Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/7059/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7059/13 10.06.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаня»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг

Сістем»

про стягнення 135 913,18грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Бобошко В.М. - по дов. №»б/н від 02.07.2012р.

Мірошніков О.С. - по дов. №б/н від 01.02.2013р.

Від відповідача: Рибак О.О. - по дов. №б/н від 10.04.2013р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» про стягнення 135 913,18 грн. із яких: 14 404,64 грн. заборгованості з орендної плати, 28 809, 28 грн. - штраф, 92 699 грн. 26 коп. - неустойка..

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору №2012/9АВ оренди нежитлового приміщення від 27.04.2012р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 835, 90 грн. за квітень та травень 2012 року.

Ухвалою суду від 12.04.2013р порушено провадження у справі №910/7059/13 та призначено до розгляду на 20.05.20134р. .

20.05.13 р. - від представника позивача, до суду надійшли додаткові документи в яких підтверджується, що у провадженні Господарського суду України або іншого органу не має на розгляді справи між сторонами спору про даний предмет та з даних підстав позову.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не з'явився, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 05.06.2013р.

В судовому засіданні 05.06.2013р., відповідно до ст..77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувала до 10.06.2013р.

Представниками позивача 04.06.2013р. до суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 131 660, 38 грн., із яких: 14 404, 64 грн. заборгованість по орендній платі, штраф в сумі 28 809, 28 грн. та пеню за несвоєчасне повернення майна в сумі 88 446, 46 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову частково заперечував посилаючись на наступне:

Згідно статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єкта господарювання за порушення ними правил здійснення господарськоїдіяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі, до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняються у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 4 ст. 231 ГК України передбачає що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. В пункті 7.3. Договору оренди № Р6А-601 нежилого приміщення від 01 липня 2012 року сплата неустойки не передбачена, і тому вона не підлягає виконанню Орендарем.

В частині стягнення основного боргу в сумі 14 404, 64 грн. та штрафу в розмірі 28 809, 28 грн. представник відповідача позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобаня» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» (Орендар) було укладено договір №Р6А-601 оренди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах , визначених цим договором - нежиле приміщення площею 177,2 кв.м., що знаходиться за адресою: 02140, м. Київ, вул.. Руденко Л, 6-А, на 6 поверсі будівлі і визначено план - схемою, що є невід»ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

01 липня 2012 року згідно акту прийому-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв для використання за договором оренди визначене приміщення з описом технічного стану.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору сторони визначили терміном до 31 червня 2013року (п. 5.1 договору).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п.4.1 договору оренди нежилого приміщення розмір орендної плати складає 17 772 грн. (без ПДВ), ПДВ 3 544,00 грн., разом з ПДВ - 21 264 грн.. Орендна плата за орендоване приміщення сплачується щомісячно, у строк не пізніше п'ятого числа поточного місяця з урахуванням індексації згідно п. 4.4 договору.

Матеріалами справи підтверджується підписання сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди нежитлового приміщення за період з липня 2012 року по листопад 2012 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем орендна плата за грудень місяць 2012 року не була сплачена, у зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу письмове попередження про факт несплати орендної плати (вих.1912-1 від 19.12.2012р.).

21 грудня 2012 року позивачем було вручено заяву відповідачу про повернення протягом трьох календарних днів орендованого приміщення внаслідок розірвання договору оренди за несплату орендної плати (вх.21 12-01 від 21.12.2012р.). З огляду на викдадене, позивач вважає, що Договір №Р6А-601 оренди нежилого приміщення від 01 липня 2012 року є розірваним з 22 грудня 2012 року.

Пунктом 6.4.11 договору оренди нежилого приміщення, у випадку розірвання договору, закінченні його строку, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю приміщення в стані не гіршому, ніж воно було отримано в оренду і з урахуванням нормативного зносу.

Згідно п.6.4.12 договору оренди нежилого приміщення, по припиненню договору оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення по Акту прийому- передачі не пізніше трьох календарних днів від дня закінчення дії договору, відповідно до умов п. З договору.

Оскільки відповідач своєчасно не повернув позивачу приміщення останній просить стягнути з відповідача крім заборгованості по орендній платі за 21 день грудня 2012 року в сумі 14 404, 64 грн., штраф в розмірі 28 809, 28 грн. встановлений п. 7.3 договору та 88 446,46 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.1 договору оренди нежилого примирення розмір орендної плати складає 17 772 грн. (без ПДВ), ПДВ 3 544,00 грн., разом з ПДВ - 21 264 грн.. Орендна плата за орендоване приміщення сплачується щомісячно, у строк не пізніше п'ятого числа поточного місяця з урахуванням індексації згідно п. 4.4 договору.

Однак, Відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору належним чином не виконав, орендну плату грудень за 2012 року не сплатив в строки визначені п. 4.1 договору.

Положеннями ч.З ст.285, ст.286 ГК України визначено, що орендар, зокрема зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач зобов'язання по сплаті орендних за користування приміщення згідно з умов Договору не виконав, суму заборгованості. 21 грудня 2012 року у розмірі 14 404,64 грн. не сплатив.

За таких обставин суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 14 404,04 грн.

Сторони в договорі визначили, що в разі несплати орендної плати, за користування приміщенням протягом 10 (десяти) календарних днів з початку поточного місяця, договір оренди є розірваним за умови попереднього письмового попередження Орендаря про факт такої не сплати. Орендар зобов'язаний відшкодувати Орендодавцеві збитки, пов'язані з таким неналежним виконанням зобов'язання, сплатити штраф в подвійному розмірі суми заборгованості і повернути приміщення (п.7.3 договору).

21 грудня 2012 року позивачем було вручено відповідачу заяву про повернення протягом трьох календарних днів орендованого приміщення внаслідок розірвання договору оренди та несплату орендної плати (вх.21 12-01 від 21.12.2012р.). Договір №Р6А-601 оренди нежилого приміщення від 01 липня 2012 року є розірваним з 22 грудня 2012 року.

Пунктом 6.4.11 договору оренди нежилого приміщення, у випадку розірвання договору, закінченні його строку, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю приміщення в стані не гіршому, ніж воно було отримано в оренду і з урахуванням нормативного зносу.

Згідно п.6.4.12 договору оренди нежилого приміщення, по припиненню договору оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення по Акту прийому- передачі не пізніше трьох календарних днів від дня закінчення дії договору, відповідно до умов п. З договору.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не звільнив орендуєме приміщення та продовжував його використовувати до 25 лютого 2013 року.

Листом від 27.12.2012 року відповідач повідомив позивача про відмову від договору оренди нежилого приміщення з 18 січня 2012 року у зв'язку з переїздом в інший офіс.

Однак в порушення умов договору відповідач орендоване приміщення не повернув позивачу по акту прийому - передачі.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору сторони визначили, що орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві збитки, пов'язані з таким неналежним виконанням зобов'язання по сплаті орендних платежів, сплатити штраф в подвійному розмірі суми заборгованості і повернути приміщення (п.7.3 договору).

Штраф в подвійному розмірі суми заборгованості, встановлений п.7.3 договору оренди нежилого приміщення за прострочення сплати орендної плати, становить 28 809 грн. 28 коп. (14 404,64 гри. х 2) та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання .

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 22.12.2012р. по 24.02.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 88 446, 46 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиву та судовому засіданні судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 6.4.11 договору оренди нежилого приміщення сторони передбачили, що у випадку розірвання договору, закінченні його строку, Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю приміщення в стані не гіршому, ніж воно було отримано в оренду і з урахуванням нормативного зносу.

Згідно п.6.4.12 договору оренди нежилого приміщення, по припиненню договору оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення по Акту прийому- передачі не пізніше трьох календарних днів від дня закінчення дії договору, відповідно до умов п. З договору.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про звільнення відповідачем приміщення 24.02.2013р. та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Зазначене положення корелює із обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (див. постанову Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі N 40/117).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаня» задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» (04050, м. Київ, вул.. Пимоненка, 13, корп.. 6, оф. 24, ідентифікаційний номер 37788319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобаня» (02140, м. Київ, вул.. Лариси Руденко, 6-а, оф. 534, ідентифікаційний код 36342077) суму основного боргу в розмірі 14 404 грн. 64 коп., штраф в розмірі 28 809 грн. 28 коп., 88 446 грн. 46 коп. неустойку за несвоєчасне повернення майна, 2 633 грн. 21 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.