позивача, що при викладенні акту перевірки № 232/22-213/37420428/2791 від 12.11.2012 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вийшла за межі наданих їй повноважень в частині визнання нікчемними правочинів між ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕГРО» та ТОВ «Строй матеріал ресурс» відповідно до ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, тому що в силу приписів податкового законодавства України відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків.

Однак, ці обставини не впливають на висновок суду з приводу правомірності спірних повідомлень рішень з огляду на те, що наслідки порушення податкового законодавства позивачем повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення інших видів законодавства.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 року № 0000042330 та № 0000032330 про визначення позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства, позивачем належних та достатніх доказів їх незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Строй матеріал ресурс» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Строй матеріал ресурс» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 року № 0000042330 та № 0000032330 - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 27 травня 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.