Постанова

від 15.04.2013 по справі 2а-6464/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15 квітня 2013 року Справа № 2а-6464/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Єнтіної А.П. , секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників:

від позивача: Маліченко Л.Т., довіреність , від 03.10.12;

від відповідача: Макаренко Ю.В, довіреність №1174/9/10-00 , від 08.04.13;

свідок: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 , від 14.08.98;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРО ЛТД", пр-т. Леніна, 26/А, кв. 40, м. Миколаїв, 54028 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 11.12.2012р. № 0001340231, В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЕЛПРО ЛТД» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012р. №0001340231. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при проведенні перевірки та винесенні повідомлення-рішення, стосовно того, що укладені угоди між Позивачем та його контрагентами не мають за собою жодної господарської операції, не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРО ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Соборное-1» за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 15.11.2012року №3623/22-200/34651661.

Перевіркою встановлено, що Позивачем у грудні 2011р. до складу ПДВ включено податковий кредит у сумі 234 028,20 грн., за результатами здійснення операцій із ТОВ «Соборное-1».

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001340231 від 11.12.2012р., яким Позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 74 722грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 18 680,50грн.

Підставою для донарахування вказаних сум, прийняття податкового повідомлення-рішення послугували взаємовідносини ТОВ «Соборное-1» - контрагента Позивача з його постачальниками. Так, відповідно до акту перевірки від 30.03.2012р. №340/22-200/34851859 «Про результати позапланової не виїзної перевірки ТОВ «Соборное-1» з питань формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «КС Альянс Сервіс» за грудень 2011р.» контрагент Позивача - ТОВ «Соборное-1» спочатку своїм постачальником показало ТОВ «Комфорт» (відповідно до наданої до податкового органу звітності), яке має ознаки фіктивності, а потім надало до податкового органу уточнюючу декларацію в якій показало постачальником ТОВ «КС Альянс Сервіс», яке не надало податкової звітності за грудень 2011р., а відповідно до податкової інформації дане товариство не мало змоги здійснювати господарську діяльність. В результаті чого відповідач приходить до висновку, що між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Соборне-1» були укладені угоди, які не мають за собою жодної господарсько операції, тобто, нікчемні правочини.

Однак з матеріалів перевірки вбачається, що позивач формував податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «Соборное-1» на виконання укладеного між ними договору постачання від 22.09.2011р. №22/09. Виконання вказаного договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, накладними, товарно-транспортними накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, що свідчить про те, що Позивачем, отримані товари від ТОВ «Соборное-1», були використані останнім в своїй господарській діяльності, що також підтверджується договором субпідряду, укладеного між АТЗТ «Промбуд-2» та ТОВ «ЕЛПРО ЛТД».

Разом з цим на момент розгляду справи, судом в якості свідка залучений директор ТОВ «Соборное-1», який надав пояснення, що товар (за договором поставки) було продано позивачу з запасів (залишків), які знаходились на складі ТОВ «Соборное-1», а не купувалися у ТОВ «КС Альянс Сервіс» або будь-яких інших контрагентів. Про, що також надано до суду копію акту від 01.11.2011р. контрольної перевірки інвентаризації цінностей ТОВ «Соборное-1».

Відповідачем правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення вмотивована лише тим, що податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для документального підтвердження. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання.

Так, єдиним доводом Відповідача виступають матеріали перевірок контрагентів ТОВ «Соборное-1», згідно з якими начебто не встановлено руху товарів по ланцюгу постачання, а також наявності розбіжності в податковій звітності.

Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента ТОВ «Соборное-1», з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.

Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ «Соборное-1» визнані судом недійсним.

Поряд з цим, положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права податкового органу, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем, недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеним контрагентом і виконання умов договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Разом з цим, відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, на що неодноразово йде посилання у акті перевірки.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності платника податків, підтвердженим належним чином оформленими документами.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваного повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби від 11.12.2012р. №0001340231 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРО ЛТД» донараховано ПДВ в сумі 74 722грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 18 680,50 грн.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПРО ЛТД» (код ЄДРПОУ 34651661) судові витрати в розмірі 934 грн. 03 коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти

днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст постанови складено та підписано 19 квітня 2013 року.