Рішення

від 12.06.2013 по справі 218/726/13-ц

АМВРОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 218/726/13-ц

№ провадження 2/218/296/13

РІШЕННЯ

ім'ям України

"12" червня 2013 р.

Амвросіївський районний суд Донецької області

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарях Склярової А.В., Лазебник С.В.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Литвиненка І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарсьго виробничого кооперативу «Росія» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

19.03.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до СВК «Росія» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2007 року між ОСОБА_3 та СВК «Росія» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4.480 га, що розташована на території Новоіванівської сільської ради, який зареєстровано 10.07.2010 року. У договорі відсутня така істотна умова, що передбачена ст. 15 Закону україни «Про оренду землі», як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність цієї умови є підставою для визнання договору недійсним. Тому ОСОБА_3 просить визнати вищезазначений договір оренди земельної ділянки недійсним та зобов`язати СВК «Росія» звільнити земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі. При цьому представник позивачки посилався на те, що на час державної реєстрації договору оренди в ньому була відсутня одна з істотних умов, що є підставою для визнання договору недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що фактично договір оренди земельної ділянки був укладений 10.07.2007 року, коли законом не було передбачено таку умову, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Зазначена умова була внесена в Закон України «Про оренду землі» пізніше. Той факт, що реєстратором тривалий час не було проведено державну реєстрацію договору, а також те, що реєстратор під час такої реєстрації не зазначив про необхідність включення цієї умови до договору, свідчить про те, що договір оренди відповідає вимогам закону. Тому представник відповідача посив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 101708 позивачка є власником земельної ділянки площею 4.480 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району.

10.07.2010 року між позивачкою та відповідачем укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, за умовами якого позивачка передала відповідачу земельну ділянку строком на п`ять років з оплатою орендної плати в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Договір оренди пройшов державну реєстрацію у Старобешевському районному відділі Донецької регіональної Філії «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 10.07.2010 року з присвоєнням кадастрового номеру 007508040816800436. В той же день відбулася передача земельної ділянки від позивачки до відповідача на підставі акту прийому-передачі. Ці обставини підтверджуються матеріалами реєстраційної справи по реєстрації договору земельної ділянки.

Позивачка вважає, що договір не відмовідає вимогам закону, тому має бути визнаний недійсним.

Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі, згідно зі ст. 15 Закону є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В ст. 15 Закону також зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Частиною 1 ст. 215 ЦК установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Стаття 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В договорі оренди земельної ділянки, що укладено між позивачкою та відповідачем, вітсутня передбачена ст. 15 Закону України «Про оренду землі» умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Представник відповідача вважає, що відсутність в договорі цієї умови не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки фактично договір було укладено 10.07.2007 року, коли законом не було передбачено такої умови. Така умова була внесена до Закону в проміжок часу між фактичним укладенням договору та його державною реєстрацією. Тривала державна реєстрація договору сталася з вини реєстратора. З цієї причини договір не може бути визнаний недійсним.

Проте, суд вважає таке посилання необгрунтованим. Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі підлягає державній реєстрації. На підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є укладеним з моменту такої реєстрації. Таким чином, договір оренди земельної ділянки укладено між ОСОБА_3 та СВК «Росія» в момент державної реєстрації - 10.07.2010 року. Станом на 10.07.2010 року в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» вже було передбачено в якості істотної умови умову передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, суд вважає, що факт внесення реєстратором виправлень в договорі оренди та в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, не свідчить про те, що договір оренди, який укладено між сторонами, було зареєстровано до 10.07.2010 року. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що саме вона готувала документи для державної реєстрації договору оренди, що укладено між сторонами. Вона пояснила, що реєстраційна справа почала формуватися заздалегідь, проте державна реєстрація договору відбулася ліше після проведення СВК «Росія» відповідної оплати, яка відбулася в квітні 2010 року. Через цю обставину ОСОБА_4 внесла виправлення до договору, де зазначила фактичну дату державної реєстрації договору. Також вона внесла виправлення до книги записів державної реєстрації договорів, проте допустила описку.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідачем не доведено, що державна реєстрація договору відбулася не 10.07.2010 року, суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову і вважає за необхідне визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, що укладено між позивачкою та відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 203, 210, 215, главою 58 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 11, 15, 17, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 10, 11, 60, 57, 59, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Сільськогосподарсьго виробничого кооперативу «Росія» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4.480 га на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району, який укладено 10.07.2010 року між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Росія» та зареєстровано у Старобешевському районному відділі Донецької регіональної Філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 10.07.2010 року за № 007508040816800436.

Зобов`язати сільськогосподарський виробничий кооператив «Росія» передати ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку площею 4.480 га, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Амвросіївського району.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» (код 30905360, р/р № 26008301462185, МФО 334282) на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 114 (ста чотирнадцяти) гривень 70 копійок.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяЕ.А. Радченко