Рішення

від 11.06.2013 по справі 906/697/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "11" червня 2013 р. Справа № 906/697/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Чернецька Т.В., довіреність від 11.04.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" Україна (смт.Оржів Рівненського району)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус" (м.Житомир)

про стягнення 15033,40 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 15033,40грн. попередньої оплати за недопоставлений товар. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на підставі договору №12/11 ВЛ від 12.11.2009р. він здійснив попередню оплату за лісопродукцію, яку відповідач поставив лише частково, внаслідок чого позивач відмовився від договору та просить повернути залишок попередньої оплати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.47).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одек" Україна (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велус" (відповідач, постачальник) укладено договір поставки фанерного кряжу, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти фанерний кряж в кількості 5000 куб.м. (п.1.1 договору).

Загальна сума договору орієнтовно складає 1500000,00грн., в т.ч. ПДВ (п.2.2 договору).

Пунктами 3.2, 4.4 договору встановлено, що термін розрахунків між сторонами - через 5 банківських днів з дня розвантаження та прийняття товару. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими особами видаткових накладних або актів приймання-передачі товару.

У випадку невиконання зобов'язання щодо поставки товару (його частини) у строки, встановлені договором, постачальник зобов'язується на протязі десяти календарних днів з дня, наступного за днем, коли таке зобов'язання повинно було б бути виконано, повернути покупцеві передоплату, сплачену останнім на умовах цього договору, за мінусом суми, на яку поставку товару за цим договором вже здійснено.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу (в тому числі - передоплату) 1501457,33грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. (т.1, а.с.14-23).

ТОВ "Велус" в свою чергу здійснило поставку товару на суму 1486423,93грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання продукції за кількістю та якістю за період з 11.11.2009р. по 29.10.2010р. №138 від 18.10.2012р.р. та №144 від 06.11.2012р. (т.1, а.с.69-250; т.2, а.с.1-250, т.3, а.с.1-250, т.4, а.с.1-250, т.5,а.с.1-119).

Таким чином, залишок попередньої оплати за недопоставлену відповідачем продукцію складає суму 15033,40грн. (1501457,33грн. - 1486423,93грн.).

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензії від 05.07.2012р. та 29.10.2012р., в яких фактично відмовився від договору та просив відповідача повернути залишок передплати, на яку не було поставлено продукцію, в сумі 15033,40грн. (а.с.35-36).

Відповідач залишив претензії позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами поставки товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що додатком №3 до договору №12/11 від 12.11.2009р. встановлені строки, в які товар має бути переданий покупцю, а саме в період з листопада 2009р. по грудень 2010р. (т.1, а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 1501457,33рн., що підтверджується банківськими виписками (т.1, а.с.14-23).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач здійснив часткову поставку товару, обумовленого договором на поставку фанерного кряжу №12/11 ВЛ від 12.11.2009р. в установлений термін. Сума недопоставленого товару, за який позивач здійснив попередню оплату, складає 15033,40грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Велус" поставило позивачу товар, обумовлений договором, або докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач недопоставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати за недопоставлений товар, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 15033,40грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та письмових заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 15033,40грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велус" (10030, м.Житомир, вул.Київська, 37, офіс 7, код 33732786)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одек" Україна (35313, Рівненська область, Рівненський район, смт. Оржів, вул.Заводська, 9, код 25322516)

- 15033,40грн. боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2- позивачу (одночасно із направленням наказу після набрання рішенням законної сили)

3- відповідачу (рек. з повід.)