Постанова

від 07.06.2013 по справі 812/3839/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2013 року Справа № 812/3839/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромбуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромбуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться у банку.

В обґрунтування адміністративного позиву позивач посилається на наступне.

Заборгованість ТОВ «Хімпромбуд» перед бюджетом складає 303 392,46 грн., з них з податку на додану вартість - 90 705,97 грн., з податку на прибуток - 130 066,34 грн., з орендної плати на земельні ділянки - 82 620,15 грн.

На юридичну адресу відповідача надіслані податкові вимоги від 04.10.2007 №1/222 та від 03.12.2007 №2/300.

ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу, про що внесено запис у Державний реєстр обтяжень рухомого майна 11.03.2011 за №30590957.

Згідно листів МКП БТІ, Територіального управління держгірпромнагляду, ВРЕР ДАІ у відповідача відсутнє майно.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу та відсутністю майна, позивач просив накласти арешт на кошти ТОВ «Хімпромбуд», які знаходяться на банківських рахунках.

Позивач до канцелярії суду 06.06.2013 надав заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника, в заяві зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпромбуд», код ЄДРПОУ 23487766, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 31.01.1996. На податковому обліку як платник податків в ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області відповідач перебуває з 08.02.1996 за №1688 (а.с. 6-7, 9-11).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у відповідача рахується податковий борг в сумі 303 392,46 грн., з них з податку на додану вартість - 90 705,97 грн., з податку на прибуток - 130 066,34 грн., з орендної плати на земельні ділянки - 82 620,15 грн.

Наявність податкового боргу підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с. 5).

Податковий борг є узгодженим та самостійно визначеним відповідно до декларацій з ПДВ від 20.09.2012 №9051295222, від 01.09.2012 №9062855158, від 01.10.2012 №9067796832; уточнюючих податкових декларації з податку на прибуток підприємства від 25.06.2012 №9016824470 та від 20.06.2012 №9007102712, податкових декларації з податку на прибуток підприємства від 24.07.2012 №9043086358; від 09.10.2012 №9061373671; податкових декларацій з орендної плати з юридичних осіб від 20.02.2012 №1950 та від 27.11.2012 №25401 (а.с.17-34).

Підприємству направлені податкові повідомлення - рішення форми «Ш» №0001351600 від 02.08.2012 на суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 88122,74 грн., та №0001341600 від 02.08.2012 на суму податкового боргу з податку на додану вартість - 3405,77 грн., які були отримані директором підприємства (а.с.16).

Отже, наявність у платника податків податкового боргу в розмірі 303 392, 46 грн. підтверджується наданими позивачем доказами і ця обставина не є спірною.

Позивач надіслав до банківських установ інкасові доручення (розпорядження) від 01.04.2013 №882, від 03.04.2013 № 909, від 08.04.2013 №983, від 12.03.2013 №670, від 17.12.2012 № 2779, які повернулися без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку клієнта (а.с. 70, 71, 72, 73, 74).

Пунктами 95.1-95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 20.1.17. Податкового Кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто право звернення податковим органом до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає у податкового органу виключно за таких підстав: наявність у платника податків податкового боргу; відсутність у платника податків майна та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу; та/або майно такого платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, в порушення вимог п.п. 20.1.7 ПК України позивач не надав суду жодного доказу відсутності майна, або наявності майна балансовою вартістю меншою ніж сума податкового боргу, або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В судовому засіданні позивачем зазначено, що доказом відсутності у відповідача майна є наступні документи:

- лист ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ ГУМВС України Луганської області від 28.03.2012 №11/8-64-377 про відсутність транспортних засобів у ТОВ «Хімпромбуд»;

- лист КП «Сєвєродонецьке БТІ» від 22.11.2012 №01/1468 про відсутність у ТОВ «Хімпромбуд» об'єктів нерухомого майна.

Суд зазначає, що листи про відсутність у відповідача у власності транспортних засобів, технологічних транспортних засобів, земельних ділянок та нерухомого майна є неналежним доказом, у зв'язку з тим, що з дати отримання цих листів минув тривалий час, більш ніж півроку та рік, що не позбавляло право відповідача за цей час придбати майно.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Тобто, майно підприємства це не тільки нерухомість, земельні ділянки, автотранспорт та технічні транспортні засоби підприємства.

Майном підприємства також в розумінні положень Цивільного кодексу, а саме статті 191 - є устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права.

Доказів відсутності у відповідача вищезазначеного майна позивачем в судовому засіданні не надано, так як доказів відсутності у відповідача рухомого майна (не тільки автотранспорту, але й устаткувань, інвентарю, сировини, продукції, прав вимоги, боргів, а також прав на торгівельну марку або інше позначення та інші права) податковим органом в судовому засіданні не надано.

Натомість, з фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Хімпромбуд» за формою №1-м станом на 01.01.2013 вбачається, що у підприємства наявні оборотні активи у вигляді готової продукції на суму 2 128 200,00 грн., інші оборотні активи у сумі 7 302 500,00 грн. (а.с. 69).

Також суд зазначає, що направлення позивачем запитів до ВРЕР м.Сєвєродонецька при УДАІ ГУМВС України Луганської області та КП «Сєвєродонецьке БТІ» не можуть вважатися вичерпними заходами для встановлення майна відповідача, оскільки не виключають наявності у нього будь-якого рухомого майна, основних фондів, які можуть бути предметом податкової застави.

Крім того, як вбачається з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 11.03.2011, активи ТОВ «Хімпромбуд» знаходяться у податковій заставі згідно акту опису від 20.12.2010 №48/24-071 (а.с. 13).

Доказів того, що це майно не може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем в судовому засіданні не надано.

Оскільки доказів відсутності майна або наявності майна балансовою вартістю меншою ніж сума податкового боргу, або доказів того, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу станом на дату розгляду справи позивачем не надано, а тому адміністративний позов щодо накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банку, є необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 12 червня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромбуд» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в банку, - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 12 червня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова