Рішення

від 07.06.2013 по справі 520/6018/13-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Провадження № 2/520/3773/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3,

до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи

в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, звернулася з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 100% статутного фонду (капіталу) вартістю 100 (сто) гривень приватного підприємства «ТИТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 0934093).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що ПП «ТИТАН» було створене і зареєстроване 15.07.1993 р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №260122 та діє на підставі статуту в новій редакції, зареєстрованого 21.07.2005 р., номер запису 1 556 105 0001 009555. Розмір статутного капіталу ПП «ТИТАН» складає 100 грн. Єдиним засновником і директором ПП «ТИТАН» був громадянин України ОСОБА_6.

Позивачка також вказує, що з 1999 року ОСОБА_6 проживав спільно з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, і у 2003 році у них народилася донька ОСОБА_3. Фактично шлюбні стосунки склалися ще в 1986 році. Факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу був встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2010 р., яке набрало законної и 01.03.2010 р.

ОСОБА_2 зазначає, що у той же час до кінця життя ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, від якої у нього народилася дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3.

У 2004 році ОСОБА_6 захворів, не працював і з того часу фактично перебував на утриманні ОСОБА_2 Усі витрати на утримання, лікування і догляд за чоловіком ОСОБА_2 несла сама в інтересах своєї доньки ОСОБА_3. За твердженням ОСОБА_2, дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_4, та донька ОСОБА_5, якій у 2004 році виповнився 21 рік, жодної допомоги та участі в утриманні непрацездатного ОСОБА_6 не надавали.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, організацію похорону та усі витрати на його поховання несла виключно ОСОБА_2

ОСОБА_2 також вказує, що спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, прийняли його дружина - ОСОБА_4, та дві доньки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Проте ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не відшкодували ОСОБА_2 частину витрат на утримання та лікування хворого чоловіка та на його поховання.

При цьому ОСОБА_2 нотаріусом було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину, оскільки необхідно було встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2о-91/10 прийнято 18.02.2010 року. Цим рішенням встановлено й факт сумісного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, й факт одноособового несення ОСОБА_2 витрат на утримання і лікування хворого та поховання ОСОБА_6 Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 01.03.2010 р.

Позивачка зазначає, що статутний капітал ПП «ТИТАН», що належав ОСОБА_6, між спадкоємцями не ділився, свідоцтва про право на спадщину на нього ніхто з спадкоємців не отримував, відмерлою ця частина спадщини не визнана та у власність територіальної громади не перейшла.

ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 постійно мешкають у ФРН, однак приїжджати з ФРН в Україну і вирішувати справи ПП «ТИТАН» ні дружина, ні старша дочка померлого наміру не мають, їхнє місцезнаходження на теперішній час позивачці невідоме, з останньої відомої адреси у місті Констанц Федеративної Республіки Німеччини вони переїхали. Проте згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Н.В. Різой 18.01.2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-30 (спадкова справа № 726/2009) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали у спадщину по 1/3 квартири АДРЕСА_2, яке знаходиться у Київському районі м. Одеси. Обидві зареєстрували своє право власності на частки в цьому майні, а тому позов пред'явлено до Київського районного суду м. Одеси згідно вимог ч.9 ст. 110 ЦПК України.

Через байдужість дружини та старшої дочки померлого діяльність ПП «ТИТАН» фактично паралізована, оскільки офіційний директор підприємства та єдиний засновник, який може його призначати, помер. До теперішнього часу всі поточні питання підприємства, наскільки це було можливо, вирішувала ОСОБА_2, діючи в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_3.

З посиланням на положення ст. 1232 ЦК України ОСОБА_2 наполягала на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представник позивачки не з'явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій просив позов задовольнити, а справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщалися належним чином, в тому числі шляхом публікації оголошення в газеті «Одеські вісті», а тому відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України за згодою представника позивачки Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ПП «ТИТАН» було створене і зареєстроване 15.07.1993 р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №260122 та діє на підставі статуту в новій редакції, зареєстрованого 21.07.2005 р., номер запису 1 556 105 0001 009555. Розмір статутного капіталу ПП «ТИТАН» складає 100 грн. Єдиним засновником і директором ПП «ТИТАН» був громадянин України ОСОБА_6.

Судовим розглядом встановлено, що з 1999 року ОСОБА_6 проживав спільно з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, і у 2003 році у них народилася донька ОСОБА_3. Факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу був встановлений рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.2010 р., яке набрало законної и 01.03.2010 р. та має преюдиціальне значення.

Судом також встановлено, що до кінця свого життя ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, від якої у нього народилася дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3.

У 2004 році ОСОБА_6 захворів, не працював і з того часу фактично перебував на утриманні ОСОБА_2 Усі витрати на утримання, лікування і догляд за чоловіком ОСОБА_2 несла сама. Зі змісту позовної заяви вбачається, що дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_4, та донька ОСОБА_5, якій у 2004 році виповнився 21 рік, жодної допомоги та участі в утриманні непрацездатного ОСОБА_6 не надавали.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, організацію похорону та усі витрати на його поховання несла виключно ОСОБА_2

Спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, прийняли його дружина - ОСОБА_4, та дві доньки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Проте ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не відшкодували ОСОБА_2 частину витрат на утримання та лікування хворого чоловіка та на його поховання.

При цьому ОСОБА_2 нотаріусом було відмовлено в оформленні свідоцтва про право на спадщину, оскільки необхідно було встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2о-91/10 від 18.02.2010 року було встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6, а також факт одноособового несення ОСОБА_2 витрат на утримання і лікування хворого та поховання ОСОБА_6 Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 01.03.2010 р.

З матеріалів витребуваної судом спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, вбачається, що статутний капітал ПП «ТИТАН», що належав ОСОБА_6, між спадкоємцями не ділився, свідоцтва про право на спадщину на нього ніхто з спадкоємців не отримував, відмерлою ця частина спадщини не визнана та у власність територіальної громади не перейшла.

Судовим розглядом також встановлено, що господарська діяльність ПП «ТИТАН» фактично паралізована, оскільки офіційний директор підприємства та єдиний засновник, який може його призначати - ОСОБА_6, помер. Зі змісту позовної заяви слідує, що до теперішнього часу всі поточні питання діяльності підприємства, наскільки це було можливо, вирішувала ОСОБА_2, діючи в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_3, тобто вона вчинила дії, які свідчать про фактичне прийняття спадкового майна у вигляді 100% статутного фонду (капіталу) вартістю 100 (сто) гривень приватного підприємства «ТИТАН».

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, спадщину прийняла, оскільки своєчасно подала нотаріусу заяву про її прийняття, із заявою про відмову від спадщини не зверталася, проте свідоцтва про право на спадщину були видані нотаріусом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тільки щодо нерухомого майна спадкодавця - квартири АДРЕСА_2, а також 9/10 домоволодіння АДРЕСА_3, а щодо частки спадкодавця у статутному фонді (капіталі) приватного підприємства «ТИТАН» свідоцтва про право на спадщину не видавалося.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268).

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину у вигляді 100% статутного фонду (капіталу) вартістю 100 (сто) гривень приватного підприємства «ТИТАН», яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_6 відповідно до положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України, з урахуванням того, що інші спадкоємці - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які проживали окремо від спадкодавця) із заявами про прийняття спадщини у вигляді вказаної частки у статутному капіталі юридичної особи до нотаріуса не звертались.

За таких обставин, позов ОСОБА_2, що дії в інтересах малолітньої ОСОБА_3, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивачкою не заявлені вимоги про відшкодування судового збору, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 213, 215, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) НОМЕР_1, свідоцтво про народження НОМЕР_2 видане Третім відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 13.01.2004 року в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, право власності на 100 % статутного фонду (капіталу) у розмірі 100 (сто) гривень приватного підприємства «ТИТАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 20934093), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: 65122, Одеська область, м. Одеса вул. Люстдорфська дорога, буд. 13, кв. 267.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Суддя Петренко В. С.