Постанова

від 12.12.2006 по справі 6/446-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/446-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 грудня 2006 р.                                                                                Справа № 6/446-06

Суддя господарського суду Говор Н.Д.

при секретарі судового засідання Мовчан Г. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до:ТОВ "Юнітех", м. Вінниця  

штраф на суму 6030,61 грн.

Представники :

позивача :      В.Бібік ( дор. від  04.12.06)

відповідача :    В.Миронович ( дор. від  12.12.2006)

Місце розгляду справи  : приміщення суду к.1107

ВСТАНОВИВ:

        Подано позов  про  стягнення 6030 грн. 61  коп.  штрафних санкцій   до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    за не створення  1 робочого місця для інвалідів у 2005 р.

        Відповідач  позовні вимоги визнав.

         Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази  та заслухавши представників сторін, суд встановив, що   згідно звіту  відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, у 2005 році на підприємстві працювали 49 осіб , з них 2 інваліда. Відповідно до Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171 чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється  шляхом підсумовування середньо облікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням  одержаної суми на кількість місяців за період з початку року. Таким чином середньоспискова чисельність інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 р. становить 1 чол.    Відповідно до звіту середньорічна заробітна плата  на підприємстві за 2005 р. становила  суму 6030 грн. 61 коп.

          Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі –Закон)  встановлено, що  для підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  15  до 25 чоловік  -  у  кількості  одного  робочого  місця, якщо інше не  передбачено законом.

        Статтею 20 Закону     встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

       Разом з тим частина 3 цієї статті Закону  передбачає, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).   

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314       працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

       Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314     підприємства      інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідач  не надав доказів  створення на підприємстві  1   робочого місця для інвалідів, з 2 необхідних  за нормативом, визначеним Законом,  не надав доказів  подання  відомостей   про   вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів  у державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення .

За таких обставин відповідно до вимог ст. ст.19, 20 Закону України   “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач повинен сплатити штрафні санкції у розмірі  6030 грн. 61 коп.

 Керуючись ст.ст.49,51,87,94,99,160,161,162,163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити  .

         Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнітех” ( м. Вінниця, вул. 600- річчя,15, р/р 260003014721 ВОД УСБ, МФО 302010 код ЄДРПОУ 13304581 ) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( м. Вінниця , вул. Пирогова 135 А,  Держбюджет м. Вінниці   Р\Р 31217230600002, код   21727686 в УДК у Вінницькій області , м. Вінниця МФО 802015, призначення платежу 1330458; 50070000; 221, „Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів) 6030 грн. 61 коп. штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

        Відповідно до ст. 186 КАС України:

        Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

        Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

      Відповідно до ст. 254 КАС України  :

      Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

      Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                    Говор Н.Д.