Постанова

від 11.06.2013 по справі 8/133-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 8/133-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. у справі№ 8/133-11 господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Премиум-Групп" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закрите акціонерне товариство "Экран", простягнення збитків за участю представників сторін:

від позивача: Небога І.О., дов. від 05.10.2012

від відповідача: Недошовенко Ю.В., дов. від 21.12.2012

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Премиум-Групп" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" про стягнення збитків у сумі 25 824,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору перевезення від 01.03.2011р. № СВ020 Асс.№18828, у зв'язку з чим ТОВ "Премиум-Групп" було завдано збитки.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2012р. (суддя Скутельник П.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013р. (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" 25 824,07 грн. заподіяних збитків, 258, 24 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8 121, 60 грн. витрат на оплату проведення судових експертиз.

Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. При цьому судами встановлено, що позивачем було належним чином здійснено пакування вантажу, що в свою чергу підтверджує те, що відповідачем було неналежним чином виконано зобов'язання за договором.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 28.02.2011р. між закритим акціонерним товариством "Экран" (постачальник, третя особа) та товариством з обмеженою відповідальністю (покупець, позивач) укладено Контракт № 1 (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар власного виробництва (надалі - товар) у порядку та у строки, передбачені Контрактом, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.6. Контракту, покупець зобов'язався прийняти товар, організувати його завантаження на транспортний засіб, яким товар буде доставлено в Україну, та сплатити передбачену Контрактом ціну відповідно до умов, вказаних в п. 2.3. Контракту.

Згідно пункту 4.2. Контракту, товар передається в картонній безповоротній упаковці з нанесенням на неї наступного маркування: найменування постачальника, номер контракту, місця призначення, габаритів, спеціальних умов складання та транспортування. Вартість упаковки включається у вартість товару. Упаковка забезпечує збереження товару та його товарний вид. Товар всередині упаковки обгорнутий в повітряно-бульбашкову плівку та зафіксований по кутам та в центрі ущільнювачем з картону.

Відповідно до пункту 4.4. Контракту, право власності на відповідну партію товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами товаросупровідної накладної, коли товар завантажений в транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем. З цього моменту всі ризики втрати чи пошкодження товару переходять від постачальника до покупця.

На виконання вимог Контракту, 01.03.2011р. між позивачем (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (виконавець, відповідач) укладено договір перевезення № СВ020 Асс.№ 18828, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надавати послуги з доставки відправлень Клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT та у відповідності з Генеральними умовами перевезень TNT (Додаток 1), а клієнт зобов'язався сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату у відповідності з тарифами (Додатки 2-6) та передбаченими цим Договором надбавками.

Згідно п. п. 3.1.1., 3.1.2. Договору, виконавець зобов'язався: організовувати та виконувати експрес-перевезення, або надавати послуги Спеціального Сервісу, або надавати послуги зі зберігання імпортних відправлень у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезень TNT та положень цього Договору; забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення одержувачу за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT.

Договором у п. 3.3.8. передбачено, що Клієнт зобов'язується у разі необхідності отримання імпортного відправлення, а також надання послуг Спеціального сервісу та Страхування - подавати Виконавцю письмове замовлення на надання послуг з перевезення імпортних Відправлень, послуг Спеціального сервісу та Страхування. Замовлення, направлене на адресу Виконавця за допомогою будь-яких засобів дистанційного зв'язку, в тому числі по факсу чи електронною поштою, має юридичну силу оригіналу і є достатнім підтвердженням факту замовлення відповідної послуги Клієнтом.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Генеральними умовами перевезень TNT та чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами також встановлено, що 01.03.2011р. позивач передав відповідачу заявку на доставку імпорту, а саме: п'яти екранів світловідбиваючих (проекційних).

Відповідач з дотриманням вимог п. п. 1.1., 3.1.1. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України, 11.03.2011р. отримав від вантажовідправника в особі третьої особи обумовлений в заявці вантаж в кількості, обсязі, цілісності та якості, яка обумовлена даною заявкою, без будь-яких заперечень або претензій щодо кількості, цілісності та якості вантажу, після чого відповідач з метою засвідчення факту прийняття вантажу без будь-яких вказаних заперечень чи претензій щодо його цілісності та якості завантаження розписався у Транспортній накладній TNT від 11.03.2011р. за № GD 366 873 982 WW.

01.04.2011р. у пункті призначення вантажу, який обумовлений у заявці, виявлено пошкодження ватажу, у зв'язку з чим представником відповідача складено Акт від 01.04.2011р. про пошкодження упаковки, маркування, вмісту вантажу, після чого між позивачем та відповідачем складено акт приймання товару за якістю №1 від 01.04.2011р., підписаний водієм відповідача без будь-яких зауважень щодо достовірності зазначеної у ньому інформації. Згідно вказаного акту представниками сторін зафіксовано наступні пошкодження:

- тріщини в двох місцях на поверхні екрану свтловідбиваючого (проекційного), модель Classic, габаритний розмір 2200мм (брутто - 27, 4кг, нетто - 19,2 кг), колір - чорний;

- відірвана з підтримуючи рами контурна пластикова планка екрану свтловідбиваючого (проекційного), модель Classic, габаритний розмір 2000мм (брутто - 23,4 кг, нетто - 16,2 кг), колір - чорний.

11.04.2011р. позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків за договором перевезення № СВ020 від 01.03.2011р. на суму 26 566, 97 грн. Однак, відповідач листом № 9-47917/11 від 28.04.2011р. залишив претензію без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми права, слід зазначити, що відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на протиправну поведінку відповідача - неналежне виконання умов договору перевезення № СВ020 Асс.№ 18828 від 01.03.2011р., зокрема пункту 3.1.2., в частині незабезпечення збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до моменту передачі такого отримувачу - позивачу.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано визнали доведеною протиправність поведінки відповідача - неналежне виконання останнім умов договору перевезення № СВ020 Асс.№ 18828 від 01.03.2011р. з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 133 Статуту Автомобільного транспорту Української РСР, автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: вини вантажовідправника (вантажоодержувача); особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Згідно п. 3.1.2. Договору, відповідач, як виконавець послуг з перевезення вантажу позивача, зобов'язався забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі Відправлення Одержувачу за адресою, що вказана в Транспортній накладній TNT.

У зв'язку з викладеним судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2011р. у пункті призначення вантажу, який обумовлений у заявці позивача, виявлено пошкодження ватажу, у зв'язку з чим представником відповідача складено Акт від 01.04.2011р. про пошкодження упаковки, маркування, вмісту вантажу, після чого між позивачем та відповідачем складено акт приймання товару за якістю №1 від 01.04.2011р., підписаний водієм відповідача без будь-яких зауважень щодо достовірності зазначеної у ньому інформації та без зазначення про відсутність вини відповідача щодо неякісного надання транспортних послуг по перевезенню вантажу, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в заперечення своєї вини посилається на те, що позивач неналежним чином здійснив пакування вантажу, а відтак згідно п. 7.1.4. Договору, виконавець (перевізник) звільняється від відповідальності за ушкодження або псування вмісту відправлення внаслідок його неналежного пакування або внаслідок незадовільного пакування вмісту відправлення, яке за своїм характером схильне до пошкоджень або псування без пакування чи при неналежному пакуванні.

Крім того, відповідач також посилається на пп. b) п. 4 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., яким встановлено, що за умови дотримання пунктів 2-5 ст. 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, такі твердження відповідача спростовуються висновками судових трасологічної експертизи № 3382 від 07.06.2012р. та товарознавчої експертизи № 3381 від 09.08.2012р., проведених у даній справі, згідно яких пакування пошкоджених виробів - проекційних світловідбиваючих екранів (модель: Classic, габаритні розміри 2200 мм та 2000 мм), які вказані в Специфікації № 1 до контракту № 1 від 28.02.2011р. при їх міжнародному автомобільному перевезенні, відповідало технічним умовам підприємства-виробника та не суперечило вимогам ГОСТ 10354 ГОСТ 25951, ГОСТ 20477, ГОСТ 15150; споживча упаковка і тара проекційних світловідбиваючих екранів повинна була забезпечувати надійне збереження світловідбиваючих екранів, зазначених у Специфікації №1; упаковка, в якій здійснювалось перевезення проекційних світловідбиваючих екранів, має пошкодження механічного характеру та при здійсненні автомобільного перевезення за маршрутом м. Москва - м.Севастополь не могла бути пошкоджена без впливу на неї будь-яких зовнішніх факторів. Таким чином, врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що висновки зазначених судових експертиз повністю спростовують твердження відповідача про те, що позивачем було неналежним чином здійснено пакування вантажу та підтверджують факт неналежного виконання відповідачем умов Договору, внаслідок чого позивачу спричинено збитки.

Згідно ч. 1 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Частинами 2, 3 статті 623 ЦК та частиногю 3 ст. 225 ГК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму вартості проекційного світловідбиваючого екрану моделі Classic (габаритний розмір - 2200 мм) в розмірі 19 657, 13 грн., який не підлягає ремонту, та суму вартості ремонту проекційного світловідбиваючого екрану моделі Classic (габаритний розмір - 2000 мм) в розмірі 6 166, 94 грн., а всього на суму 25 824,07 грн., що є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши достовірність та правильність розрахунку суми збитків в розмірі 25 824,07 грн., спричинених позивачу, встановили, що розрахунок є обґрунтованим та вірним. При цьому посилання відповідача в касаційній скарзі на недоведеність розміру заявлених до стягнення збитків зводиться до переоцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що згідно ст.111-7 ГПК України не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши в діях відповідача наявність всіх обов'язкових елементів складу правопорушення, прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач за порушення господарського зобов'язання (незабезпечення згідно умов договору перевезення збереження вантажу з моменту прийому відправлення до перевезення та до моменту передачі відправлення одержувачу) та на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки в розмірі 25 821, 07 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року у справі № 8/133-11 залишити без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко