Рішення

від 04.06.2013 по справі 910/7090/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7090/13 04.06.13

Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в м. Києві

державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко"

про стягнення 74 443,62 грн.

Представники:

від позивача: Дугін О.С. - представник за довіреністю № 60/14 від 03.01.2013 року;

від відповідача: Колесник Є.Ю. - представник за довіреністю б/н від 31.05.2013 року;

Кузнецов В.А. - директор (протокол № 44 від 18.05.2012 року).

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко" про стягнення 74 443,62 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2009 року між комунальним підприємством «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є комунальне підприємство «Батиївське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (підприємство за договором ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сіт ін Сет Інтернешнл КО» (орендар за договором ) укладено договір № 4 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території , відповідно до умов якого підприємство надає за плату орендарю комунальних послуг (холодне водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 164,2 м 2 , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Клименка. 12-А , а орендар щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно встановлених постачальниками табуляграм .

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість в розмірі 49 602,11 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко" заборгованості за договором № 4 від 01.03.2009 року про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 49 602,11 грн., пеню в розмірі 23 378,92 грн., 3 % річних в розмірі 1109,89 грн. та збитки від інфляції в розмірі 352,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/7090/13, розгляд справи призначено на 04.06.2013 року.

В судове засідання 04.06.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко" заборгованості за договором № 4 від 01.03.2009 року про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 49 602,11 грн., пеню в розмірі 23 378,92 грн., 3 % річних в розмірі 1109,89 грн., збитки від інфляції в розмірі 352,70 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

Представники відповідача надали пояснення, відповідно до яких частково визнали заявлені позовні вимоги та заперечували проти нарахованої суми пені, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2009 року між комунальним підприємством «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради (підприємство за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сіт ін Сет Інтернешнл КО» (орендар за договором) укладено договір № 4 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, предметом якого є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення загальною площею 164,2 м 2 , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Клименка. 12-А. Орендар (власник) приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

Відповідно до статуту комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.02.2012 року № 90, комунальне підприємство "Батиївське" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації є правонаступником комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради.

Згідно п. 2.1. договору, орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно встановлених постачальниками табуляграм.

Положеннями розділу 2 договору передбачено, що орендар (власник) повинен щомісячно сплачувати підприємству експлуатаційні витрати, а також сплачувати за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж), а також всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат.

Відповідно до п. 4.4. Договору в разі порушення Орендарем (Власником) терміну внесення плати, він сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ України за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу комунальні послуги, проте відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 01.03.2013 року в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги в розмірі 49 602,11 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Господарські відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-IV.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У відповідності ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко" заборгованості за договором № 4 від 01.03.2009 року про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 49 602,11 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 23 378,92 грн., 3 % річних в розмірі 1 109,89 грн. та збитки від інфляції в розмірі 352,70 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.4. договору, в разі порушення орендарем (власником) терміну внесення плати, він сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ України за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, тому суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті комунальних послуг:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30142.49 01.09.2012 - 30.09.2012 30 7.5000 % 0.041 %* 370.60 30701.60 01.10.2012 - 31.10.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 390.06 33220.68 01.11.2012 - 30.11.2012 30 7.5000 % 0.041 %* 408.45 69791.15 01.12.2012 - 31.12.2012 31 7.5000 % 0.041 %* 886.69 43532.91 01.01.2013 - 31.01.2013 31 7.5000 % 0.041 %* 554.60 49602.11 01.02.2013 - 28.02.2013 28 7.5000 % 0.041 %* 570.76 Всього: 3 181,16 З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 4 від 01.03.2009 року про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 49 602,11 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 109,89 грн. та збитки від інфляції в розмірі 352,70 грн. за розрахунком позивача та пені в розмірі 3 181,16 грн. за розрахунком суду.

Вимоги в частині стягнення пені в розмірі 20 197,76 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сіт ін Сет Інтернешнл Ко" (03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, 12-А, кв. 1, ідентифікаційний код 20057278) на користь комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 33 ідентифікаційний код 35756966) заборгованість в розмірі 49 602 (сорок дев'ять тисяч шістсот дві) грн. 11 коп., три проценти річних в розмірі 1 109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 89 коп., індекс інфляції в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. та пеню в розмірі 3 181 (три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 16 коп., а також 1 253 (одна тисяча двісті п'ятдесят три) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.06.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий