Рішення

від 07.06.2013 по справі 915/803/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2013 р. Справа № 915/803/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС",

49051, м Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 66, кв. 33

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська судно-ремонтна група", 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська , 22, кв. 59

про стягнення 62694,87 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Буслаєв В.А., довіреність від 22.04.2013 року

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 62694,87 грн., з яких: 58159,99 грн. сума основного боргу, 717,04 грн. - 3% річних; 3585,20 грн. - пеня та 232,64 грн. - інфляційні нарахування, а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, проте свого представника в судові засідання не направляв, позов не заперечив і не спростував.

За цих обставин, справа, згідно з ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 07.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

між сторонами 17.09.2012 року укладено договір № 122-12 (далі - договір, а.с. 9-12), за умовами якого ТОВ "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (далі - позивач) зобов'язався продати, а ТОВ "Миколаївська судно-ремонтна група" (далі - відповідач) - купити металопродукцію (далі-товар), найменування, кількість, вартість та умови поставки якої зазначатимуться у специфікаціях.

Господарюючі суб'єкти дійшли згоди, що цей договір діє до 01.12.2012 року та є пролонгованим, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявляла письмово про його припинення (п. 10.8. договору).

Згідно з п. 4.1 договору порядок оплати товару регулюється специфікаціями.

Так, у специфікації №1 від 17.09.2012 року (а.с.13) до договору зазначено, що передоплата за поставлений товар здійснюється в розмірі 10000 грн., залишок грошових коштів здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу позивача.

Рахунком на оплату №СД-000915 від 17.09.2012 року позивач визначив поставку товару на загальну суму 68159,99 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив передоплату на рахунок позивача в розмірі 10000 грн. згідно специфікації №1, що підтверджується випискою банку від 05.10.2012 року (а.с. 15).

На виконання умов договору та специфікації №1 за накладною № СД-000915 від 09.10.2012 року, яка підписана представником відповідача без зауважень, позивач відвантажив відповідачеві товар на загальну суму 68159,99 грн. (а.с. 16). Вказаний товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреності №79 від 09.10.2012 року, виданою на ім'я Андрієвського Д.В. (а.с. 17)

Відповідно до умов оплати, визначених у специфікації №1, відповідач повинен був оплатити товар на суму 58159,99 грн. протягом 45 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу позивача, тобто - до 23.11.2012 року.

Відповідач вимоги договору в частині оплати вартості товару вчасно не виконав, вартість отриманого від позивача товару не сплатив, що спонукало позивача звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі вартості отриманого відповідачем товару, з урахуванням попередньої оплати, в сумі 58159,99 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором № 122-12 від 17.09.2012 року в сумі 58159,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 662 та 663 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором, у строк, встановлений у договорі, а якщо зміст договору не діє змоги визначити цей строк - відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, на підставі ст. 232 Господарського кодексу та п. 5.2 договору, позивач просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді пені.

Так, відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення строків оплати товару у визначені договором строки, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

По зобов'язанню щодо сплати 58159,99 грн., позивач нарахував пеню за період прострочки з 24.11.2012 року по 22.04.2013 року в сумі 3585,20 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі наведених норм за прострочення з 24.11.2012 року по 22.04.2013 року на думку позивача: сума пені складає 3585,20 грн.; 3% річних - 717,04 грн., втрат від інфляції - 232,64 грн.

Розрахунки пені, 3% річних здійснені позивачем без урахування того, що кількість днів у 2012 році становить - 366 днів, а у 2013 році - 365 днів.

Суд не погоджується з цим розрахунком позивача і наводить власні розрахунки.

Розрахунок пені за період:

- з 24.11.2012 року по 31.12.2012 року сума пені дорівнює 905,77 грн. (58159,99 грн.*15% :366 (кількість днів у році)*38 днів);

- з 01.01.2013 року по 22.04.2013 року сума пені дорівнює 2676,95 грн. (58159,99 грн.*15% :365 (кількість днів у році)*112 днів).

Таким чином, сума пені дорівнює 3582,72 грн., а не 3585,20, як обрахував позивач.

Розрахунок 3% річних за період:

- з 24.11.2012 року по 31.12.2012 року сума 3% річних дорівнює 181,15 грн. (58159,99 грн.*3% :366 (кількість днів у році)*38 днів);

- з 01.01.2013 року по 22.04.2013 року сума 3% річних дорівнює 535,40 грн. (58159,99 грн.*3% :365 (кількість днів у році)*112 днів).

Таким чином, сума 3% річних дорівнюють 716,54 грн., а не 717,04, як обрахував позивач.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції, які нараховані за період з грудня 2012 року по січень 2013 року - в сумі 232,64 грн.

В період з лютого по квітень 2013 року втрати від інфляції позивач не враховує, тому що середній індекс інфляції за цей період склав 99,9%.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок втрат від інфляції в сумі 232,64 грн., суд приходить до висновку, що нарахована позивачем сума за період з грудня 2012 року по січень 2013 року на заборгованість в розмірі 58159,99 грн., яка складається з основного боргу за поставлений по договору товар, є завищеною.

Згідно абз. 2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (абз. 2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012).

Враховуючи викладену правову позицію розрахунок втрат від інфляції слід здійснити за весь час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 58159,99 грн. в період з грудня 2012 року, - до дати пред'явлення позову (29.04.2013 року). Так за підрахунком суду сукупний індекс інфляції з грудня 2012 року по 29.04.2013 року становить 100,29999, тобто за вказаний період позивачем було понесено втрат від інфляції на суму 174,48 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню - на суму 174,48 грн.

Відтак за розрахунком суду:

- сума пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань дорівнює 3582,72 грн., що на 2,48 грн. менше, ніж просить стягнути позивач;

- сума 3% річних - 716,54, що на 0,50 грн. менше;

- сума інфляційних втрат - 174,48 грн., що на 58,16 грн. менше.

Будь - яких доказів того, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо оплати товару за Договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог щодо основної заборгованості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська судно-ремонтна група" (54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська , 22, кв. 59, ідентифікаційний код 36700929) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (49051, м Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 66, кв. 33, ідентифікаційний код 36642029) грошові кошти в розмірі 62633,74 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять три грн. 74 коп.), а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 12 червня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв