Постанова

від 22.04.2013 по справі 814/469/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22 квітня 2013 року справа № 814/469/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Єнтіної А.П. , секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представникі:

від позивача: Чуваєва О.А. (довіреність б/н від 19.09.2012 р.);

від відповідача: Макаренко Ю.В. (довіреність 174/9/10-00 від 08.04.2013 р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОНТУР-КОНТАКТ", просп.Миру, 54/В, оф. 514, м. Миколаїв, 54056 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 05.11.2012р. № 0001270231, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КОНТУР-КОНТАКТ" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012р. №0001270231, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного повідомлення - рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентами не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді та підтримавши їх в судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОНТУР-КОНТАКТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ" за листопад 2010р., ТОВ "ВЄКОЙЛ" за квітень 2011р., ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН" за липень 2011р., ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ" за жовтень 2011р., ТОВ "ОНІКС" за листопад 2011р.

По результатах перевірки відповідачем складено акт за №3165/22-200/23083299 від 19.10.2012р. На підставі вказаного акту перевірки позивачем 13 листопада 2012р. отримано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2012р. за №0001270231 щодо донарахування податку на додану вартість у сумі 76225,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 27497,75 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, у порядку ст. 56 Податкового кодексу України, 19.11.2012р. позивачем подано скаргу до Державної податкової адміністрації Миколаївської області.

Так з акту перевірки вбачається, що на перевіряємий період мають місце господарські операції позивача та його контрагента ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ" з надання послуг по організації робіт з електротехнічного вимірювання. Разом з цим у акті перевірки йде посилання на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2012. по справі №2а-2702/12/1470 про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ" з моменту реєстрації та припинення вказаного підприємства. Виходячи з цього відповідач вважає, що не підтверджено реальність здійснення ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ" фінансово-господарської діяльності у тому числі за листопад 2010р.

Перевіркою також встановлено наявність господарських операцій позивача з ТОВ "ВЄКОЙЛ" при цьому відповідач вказує на той факт, що на момент проведення перевірки ТОВ "ВЄКОЙЛ" має стан "8" - до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (дата внесення запису - 19.07.2011 р.). TOB "ВЄКОЙЛ" формувало податковий кредит з ПДВ за господарськими взаємовідносинами із платниками податків ( ТОВ "СІБТРЕЙД"), щодо яких є дані про наявність ознак "фіктивності". Між позивачем та його контрагентом ТОВ "ВЄКОЙЛ" укладено договір про надання послуг №01/04-2 від 01.04.2011 з надання послуг по організації робіт з електротехнічного вимірювання, зазначений договір та увесь необхідний перелік первинних документів, що підтверджують факт реальності господарської операції надано позивачем на момент проведення перевірки.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН", ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ", відповідач посилається на наявність актів ДПІ у Солом'янському районі та Оболонського району м.Києва про результати перевірки ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН", ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ" відповідно до яких встановлено, що дані підприємства не знаходяться за місцезнаходженням згідно до даних Єдиного державного реєстру. ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН" та ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ" формувало податковий кредит по господарським операціям з підприємствами правоздатність яких припинено, внаслідок чого ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН" та ТОВ "КОМПВАНІЯ "БІТІКОМ" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Поряд з цим відповідач не спростовує наявність відповідних договорів з надання послуг по організації робіт з електротехнічного вимірювання та первинних документів, що підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН" договір №367 від 01.07.2011р. та ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ" договір №2628 від 03.10.2011р.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ОНІКС", відповідач посилається на рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, яким розрахунки податкових зобов'язань ТОВ "ОНІКС" з податку на додану вартість з листопад 2011 року визнані недійсними.

Однак, на момент проведення перевірки позивачем надано увесь перелік відповідних первинних документів, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів та виконання робіт від ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ", ТОВ "ВЄКОЙЛ", ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН", ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ", ТОВ "ОНІКС", які були відображені в акті перевірки та наявність котрих відповідачем не заперечувалась, а саме - договори підряду та поставки, акти приймання-передачі робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про сплату позивачем податку в ціні послуг.

Суд звертає увагу, що згідно ч. ст. 16 та ч.1 ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та ФОП створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними.

Відповідно до ст.18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення господарських правовідносин, що розглядаються, вказані контрагенти мали господарську правосуб'єктність, а саме визнану державою та певним суб'єктом господарювання можливість бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси). Усі вони перебували на податковому обліку як платники ПДВ та, як наслідок, мали право на виписку та видачу позивачу податкових накладних.

Установчі документи контрагентів, свідоцтва про державну реєстрацію та первинні документи визнані недійсними, скасовані або анульовані не були. На момент виконання угод та проведення розрахунків контрагенти ліквідовані не були, свідоцтва платника ПДВ скасовані або анульовані не були та не було прийняте рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи в судовому порядку.

Разом з цим відповідачем як у акті перевірки так і на час судового розгляду справи зверталась увага на неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Відповідачем правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень вмотивована лише тим, що вказані контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, а отже не можливо встановити факт реальності господарських операцій. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання. Суд критично оцінює дану правову позицію відповідача.

Так, єдиним доводом відповідача виступають матеріали перевірок контрагентів позивача, згідно з якими начебто не встановлено руху товарів по ланцюгу постачання, а також наявності розбіжності між задекларованим податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів.

Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так у його контрагентів - ТОВ "ЛИЛИАНА ГРЕЙ", ТОВ "ВЄКОЙЛ", ТОВ "ПОШТОВИЙ МАГАЗИН", ТОВ "КОМПАНІЯ "БІТІКОМ", ТОВ "ОНІКС", з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.

Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договора, які були укладені між позивачем та його контрагентами визнані судом недійсним.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та контрагентами - з другої сторони, недійсним.

Поряд з цим, положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено такого права податкового органу, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем, недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, на що неодноразово йде посилання у акті перевірки.

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0001270231 від 05.11.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОНТУР-КОНТАКТ" з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 103722 грн. 75 коп.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОНТУР-КОНТАКТ" (код ЄДРПОУ 23083299) судові витрати у розмірі 1037грн. 23коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 13.05.2013 р.