Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-13126/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-13126/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 2а-13126/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шиворіт-Навиворіт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 0001160221 та 0001170221 від 22.08.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської Міжрайонної Державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.08.2012 року №0001160221, №0001170221.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Основ'янською міжрайонною Державною податковою інспекцією міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, на підставі наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 684 від 27.06.2012 р., проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Шиворіт-Навиворіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки № 2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. Відповідно до якого відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат, відображених у рядку 04.2 («убуток балансової вартості запасів») декларацій з податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 912741 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних аналітичного обліку; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат, відображених у рядку 04.4 («сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування») декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 642361 грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних аналітичного обліку; п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, відображених у рядку 06.2 (06.1) («адміністративні витрати») декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 770021 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних аналітичного обліку; п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, відображених у рядку 06.3 (06.2) («витрати на збут») декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 5370722 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних аналітичного обліку; п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, відображених у рядку 06.4 («фінансові витрати») декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 39716 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки документів бухгалтерського обліку та даних аналітичного обліку; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення витрат, відображених у рядку 7 («сума амортизаційних відрахувань») декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. у загальній сумі 275870 грн. у зв'язку із ненаданням до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку (т.1.а.с. 17-86).

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено 22.08.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001160221 про збільшення ТОВ «Шиворіт-Навиворіт» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 037 412,00 грн., з якої - 1 800 640,00 грн. - основний платіж та 236772,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погодившись з висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням № 0001160221 від 22.08.2012р. позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Харківській області. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 5259/10/10.2-17 від 24.10.2012р. скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001160221 від 22.08.2012р. без змін.

Крім того, за висновками відповідача, викладеними в акті перевірки №2339/22-104/35857720 від 30.07.2012р., відповідачем встановлено наступні порушення податкового законодавства в частині обчислення позивачем податку на додану вартість, допущені ТОВ "Шиворіт-Навиворіт" при здійсненні господарської діяльності:

-порушення п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення суми податкового кредиту у розмірі: за грудень 2010р. - 18769,17 грн., за лютий 2011р. - 37023,29 грн., за червень 2011р. - 48206,54 грн. за рахунок повторного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними: №1200010385 від 10.09.2010p., постачальник - ДП "Мережа-Трейд"; №16797 від 27.07.2010p., постачальник - Українсько-Російсько-Американське TOB - Підприємство "Спец"; №6453 від 26.07.2010р., постачальник - TOB "Амстор"; №118 від 02.08.2010p., постачальник - TOB "Плюс 97"; №149 від 01.09.2010р., постачальник - TOB "Плюс 97";

-порушення п. 198.6., п. 198.3, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, отриманими позивачем від постачальника - ПП "Сканто", у розмірі: за лютий 2011р. - 15921 грн.;

-порушення п. 198.6., п. 198.3, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, отриманими позивачем від постачальника - ТОВ "Інтехмаш", у розмірі: за березень 2011р. - 36539,19 грн., за квітень 2011р. - 31341,1 грн., за травень 2011р. - 7088,16 грн., за червень 2011р. - 5230,5 грн., за серпень 2011р. - 2232,0 грн.

-порушення п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного завищення розміру податкового кредит у розмірі: за жовтень 2010р. - 5.324,99 грн., за листопад 2010р. - 27.432,23 грн., за грудень 2010р. - 13.406,67 грн., за січень 2011р. - 14.667,09 грн., за лютий 2011р. - 4.000,00 грн., за квітень 2011р. - 330,0 грн.; за травень 2011р. - 12.000,00 грн., за червень 2011р. - 8.464 грн., за липень 2011р. - 4.151,65 грн., за серпень 2011р. - 19.326,67 грн., за вересень 2011р. - 27.537,66 грн., за жовтень 2011р. - 7.522,5 грн., за листопад 2011р. - 8.000,00 грн., за грудень 2011р. - 2.205,24 грн., за березень 2012р. - 3.289,74 грн.;

-завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2011р. на 631,00 грн. з огляду на положення п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України.

На підставі акту № 2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. відповідачем 22.08.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001170221 від 22.08.2012р., яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 400 022,00 грн., з якої - 364 761,00 грн. - основний платіж, та 35 261,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Харківській області. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області № 5259/10/10.2-17 від 24.10.2012р. скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001170221 від 22.08.2012р. - без змін.

Не погодившись з винесеними рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. висновків податкового органу на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян) (в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.), а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованих в порядку, встановленому законодавством (в період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р.) підлягали віднесенню до складу валових витрат платників податку.

Як вбачається з декларації по податку на прибуток за 1-й квартал 2011р. (т. 4 .а.с. 195-203) позивач обрав в якості методу оцінки вибуття запасів ФІФО (вартості перших за часом надходження запасів). Вказаний вибір методу оцінки вибуття запасів був відображений позивачем з урахуванням положень податкового законодавства, яке було чинним на час віднесення позивачем убутку балансової вартості запасів до складу валових витрат, відповідач був поінформований про використаний позивачем метод у передбачений законодавством спосіб шляхом подання декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011р.

На підтвердження нарахування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованих на виплати, що передбачені п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем до матеріалів справи надані: відомості про наявні трудові ресурси (т. 5.а.с. 47-77).

З наявних у матеріалах справи документів вбачається нарахування та фактична сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку, встановленому законодавством, а також нарахування позивачем відповідних зборів та внесків на витрати на оплату праці фізичних осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач мав право на віднесення до складу валових витрат сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які були нараховані, сплачені та відображені ТОВ "Шиворіт-Навиворіт" у деклараціях з податку на прибуток за 4-ий квартал 2010р. та 1-ий квартал 2011р. у загальному розмірі 642361 грн.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного, з урахуванням положень ст.ст. 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1., 138.8., 138.10. ст. 138, п.п. 138.1.1. п 138.1. ст. 138, п.п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів відноситься до складу витрат операційної діяльності, при цьому, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, є складовою собівартості реалізованих товарів.

В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують суми та фактичне понесення позивачем витрат, а також спрямованість таких витрат на обслуговування та управління підприємством: видаткові накладні; акт виконаних робіт від 24.05.2011 №U02-4277; Акт-рахунок за надані телекомунікаційні послуги; акти-рахунки за надані телекомунікаційні послуги, рахунки-фактури, акти списання товарів, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накази про відправлення у відрядження працівників позивача; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, квитки та чеки (т. 8.а.с. 220-236).

Копії долучених до матеріалів справи первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст. 44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність відображення позивачем у рядку 06.2 (06.1) ("адміністративні витрати") декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. витрат у загальній сумі 770.021 грн.

Приписами п.п. 138.1., 138.8., 138.10. ст. 138, п.п. 138.1.1. п 138.1. ст. 138, п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість реалізованих товарів відноситься до складу витрат операційної діяльності, при цьому, витрати на збут, пов'язані з реалізацією товарів, є складовою собівартості реалізованих товарів.

На підтвердження розміру, фактів понесення та пов'язаності витрат з реалізацією товарів позивачем надані копії первинних документів бухгалтерського обліку: видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (виконавець - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк"); (виконавець- Донецька обласна філія ПАТ Укрсоцбанк"); (виконавець - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк"); (виконавець - Філія відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Бердянськ); (виконавець- СФ ПАТ КБ "ПриватБанк"); (виконавець-банк Краснолуцьке відділення №545), (виконавець-банк Краснолуцьке відділення №545), (виконавець - Бердянське безбалансове відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя"); (виконавець - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк"); (виконавець - Філія відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Бердянськ); (орендодавець - Фізична особа ОСОБА_1); (орендодавець - ТОВ "Торгово-офісний центр"); (орендодавець - Фізична особа ОСОБА_2); від 31.01.2012 (орендодавець - Фізична особа ОСОБА_3); (орендодавець - Фізична особа ОСОБА_4); (орендодавець - ТОВ "Торгово-офісний центр"); (виконавець - Філія відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Бердянськ); (за договором 560/18-1/10); (виконавець - Бердянське безбалансове відділення філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя"); (виконавець - ПП "Айленд"); акти списання товарів 2813 шт., накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; акти приймання-передачі транспортних послуг; товарно-транспортні накладні Зазначені первинні документи підтверджують понесенні позивачем витрати, що пов'язані з реалізацією товарів, зокрема у вигляді забезпечення відокремлених підрозділів канцелярськими товарами та здійснення транспортування товару (одягу) до місцезнаходження відокремлених підрозділів.

Таким чином, позивачем обґрунтовано включено до складу витрат, що відображалися у рядку "витрати на збут" декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., витрат у загальній сумі 5370722 грн.

Згідно п.п. 138.1., 138.8., 138.10. ст. 138, п.п. 138.1.1. п 138.1. ст. 138, п.п. 138.10.5. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів відноситься до складу витрат операційної діяльності, при цьому, до фінансових витрат належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Положеннями пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України платнику податків надано право включати до складу будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, а саме: договір купівлі-продажу від 19.05.2011 року №2011-038; рахунок-фактура від 19.05.2011 року №038А/11, платіжний документ №4629 від 20.05.2011 року, накладна на поставку автомобілю AUDI Q5 від 24.05.2011 року №128; договір застави транспортного засобу №50001439 від 19.05.2011 року; рахунки-фактури: від 06.06.2011р. №00012577; від 07.07.2011р. №00013974; від 05.08.2011р. №00015541; від 06.09.2011р. №00017062; від 06.10.2011р. №00018628; від 07.11.2011р. №00020282; від 06.12.2011р. №00022144; від 05.01.2012р. №00024004; від 01.02.2012р. №00027178; від 02.03.2012р. №00030229; наказ №1-Б від 29.09.2011р. "Про формування складу витрат при сплаті сум за користування кредитом"; розрахунок від 30.09.2011 року амортизації разової комісії за Договором від 25.05.2011 року №50001439 року; бухгалтерська довідка від 30.09.2011р. "Про включення нарахованої суми за користування кредитом до складу витрат"; реєстри платежів, що свідчать про сплату позивачем заборгованості за кредитом та відсотків по кредиту у складі щомісячного платежу: за період 01.04.2011р. - 31.12.2011р.; за період 01.01.2012р. - 31.03.2012р.; договір оренди автомобіля від 09.06.2011 року; акти надання послуг оренди за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011р., січень, лютий, березень 2012р.; платіжні доручення: від 07.03.2012р. №472; від 25.04.2012р. №ps11288427; від 21.06.2012р. №ps11772738; від 22.06.2012р. №ps11784110 колегія суддів приходить до висновку, що зазначені письмові докази підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом на загальну суму 39716 грн.

Використання придбаного в кредит автомобіля AUDI Q5 у господарській діяльності позивача підтверджується договором оренди автомобіля від 09.06.2011р. та актами надання послуг оренди за червень-грудень 2011р, січень-березень 2012р., платіжними документами про сплату орендної плати за договором від 06.09.2011р., що підтверджує виконання позивачем та фізичною особою - орендарем зобов'язань за договором оренди транспортного засобу.

Таким чином, досліджені докази підтверджують правомірність визначення позивачем розміру фінансових витрат, відображених у відповідних графах декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у загальній сумі 39716 грн.

Статтею 8 (п.п. 8.2.2. та п.п. 8.6.1.) встановлено розподіл основних засобів за групами, а також норми амортизації у відсотках по відношенню до вартості основних фондів кожної з груп.

В матеріалах справи наявна відомість, що підтверджує вартість основних фондів кожної за кожною з груп та норму амортизації яка застосовувалася позивачем під час визначення розміру амортизаційних відрахувань. Вказаний документ підтверджує застосування позивачем норми амортизації в розмірі, що відповідав визначеному положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 71 КАС України та враховуючи те, що відповідач заперечує проти адміністративного позову, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Незважаючи на положення КАС України відповідачем не спростовано надані позивачем докази та не надані докази в обґрунтування свого рішення про завищення позивачем розміру амортизаційних відрахувань.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про правомірність включення позивачем до складу витрат за наслідками 4-го кварталу 2010р. та 1-го кварталу 2011р. амортизаційних відрахувань у загальній сумі 275870 грн.

Крім того, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем розміру виплат в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України з підстав ненадання документів бухгалтерського обліку та даних аналітичною обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 4 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. (п. 5.2. "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984).

Отже, належним доказом ненадання позивачем документів для проведення перевірки є зазначений у акті перевірки перелік відсутніх або ненаданих платником податків до перевірки документів.

З дослідженого акту перевірки № 2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. вбачається відсутність деталізованого переліку первинних документів бухгалтерського обліку, які за висновком посадових осіб відповідача, не були надані позивачем під час проведення перевірки.

Відповідно до положень п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, необхідною передумовою віднесення сум до складу валових витрат платника податків є наявність відповідних первинних документів, що підтверджують здійсненні таким платником податків витрати.

Наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджуються факт понесення позивачем витрат та пов'язаність таких витрат з його господарською діяльністю. Крім того дані первинні документи відповідають вимогам положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001160221 від 22.08.2012р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. висновків податкового органу на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підставами для висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є відсутність у платника податку відповідної податкової накладної або порушення вимог ст. 201 Податкового кодексу під час оформлення такої податкової накладної.

У вищезазначеному акті перевірки відповідачем зроблений висновок про повторне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступних податкових накладних: №1200010385 від 10.09.2010p.; №16797 від 27.07.2010p.; №6453 від 26.07.2010р., №118 від 02.08.2010p.; №149 від 01.09.2010р., з наведеного висновку колегія суддів зазначає.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме із акту перевірки від 18.02.2011р. №164/23-206/35857720 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Шиворіт-Навиворіт" (код 35857720) з питань дотримання податкового законодавства за період з 22.01.2009 по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.01.2009 по 30.09.2010 року". З 31.01.2011р. по 11.02.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача. Згідно стор. 15-16 акту перевірки №164/23-206/35857720 від 18.02.2011р. було зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, що підтверджені наступними податковими накладними, які мали дефекти форми: № 118 від 02.08.2010p., постачальник - TOB "Плюс 97" на загальну суму 180.733,67 грн., у т.ч. ПДВ - 30.122,28 грн.; №1200010385 від 10.09.2010p., постачальник - ДП "Мережа-Трейд" на загальну суму - 112.615,00 грн. у т.ч. ПДВ - 18.769,17 грн.; №6453 від 26.07.2010р. на загальну суму - 30.400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5.066,67 грн., постачальник - TOB "Амстор"; №16797 від 27.07.2010p. на загальну суму - 11.006,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1.834,34 грн. постачальник - Українсько-Російсько-Американське TOB - Підприємство "Спец".

На підставі акту перевірки №164/23-206/35857720 від 18.02.2011р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №000152320/0 від 28.02.2011р. про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 146066,81 грн. (основний платіж). Вказану у податкове повідомлення-рішення №000152320/0 від 28.02.2011р. суму податку на додану вартість позивачем було сплачено до Державного бюджету про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №3241 від 09.03.2011р., отже, наведені у неналежним чином оформлених податкових накладних (№ 118 від 02.08.2010p., постачальник - TOB "Плюс 97"; №1200010385 від 10.09.2010p., постачальник - ДП "Мережа-Трейд"; №6453 від 26.07.2010р., постачальник - TOB "Амстор"; №16797 від 27.07.2010p., постачальник - Українсько-Російсько-Американське TOB - Підприємство "Спец) суми податку на додану вартість були виключені та фактично не враховувалися у складі податкового кредиту позивача, а підтверджені такими податковими накладними суми податку на додану вартість не зменшили розмір податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість.

Після проведення Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова перевірки позивачем були отримані від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні.

Таким чином, позивачем було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України під час включення до складу податкового кредиту наступних податкових накладних: №1200010385 від 10.09.2010p., постачальник - ДП "Мережа-Трейд", на загальну суму - 112615,00 грн. у т.ч. ПДВ - 18769,17 грн., включена до складу податкового кредиту у грудні 2010р.; №16797 від 27.07.2010p., постачальник - Українсько-Російсько-Американське TOB - Підприємство "Спец", на загальну суму - 11006,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1834,34 грн., включена до складу податкового кредиту у лютому 2011р.; №6453 від 26.07.2010р., постачальник - TOB "Амстор", на загальну суму - 30400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5066,67 грн., включена до складу податкового кредиту у лютому 2011р.; №118 від 02.08.2010p., постачальник - TOB "Плюс 97", на загальну суму 180733,67 грн., у т.ч. ПДВ - 30122,28 грн., включена до складу податкового кредиту у лютому 2011р..

Висновок відповідача щодо повторного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтвердженої податковою накладною №149 від 01.09.2010р., постачальник - TOB "Плюс 97", спростовується наданим позивачем та дослідженим судом Додатком № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011р. Згідно зазначеного Додатку позивачем відповідна сума до складу податкового кредиту у січні 2011р. не включалася.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України шляхом завищення суми податкового кредиту у розмірі: за грудень 2010р. - 18.769,17 грн., за лютий 2011р. - 37.023,29 грн., за червень 2011р. - 48.206,54 грн. за рахунок повторного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними: №1200010385 від 10.09.2010p., отриманої від ДП "Мережа-Трейд"; №16797 від 27.07.2010p., отриманої від Українсько-Російсько-Американське TOB - Підприємство "Спец"; №6453 від 26.07.2010р., отриманої від TOB "Амстор"; №118 від 02.08.2010p., отриманої від TOB "Плюс 97"; №149 від 01.09.2010р., отриманої від TOB "Плюс 97".

Крім того, при проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними: № 41803 від 22.02.2011р., постачальник - ПП "Сканто" на загальну суму 3.507,03 грн, у т.ч. ПДВ - 584,51 грн.; № 41804 від 22.02.2011р., постачальник - ПП "Сканто" на загальну суму 92.016,93 грн, у т.ч. ПДВ - 15.336,15 грн. Свій висновок відповідач обґрунтовує посиланням на інші свої акти (№385/234/36875101 від 17.03.2011р. та №1258/234/36875101від 10.06.2011р.), якими встановлено: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПП "Сканто" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому перiодi; порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах ПП "Сканто" з постачальниками та покупцями; вiдсутнiсть об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; вiдсутнiсть об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що господарські операції, зазначені в податкових накладних виданих підприємством ПП "Сканто" не відбулися.

З первинних документів вбачається, що позивачем та його контрагентом - ПП "Сканто" були фактично здійсненні господарські операції, які призвели до відповідних змін у податковому обліку позивача та реального настання правових наслідків.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Реальність вчинених угод між позивачем та ПП "Сканто" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 7), та видатковими накладними; актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. 7, а.с. 164-197).

Оглянувши податкові накладні № 41803 від 22.02.2011р. та № 41804 від 22.02.2011р, виписані ПП "Сканто" для документального оформлення виконання умов господарських угод, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п. 198.6., п. 198.3, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, отриманими позивачем від постачальника - ТОВ "Інтехмаш", у розмірі: за березень 2011р. - 36539,19 грн., за квітень 2011р. - 31341,1 грн., за травень 2011р. - 7088,16 грн., за червень 2011р. - 5230,5 грн., за серпень 2011р. - 2232,0 грн. колегія суддів зазначає.

Фактичною підставою для відображення зазначеного порушення слугував викладений в акті висновок відповідача про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Інтехмаш" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ст. 203, 215, 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "Інтехмаш" з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 7 Закону України "Про податок па додану вартість" та розділу V Податкового кодексу України; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З зазначеного приводу колегія суддів зазначає, що реальність вчинених угод між позивачем та ТОВ "Інтехмаш", підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: рахунками-фактури (том 2а.с. 116, 124, 128, 140, 145, 152, 158, 173, 207, 112, том 3 а.с. 25, 59, 117, 240-242); видатковими накладними (том 2 а.с. 8-9, 84, 93-94, 123, 127, 139, 144, 151, 157, 206, 211, том 3, а.с. 24, 167, 239, 249); актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Оглянувши податкові накладні виписані ТОВ "Інтехмаш" для документального оформлення виконання умов господарських угод, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні (том 2, а.с. 82, 114, 121, 137, 142, 149, 155,170,204, 210, том 3, а.с 22, 33, 56, 114, 165, 237,246).

Колегія суддів також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем п.п. 198.6., п. 198.3, п. 198.1 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість наведених у податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ "Інтехмаш", у загальному розмірі 82430,95 грн. (у березні 2011р. - 36539,19 грн., у квітні 2011р. - 31341,1 грн., у травні 2011р. - 7088,16 грн., у червні 2011р. - 5230,5 грн., у серпні 2011р. - 2232,0 грн.).

Крім того, відповідачем на підставі даних "Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5" встановлено порушення п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного завищення розміру податкового кредит у загальному розмірі 157.658,44 грн., в тому числі: за жовтень 2010р. - 5.324,99 грн., за листопад 2010р. - 27.432,23 грн., за грудень 2010р. - 13.406,67 грн., за січень 2011р. - 14.667,09 грн., за лютий 2011р. - 4.000,00 грн., за квітень 2011р. - 330,0 грн.; за травень 2011р. - 12.000,00 грн., за червень 2011р. - 8.464 грн., за липень 2011р. - 4.151,65 грн., за серпень 2011р. - 19.326,67 грн., за вересень 2011р. - 27.537,66 грн., за жовтень 2011р. - 7.522,5 грн., за листопад 2011р. - 8.000,00 грн., за грудень 2011р. - 2.205,24 грн., за березень 2012р. - 3.289,74 грн.

Фактичною підставою для відображення зазначеного порушення слугував викладений в акті висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2012р., який зроблено відповідачем з огляду на поданий контрагентом позивача - ПАТ "ТД Астрон" Додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)" №9028473033 від 21.05.2012р.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012р. позивачем було отримано від ПАТ "ТД Астрон" розрахунок №11 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №312 від 26.02.2010 року. Як вбачається із зазначених документів за наслідками податкового періоду - квітень 2012р. контрагентом позивача - ПАТ "ТД "Астрон" здійснено зменшення розміру податкового зобов'язання на суму 5325,00 грн.

Факт належного виконання позивачем обов'язку щодо коригування (зменшення) податкового кредиту у відповідності до положень п.п. "б" п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2012р.; додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)"; квитанції №2 від 16.05.2012р. про прийняття податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2012р., в тому числі №9026977233 - номер реєстрації податкової декларації з ПДВ, №9026977237 - номер реєстрації додатку 1 до декларації з ПДВ; платіжне доручення від 22.05.2012р. №11654 про сплату податку на додану вартість за квітень 2012р.), якими підтверджується належне виконання позивачем обов'язку щодо коригування (зменшення) податкового кредиту у відповідності до положень п.п. "б" п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

Наданими позивачем та наявними у справі податковими накладними: контрагент ПАТ "ТД Астрон":; контрагент ФОП ОСОБА_5: контрагент ТОВ "Альфабізнес Груп": контрагент ТОВ "Альфабізнес Груп"; контрагент Фірма "Роксолана", контрагент ТОВ "Альфабізнес Груп":; контрагент ТОВ "Новатехстрой"; контрагент ТОВ "Восход"; контрагент ДП "Мережа-Трейд"; контрагент ТОВ "Рекламно-виробнича фірма "Авангард; контрагент ТОВ "Шельф-Оіл"; контрагент СУБП "Укртехносинтез"; контрагент ПАТ "Смак"; контрагент ТОВ "Альфабізнес Груп"; контрагент ТОВ "Восход"; контрагент ТОВ ВКФ "Ліа" ЛТД; контрагент ТОВ "Альфабізнес Груп"; контрагент Фірма "Роксолана"; контрагент ТОВ "Плюс 97"; та первинним документами: договір оренди №Кр 18-02/10и від 18.02.2010 з додатками; платіжними доручення, актами наданих послуг; видатковими накладними; актами здачі-прийняття робіт; реєстрами банківських документів (т. 2 .а.с. 1-5, 10-80, 85-90, 97-113, 118-120, 129-136, 141, 147-148, 154, 159-169, 174-203, 214-250)підтверджується як обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість: у жовтні 2010р. - 5324,99 грн., у листопаді 2010р. - 27.432,23 грн., у грудні 2010р. - 13.406,67 грн., у січні 2011р. - 14.667,09 грн., у лютому 2011р. - 4.000,00 грн., у квітні 2011р. - 330,0 грн.; у травні 2011р. - 12.000,00 грн., у червні 2011р. - 8.464 грн., у липні 2011р. - 4.151,65 грн., у серпні 2011р. - 19.326,67 грн., у вересні 2011р. - 27.537,66 грн., у жовтні 2011р. - 7.522,5 грн., у листопаді 2011р. - 8.000,00 грн., у грудні 2011р. - 2.205,24 грн., у березні 2012р. - 3.289,74 грн. так і фактичне здійснення позивачем та його контрагентами - ПАТ "ТД Астрон", ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Альфабізнес Груп", Фірма "Роксолана" - ТОВ, ТОВ "Плюс 97", ТОВ "Восход", ТОВ "Рекламно-виробнича фірма "Авангард", ТОВ "Шельф-Оіл", СУБП "Укртехносинтез", ПАТ "Смак", ТОВ ВКФ "Ліа" ЛТД господарських операцій за наслідками яких у позивача виникло право на включення до складу податкового кредиту сум, що підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України шляхом безпідставного завищення розміру податкового кредит у розмірі: за жовтень 2010р. - 5.324,99 грн., за листопад 2010р. - 27.432,23 грн., за грудень 2010р. - 13.406,67 грн., за січень 2011р. - 14.667,09 грн., за лютий 2011р. - 4.000,00 грн., за квітень 2011р. - 330,0 грн.; за травень 2011р. - 12.000,00 грн., за червень 2011р. - 8.464 грн., за липень 2011р. - 4.151,65 грн., за серпень 2011р. - 19.326,67 грн., за вересень 2011р. - 27.537,66 грн., за жовтень 2011р. - 7.522,5 грн., за листопад 2011р. - 8.000,00 грн., за грудень 2011р. - 2.205,24 грн., за березень 2012р. - 3.289,74 грн. та правомірність включення позивачем вищезазначених сум до складу податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р., відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем розміру податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2011р. на 631,00 грн.

Зазначене збільшення грошового зобов'язання обґрунтовано відповідачем посиланням на п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме поданням позивачем протягом терміну проведення перевірки (27.06.2012р.) Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9036727317) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. Відповідно до вказаного розрахунку позивачем було на 631,00 грн. збільшено податковий кредит за липень 2011р.

З зазначених підстав, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до Розділу 2 акту перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. перевірка позивача здійснювалася в період з 27.06.2012р. по 25.07.2012р. та стосувалася в тому числі і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, протягом періоду з 27.06.2012р. по 25.07.2012р. позивач не мав права подавати уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість. Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України відмінною ознакою розрахунку є його подання у встановлені законом строки. Тільки документ, що відповідає усім наведеним у п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України критеріям, може вважатися податковою звітністю та у свою чергу призводити до зміни розміру самостійно узгоджених платником податку податкових зобов'язань. Зважаючи на відсутність у позивача права на подачу уточнюючого розрахунку такий розрахунок не міг призвести до змін розміру податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. Враховуючи той факт, що поданий позивачем Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9036727317) до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. збільшував розмір податкового кредиту та відповідно зменшував розмір податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість за липень 2011р., зазначене збільшення податкового кредиту та зменшення розміру податкових зобов'язань є такими, що не відбулися. Наявними у справі доказами (податкова декларація позивача з податку на додану вартість за липень 2011р., платіжне доручення від 23.08.2011р. №6468 про сплату податку на додану вартість за липень 2011р.) підтверджується повне погашення позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за липень 2011р., визначеного виходячи із розміру податкового кредиту за липень 2011р., який був визначений позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. З огляду на наведене, у відповідача не було підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту за липень 2011р. на суму 631,00 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час складення акту перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. та винесення повідомлення-рішення № 0001170221 від 22.08.2012р. відповідачем було допущено арифметичну помилку внаслідок якої зазначена на стор. 69 акту перевірки та наведена у повідомленні-рішенні № 0001170221 від 22.08.2012р. сума податку на додану вартість була безпідставно завищена відповідачем на 4121 грн. Так, арифметичні дії зі складення встановлених відповідачем порушень позивачем положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України виглядають наступним чином: 103999 грн. (наведена відповідачем на стор. 29 акту перевірки загальна сума повторного включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту) + 15921 грн. (наведена на стор. 32 акту перевірки загальна сума збільшення податкового зобов'язання позивача за наслідками включення до складу податкового кредиту сум підтверджених податковими накладними постачальника - ПП "Сканто") + 82430,95 грн. (наведена на стор. 35 акту перевірки загальна сума збільшення податкового зобов'язання позивача за наслідками включення до складу податкового кредиту сум підтверджених податковими накладними постачальника - ТОВ "Інтехмаш") + 157658,44 грн. (наведена на стор. 35 акту перевірки загальна сума встановлених відповідачем розбіжностей між даними податкового обліку позивача та "Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку № 5") + 631 грн. (наведена на стор. 52 акту перевірки сума на яку відповідачем було зменшено податковий кредит позивача за липень 2011р.) = 360 639,39 грн. Жодних інших порушень положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, які могли б слугувати підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток, відповідачем в акті перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р. не зазначено.

Отже, відповідачем було помилково збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на додаткові 4121 грн., не зазначені в акті перевірки №2339/22-104/358577220 від 30.07.2012р.,

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про порушення позивачем положень порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, при цьому, наявними у позивача та наданими до суду первинними документами підтверджується право позивача на включення до складу податкового кредиту, висновок про завищення яких було зроблено відповідачем за наслідками проведеної перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001170221 від 22.08.2012р. підлягає скасуванню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2013р. по справі № 2а-13126/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.