Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/9702/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9702/13 11.06.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки»

про стягнення 36 659,93 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Тарапон С.С. - довіреність б/н від 03.01.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки» про стягнення 36 659,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно Договору № 178/767/10 від 01.12.201о року.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 34 223,28 грн. - основного боргу, 1 202,14 грн. - пені, 1 234,51 грн. - 15% річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

Ухвалою від 27.05.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.06.2013 року.

В судове засідання 11.06.2013 представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.05.2013 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2013 року позовні вимоги підтримав повністю і просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі по тексту - підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки» (далі по тексту - розповсюджувач, відповідач), було укладено Договір № 178/767/10 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плати на за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.

Згідно п. 3.2. Договору адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення зовнішньої реклами, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення рекламних засобів, в якій також зазначається строк дії дозволу а також базовий тариф за користування місцем.

Відповідно до п. 3.6. Договору адресні програми є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 5.2.3. Договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 5 числа наступного за звітнім, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Між сторонами були укладені адресні програми (далі по тексту - АП): АП № 2 від 25.01.2011 року, АП № 1/1 від 31.08.2012 року, АП № 2/1 від 31.08.2012 року, АП № 3/1 від 31.08.2012 року, АП № 6/1 від 31.08.2012 року, якими також було передбачено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місяцями для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 6.5. Договору розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Згідно з п. 6.8. Договору плата за Право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклам не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунка. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно умов Договору і має заборгованість перед позивачем в розмірі 34 223,28 грн.

Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами в м. Києві здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу», «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067.

Згідно з «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 - користування місцями для розміщення зовнішньої реклами є платним.

Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину (п. 32 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067)

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів згідно умов Договору, а відповідач не виконав умови Договору щодо внесення плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 34 223,28 грн. - основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись на п. 7.2. та п. 7.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню та 15% від простроченої суми, які за розрахунками позивача становлять 1 202,14 грн. - пені та 1 234,51 грн. - 15%.

Відповідно до п. 7.2. Договору підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми; у разі нерозміщення Розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Згідно з п. 7.3. Договору крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 (п'ятнадцять) відсотків від простроченої суми.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 202,14 грн. - пені та 1 234,51 грн. - 15% річних є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віденські булочки» (02081, м. Київ, Дарницький район, ВУЛИЦЯ ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-Д, код ЄДРПОУ 33936831) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Подільський район, Боричів Узвіз , будинок 8, код ЄДРПОУ 26199714) 34 223 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять три) грн. коп. - основного боргу, 1 202 (одну тисячу двісті дві) грн. 14 коп. - пені, 1 234 (одну тисячу двісті тридцять чотири) грн. 51 коп. - 15% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата підписання рішення: 12.06.2013 року