Рішення

від 06.06.2013 по справі 910/6900/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6900/13 06.06.13

За позовом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені

І.К.Карпенка-Карого

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Опера Кейтерінг»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

Про стягнення 81 701,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Дитинко О.В. представник за довіреністю № 155-01 від 15.02.13.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Гнатюк О.В. представник за довіреністю № 53 від 01.10.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опера Кейтерінг» (далі - відповідач) про стягнення 28 726,10 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди № 6233 від 15.06.12. та договорів на відшкодування витрат, у останнього перед Київським національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого виникла заборгованість по сплаті орендних та комунальних платежів та відшкодування податку на землю, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.13. порушено провадження у справі № 910/6900/13, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - третя особа); розгляд справи призначено на 14.05.13.

14.05.13. третьою особою через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.05.13.

23.05.13. представник позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 81 701,45 грн.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.13., в зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.06.13.

05.06.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.13. підтримав свої позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 06.06.13. підтримав позовні вимоги позивача.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.13. вкотре не з'явився, вимог попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) відповідачу наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/6900/13.

В судовому засіданні 06.06.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.12. між третьою особою (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди № 6233 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 152,8 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 40 та перебуває на балансі позивача (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі майна.

На виконання умов Договору між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі майна від 15.06.12.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з 15.06.12. по 15.05.15. включно.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., по відшкодуванню податку за землю за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р. та по оплаті комунальних платежів за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за Договором (п. 5.14 Договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 (за змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди березень 2012 р. 4 071, 31 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень-червень місяць 2012 року

Приписами п. 3.2 Договору встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.5 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 Договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача акти надання послуг з оренди нежитлового приміщення за період, зокрема, з вересня 2012 р. по березень 2013 р.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Опера Кейтерінг» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р. становить 19 927,10 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 19 927,10 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 27 695,96 грн. заборгованості з компенсації земельного податку за період з липня 2012 р. по квітень 2013 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за період з червня 2012 р. по березень 2013 р. про сплату Балансоутримувачем земельного податку відповідним організаціям та наявні рахунки, на сплату відповідачем відшкодування земельного податку.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27 695,96 грн. заборгованості з компенсації земельного податку, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.11 Договору, Орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання Договору укласти з Балансоутримувачем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вказаного пункту Договору між позивачем та відповідачем було підписано: Договір № 030912 від 03.09.12. про відшкодування витрат основного споживача електричної енергії субспоживачем (далі - Договір № 030912), Договір № 1 від 03.09.12. відшкодування субабонентом витрат основного абонента на водопостачання та водовідведення (далі - Договір № 1) та Договір № 6/т від 01.10.12. про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем (далі - Договір № 6/т).

Відповідно до п. 2.31. Договору № 030912 відповідач зобов'язався своєчасно відшкодовувати витрати по оплаті використаної електричної енергії згідно діючих тарифів.

Орендар розраховується за надані послуги згідно нормативного розрахунку, відповідно до якого середньомісячний обсяг споживання електроенергії складає 1 574 кВт. Орендар відшкодовує електроенергію на підставі поданих документів на сплату до 28 числа поточного місяця (п. п. 3.1, 3.2 Договору № 030912).

Згідно з п. 3.1 Договору № 1 Орендар розраховується за надані послуги щомісячно з дня представлення Балансоутримувачем платіжних документів у порядку, встановленому чинним законодавством.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 1 здійснено розрахунок вартості водопостачання та водовідведення.

Пунктами 2.3.1, 2.36 Договору № 6/т сторонами погоджено, що Орендар зобов'язаний відшкодовувати витрати по оплаті використаної теплової енергії згідно діючих тарифів та сплачувати кошти за споживання теплової енергії не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

В матеріалах справи наявні рахунки, що виставлялись позивачем відповідачу, зокрема, на відшкодування водопостачання за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., на відшкодування електроенергії за період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., та відшкодування тепло енергії за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р.

З огляду на викладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача по відшкодуванню наданих комунальних послуг становить 18 208,01 грн. - за теплопостачання, 14 475,20 грн. - за електроенергію, 1 259,01 грн. - за водопостачання, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 33 942,22 грн. відшкодування комунальних послуг є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 136,17 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Дійсно відповідно до п. 3.7 Договору, Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подані ні нормативно-правового обґрунтування підстав для стягнення з відповідача пені, ні розрахунку такої пені.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний рахунок від 10.11.12. на сплату пені на суму 136,17 грн. (сума, пред'явлена до стягнення) з якого вбачається, що пеню позивачем розраховано за просторочену заборгованість зі сплати орендної плати за червень - серпень 2012 р.

Проте, період заборгованості зі сплати простроченої орендної плати, що пред'явлений позивачем до стягнення, як відзначалось судом, становить з вересня 2012 р. по квітень 2013 р., а наявність чи відсутність заборгованості зі сплати орендної плати за Договором за період з червня по серпень 2012 р. судом не досліджувалась і не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення з відповідача на користь Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого 136,17 грн. - пені.

Приписами ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опера Кейтерінг» (02230, м. Київ, вул. Леніна, б. 31, оф. 2; ідентифікаційний код 37906348) на користь Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 40; ідентифікаційний код 02214171) заборгованість в розмірі 81 565 (вісімдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 28 коп. та 1 717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.13.

Суддя Т.М. Ващенко