Рішення

від 06.06.2013 по справі 910/6070/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6070/13 06.06.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/6070/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Кондитер»;

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Ардис»;

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція»;

про стягнення 272061,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лімонтов В.Б., довіреність № 3 від 10.10.2012р.;

від відповідачів: не з'явились.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус-Кондитер» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ардис» (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція» (надалі - відповідач 2) про стягнення 272061,65 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення умов укладеного між сторонами Дистриб`юторського договору № 21/01-К від 08.08.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 258012,69 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 11707,46 грн. та 3% річних - 2341,50 грн. При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Дистриб`юторським договором № 21/01-К від 08.08.2012р. між ТОВ «Петрус-Кондитер» та ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» було укладено Договір поруки № 10/08-12 від 10.08.2012 р., відповідно до умов якого відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем 1 у розмірі 500,00 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача 1 заборгованість у сумі 257512,69 грн., пеню - 11707,46 грн. та 3% річних - 2341,50 грн. та з відповідача 2 - заборгованість у сумі 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. порушено провадження у справі № 910/6070/13 та призначено її розгляд на 23.05.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 23.05.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представники відповідачів у судове засідання 23.05.2013р. не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.04.2013р. не виконали.

Ухвалою від 23.05.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача та відклав розгляд справи на 06.06.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідачів та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 06.06.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представники відповідачів у судове засідання вдруге не з'явились, письмові відзиви на позов не подали, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.04.2013р. та ухвали від 23.05.2013р. не виконали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 03.04.2013р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 23.05.2013р. було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем 1 (за договором - дистриб'ютор) було укладено Дистриб'юторський договір № 21/01-К (надалі - основний договір).

Відповідно до п. 2.1. основного договору, постачальник на умовах, передбачених основним договором, передає товар дистриб'ютору в розмірі, необхідному для підтримання товарного запасу, а дистриб'ютор виконує дії, необхідні для підтримання товарного запасу товару на своєму складі, а також здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними у прас-листах постачальника, і здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Згідно п. 4.1. основного договору, суму договору складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару на виконання даного договору.

Умовами пунктів 5.1., 5.2., 5.5. основного договору передбачено, що постачання товару дистриб'ютору здійснюється партіями, згідно умов DDP, на склад дистриб'ютора м. Кривий Ріг, вул. Тягова підстанція, 18, відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до товарної накладної постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту отримання товару дистриб'ютором.

Відповідно до п. 6.2. основного договору, оплата кожної отриманої партії товару здійснюється дистриб'ютором в безготівковій формі протягом 40 днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Дистриб`юторського договору № 21/01-К від 08.08.2012р., позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 568083,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЧСЛ-03653 від 28.09.2012р., № ЧСЛ-04089 від 31.10.2012р., № ЧСЛ-04626 від 28.11.2012р., № ЧСЛ-04688 від 30.11.2012р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач 1 свої зобов'язання за основним договором щодо оплати відвантаженого товару виконав лише частково, сплативши 130000,00 грн. та повернувши товар на загальну суму 180071,07 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 258012,70 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з умов Дистриб`юторського договору № 21/01-К від 08.08.2012р., останній містить в собі елементи договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем 1 не заперечено факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 258012,70 грн., відтак позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 258012,70 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 пеню в сумі 11707,46 грн. та 3% річних - 2341,50 грн., які нараховані на суму заборгованості окремо за кожною накладною, враховуючи строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару та з урахуванням проведених розрахунків за товар.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 12.1. основного договору сторони встановили, що у випадку, якщо дистриб'ютор у термін, зазначений у п. 6.2. даного договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриманий товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його необґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що 2012 рік має 366 днів, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 11699,43 грн. за розрахунком суду.

Крім того, приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача1 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 2339,68 грн. за розрахунком суду, оскільки нарахування 3% річних було здійснено позивачем без врахування того, що 2012 рік має 366 днів.

Також, приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

10.08.2013 р.між позивачем (за договором - кредитор) та відповідачем 2 (за договоором - поручитель) було укладено Договір поруки № 10/08-12, згідно з п. 1.1. якого поручитель частково поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Ардис» ( за договором - боржник), обов'язку щодо сплати боржником на користь кредитора грошових коштів за отриманий за основним договором, передбаченим п. 2.1. договору поруки, товар.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 цього ж Кодексу передбачено, зокрема, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає перед кредитором грошовими коштами в розмірі, встановленому цим договором.

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що розмір грошового зобов'язання (відповідальності) поручителя за договором поруки складає 500,00 (п'ятсот) гривень.

Згідно з п. 3.2. договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором виконати свій обов'язок перед кредитором щодо сплати грошових коштів в розмірі свого зобов'язання, передбаченого цим договором, на підставі аргументованої письмової вимоги (повідомлення) кредитора на протязі 7 календарних днів з дня отримання такої вимоги шляхом перерахування

Позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою за вих. № 18/02-13 від 18.02.2013р. про виконання грошового зобов'язання поручителя, яка була отримана представником відповідача 2 18.02.2013р. Проте, відповідач 2 вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідач 2 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поруки, тому згідно розрахунку, наданого позивачем, та що не заперчується відповідачем 2, з урахуванням розміру його зобов'язання, передбаченого Договором поруки № 10/08-12 від 10.08.2012р., з відповідача 2 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 500,00 грн. від суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ардис» (50048, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тягова підстанція, 18; код ЄДРПОУ 36876681) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Кондитер» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; код ЄДРПОУ 34999908) 257 512 грн. 69 коп. - боргу, 11699 грн. 43 коп. - пені, 2339 грн. 68 коп. - 3% річних, 5431 грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція» 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; код ЄДРПОУ 33943979) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус-Кондитер» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 32; код ЄДРПОУ 34999908) 500,00 грн. - боргу та 10,00 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.06.2013 р.

Суддя А.І. Привалов