Рішення

від 05.06.2013 по справі 919/439/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року справа № 919/439/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_3)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Юг»

(99058, м. Севастополь, вул. Маршала Крилова,8А, кв. 30/4),

про стягнення заборгованості,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.02.2012 (дійсна до 20.02.2015),

представника відповідача - не з'явився,

Суть спору :

09.04.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Юг», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 3576,66 грн., з яких: 2769,36 грн. основного боргу, 206,65 грн. пені та 0,1% річних у розмірі 600,65 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 525-526, 610-611 Цивільного кодексу України, умови Договору поставки №ПСВ-00181-ОБ від 13.08.2011, мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар за договором поставки №ПСВ-00181-ОБ від 13.08.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.04.2013 зазначена справа була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначена до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2013.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 15.05.2013 відкладався на 05.06.2013.

У судове засідання 05.06.2013 з`явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.04.2013 повторно не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно інформації з веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце знаходження відповідача є м. Севастополь, вул. Маршала Крилова,8А, кв. 30/4.

Копія ухвали про порушення провадження надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак була повернута підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торос Юг» (далі - Покупець) було укладено договір поставки №ПСВ-000181-ОБ (далі - Договір) /а.с. 10/, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця - товар виробництва ПАТ «Оболонь», а Покупець зобов'язується прийняти, оплатити товар та своєчасно повернути тару у порядку визначеному умовами даного Договору.

Згідно п.3.3. Договору, Покупець зобов'язується надати Постачальнику документи: письмову довіреність з переліком осіб, яким надається право на отримання/прийом товару, засвідчену підписом керівника/підприємця та бухгалтера, скріплену печаткою, зазначена довіреність є Додатком №1 до даного Договору, або ж зобов'язаний надати довіреність суворої звітності на отримання товарно-матеріальних цінностей від Постачальника на кожну окрему партію поставки.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. Договору, ціна на товар зазначається Постачальником у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, у відповідності з діючим законодавством України. Загальна сума складається з суми товару, отриманого за всіма накладними та/або розрахунковими документами.

У пунктах 6.1.-62 Договору сторони обумовили, що розрахунок на товар, що передається за даним Договором, проводиться Покупцем на протязі 7 календарних днів, з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або, за згодою сторін, готівковими коштами в касу Постачальника (з оформленням розрахункових документів). Датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника товару є зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або дата внесення грошових коштів в касу Постачальника.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє на протязі трьох років від дати підписання, а в частині розрахунків між сторонами договору, до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий Покупцем за всіма накладними (п. 8.6. Договору).

На виконання умов Договору позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 2769,36 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ПСВ-077627 від 22.08.2012 на суму 1105,76 грн., №ПСВ-078396 від 24.08.2012 на суму 1036,60 грн, №ПСВ-078941 від 28.08.2012 на суму 627,00 грн (а.с. 12-14), проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та не сплатив вартість поставленого товару, в зв'язку із чим сума заборгованості становить 2769,36 грн.

Претензією від 25.10.2012 позивач запропонував відповідачу протягом 5 банківських днів погасити суму заборгованості за договором у розмірі 2769,36, а також направив акт звірення взаємних розрахунків за договором (а.с. 15), однак вказана претензія була залишена без задоволення.

Зазначене стало підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось, Покупець зобов'язався відповідно до пункту 6.1 Договору, здійснювати розрахунок за товар на протязі 7 календарних днів, з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або, за згодою сторін, готівковими коштами в касу Постачальника.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 2769,36 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором №ПСВ-000181-ОБ від 13.08.2012 на суму - 2769,36 грн.

Враховуючи те, що оплата продавцеві за отриманий товар є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 2769,36 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 206,65 грн та 0,1% річних за користування чужими грошима у розмірі 600,65 грн.

Щодо стягнення пені за невиконання зобов'язання з оплати товару у розмірі 206,65 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків, визначених п.4.2 Договору, Покупець сплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем оплати отриманого від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення строків оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, який міститься у позові, суд зазначає, що він є вірним, та таким, що відповідає умовам договору і чинному законодавству.

Таким чином сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 206,65 грн. Отже, у цій частині позов підлягає задоволенню повністю.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.2. Договору сторони обумовили, що у разі, якщо Покупець порушить строк виконання грошового зобов'язання, а саме - строки оплати отриманого від Постачальника товару на строк не більш ніж 10 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику відсотки річних від розрахунку 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків річних за користування чужими коштами у розмірі 600,65 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків річних за користування чужими коштами, суд дійшов висновку що він є вірним та відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 3576,66 грн., з яких: 2769,36 грн. основна сума заборгованості, пеня у розмірі 206,65 грн та відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 600,67 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1720,50 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Юг» (99058, м. Севастополь, вул. Маршала Крилова,8А, кв.30/4, ЄДРПОУ 38235908) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) суму заборгованості за договором поставки №ПСВ-00181-об від 13.08.2012 у розмірі 3576,66 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят шість грн. 66 коп.), з яких 2769,36 грн. основна сума заборгованості, пеня у розмірі 206,65 грн та відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 600,65 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торос Юг» (99058, м. Севастополь, вул. Маршала Крилова,8А, кв.30/4, ЄДРПОУ 38235908) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) судовий збір у розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 10.06.2013.

Суддя C.О.Щербаков