Рішення

від 30.04.2013 по справі 911/866/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/866/13-г 30.04.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард»

до приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-43»

про стягнення 22 055,36 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Сергієнко Ю.П. (за довіреністю)

Пастушенко О.Д. (за довіреністю)

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю надійшла справа Господарського суду Київської області № 911/866/13-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард» до приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-43» про стягнення заборгованості в сумі 22 055,36 грн. за договором № 169/11 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 07.09.2011 р., а саме: 21 025,00 грн. основного боргу, 775,89 грн. пені, 84,10 грн. інфляційних втрат та 170,37 грн. трьох процентів річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги в сумі 2 205,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ, справа Господарського суду Київської області № 911/866/13-г передана на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. суддя Удалова О.Г. прийняла до провадження справу № 911/866/13-г, розгляд справи призначено на 30.04.2013 р.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

07.09.2011 р. між приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона-43» (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ревард» (виконавцем) було укладено договір про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 169/11 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт замовник доручає, а виконавець приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг виконавця за цим Договором вказується в рахунках-фактури та актах виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата наданих послуг здійснюється не пізніше дня фактичного виконання робіт на основі наданого замовнику рахунку-фактури.

Згідно з п. 5.2.2 Договору замовник зобов'язаний у встановлені терміни згідно з п. 3.2 даного Договору своєчасно здійснювати платежі за надані послуги.

Виконавець надав, а замовник прийняв послуги на загальну суму 34 925,00 грн., що підтверджується актами надання послуг та іншими доказами, наданими в матеріали справи.

Відповідач, у свою чергу, виконав свої обов'язки по оплаті послуг частково в розмірі 13 900,00 грн., залишивши за собою заборгованість в розмірі 21 025,00 грн.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач погасив заборгованість перед позивачем за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 369 від 17.04.2013 р. на суму 21 025,00 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи предмет спору щодо суми основного боргу відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду Київської області 13.03.2013 р., про що свідчить відбиток штемпеля на позовній заяві.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 21 025,00 грн., яка була сплачена відповідачем 17.04.2013 р., тобто після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 775,89 грн., три відсотки річних в сумі 170,37 грн. та інфляційні в розмірі 84,10 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за прострочення сплати послуг більш ніж на 10 календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зробив власний перерахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та встановив, що до стягнення підлягає 775,89 грн. пені, 155,53 грн. трьох процентів річних, 42,05 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні вимог про стягнення 14,84 грн. трьох процентів річних, 42,05 грн. інфляційних втрат судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 21025,00 грн. підлягає припиненню. В іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 973,47 грн., а саме: 775,89 грн. пені, 155,53 грн. трьох процентів річних, 42,05 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову судом відмовлено.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір за подання даного позову, на підставі вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню в розмірі 1 720,50 грн.

Керуючись положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти сплату частини судового збору, пропорційну позовним вимогам, які задоволені та провадження щодо яких припинено, на відповідача. Іншу частину судового збору покласти на позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 2 205,53 грн. слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 44, ГПК України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду копії договору про надання правової допомоги № 1-11/2012 послуг від 08.09.2012 року, укладеного між позивачем та адвокатом Пастушенко О.Д., акт здачі-приймання робіт від 11.03.2013 р, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 568/10, проте доказів оплати послуг не надано.

З огляду на зазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в сумі 2 205,53 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-43» (07300, м. Вишгород, вул. Шолуденко, 14, код 05408199) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ревард» (м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код 34770204) 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 89 коп. пені, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп. трьох процентів річних, 42 (сорок дві) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 1 716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 21025,00 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 31.05.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова