Постанова

від 05.04.2013 по справі 804/2174/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 р. Справа № 804/2174/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Шайді О.В., за участю: представників позивача - представника відповідача - Пушкар О.В., Сущенка М.С., Духневич Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001252301, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001252301.

Вимоги свої позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА», адже не було надіслано або не вручено йому під розписку у встановленому законом порядку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої. Також за словами позивача під час проведення перевірки відповідач у своєму акті перевірки протиправно стверджував про заниження позивачем податку на прибуток при здійснення експортних операцій, здійснених у липні 2011 року усього на суму 115 398, 66 грн. Тому робить хибні висновки щодо невідповідності ціни реалізованого товару звичайним цінам на даний товар, при цьому не наводить жодних методів щодо порядку визначення ним такої звичайної ціни на товар, який експортувався позивачем за укладеними договорами. А отже, за твердженнями позивача, якщо не доведено зворотного, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін та податок на додану вартість може бути включений у вартість придбаного товару у складі податкового кредиту. Адже цей товар в подальшому було використано Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» у рамках його господарської діяльності. Отже, вважає висновки відповідача за результатами проведеної перевірки хибними, а податкове повідомлення-рішення протиправним.

Тому, просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 04.10.2012 року за № 0001252301.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та пояснили обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що висновки акту перевірки є правомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає. Адже в основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції, яка є нижчою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємством до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір. Новостворена вартість має у своєму складі податок на додану вартість, який сплачується у бюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Відповідач відстоюючи правоту своєї позиції наголошує на необхідності виключення податку на додану вартість зі складу собівартості та доходів, адже це зумовлено правилами оподаткування податком на прибуток. Також Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби вважає правильним виключити податок на додану вартість зі складу витрат і доходів у податковому обліку позивача. Тому приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» навмисно збільшило податковий кредит і занизило сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток, а експортні операції проведені ним не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню доходу. Та й намір одержати дохід шляхом відшкодування податку на додану вартість з бюджету не відповідає самостійній діловій меті. Отже оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2012 року № 00012552301 відповідачем і було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 115 398, 66 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

З копії Довідки серії АА № 691626 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 406124 вбачається, що 01.06.2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» (далі за текстом - ТОВ «ВАРТА»), код ЄДРПОУ - 30982670.

Видами діяльності ТОВ «ВАРТА» за КВЕД-2010 є: інша професійна, наукова та технічна діяльність, діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 27.08.2012 року по 10.09.2012 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВАРТА» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні експортних операцій, здійснених у липні 2011 року. За результатами проведеної перевірки відповідач в своєму акті перевірки від 17.09.2012 року за № 2733/226/30982670 виклав висновки, відповідно до яких позивачем у період, який перевірявся в порушення пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток приватних підприємств на 115 398, 66 грн.

Згідно даних наданої відповідачем копії поштового повідомлення про вручення акт перевірки було направлено на адресу позивача поштою - 17.09.2012 року та отримано останнім - 20.09.2012 року. Проте, ТОВ «ВАРТА» не погодилось із викладеними в ньому обставинами та висновками, тому надало відповідачу свої заперечення від 25.09.2012 року № 121-09/2012. Однак, останні не були враховані відповідачем та у своїй відповіді від 02.10.2012 року № 28781/10/22-617 він наполягав на правильності зроблених в ході проведеної перевірки висновків, не приймаючи до уваги будь-які протилежні доводи позивача.

Тому, з урахуванням таких висновків відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за № 0001252301 про збільшення ТОВ «ВАРТА» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму за основним платежем - 115 398, 66 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу позивача та отримано ним - 09.10.2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення.

Позивач не погодився із даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржував його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України. Однак, рішеннями від 10.12.2012 року за № 30778/10/10-014, від 17.01.2013 року за № 972/7/10-2115 його скарги було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

У своєму позові ТОВ «ВАРТА» заперечує правомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, правильність порядку її проведення. Тому, суд, дослідивши дане питання під час судового розгляду справи, прийшов до наступних висновків.

Зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Тому, 31.07.2012 року з метою відпрацювання ціноутворення по товару, який був експортований за договорами комісії протягом 2011 року через Публічне акціонерне товариство «Дніпровський завод мінеральних добрив» (код ЄДРПОУ - 31980517) відповідачем було направлено на адресу ТОВ «ВАРТА» письмовий запит за № 19289/7/226-18 щодо необхідності надання інформації та відповідних документів, перелік яких навів у своєму запиті. Листом від 10.08.2012 року № 2012/10-08/1 ТОВ «ВАРТА» надіслало відповідачу необхідні дані разом із запитуваними документами.

Наказом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 27.08.2012 року за № 797 «Про організацію проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАРТА» (код ЄДРПОУ - 30982670)» відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було наказано розпочати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВАРТА» в серпні 2012 року за період липень 2011 року.

Як вже зазначалось вище обставиною, яка зумовлює проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків, зокрема, є можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав всі необхідні документи у відповідь на письмовий запит Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби.

Також в порушення положень ст. 78 Податкового кодексу України останнім не було дотримано порядку повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Адже в силу вказаних норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручити йому чи його уповноваженому представнику під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення. Однак, доказів направлення на адресу позивача вказаного наказу та письмового повідомлення суду надано не було.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, твердження ТОВ «ВАРТА» щодо порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки знайшли своє підтвердження та відповідачем не було доведено зворотного. Проте, суд зазначає, що порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ніяким чином не впливає на результати та висновки, зроблені в ході проведеної перевірки.

Так, винесене податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за № 0001252301 ґрунтується на висновку відповідача щодо заниження ТОВ «ВАРТА» податку на прибуток на 115 398, 66 грн. Обґрунтовує свої твердження Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби тим, що товар за договором, укладеним ТОВ «ВАРТА» з контрагентом, було реалізовано за ціною - 2 812 182, 03 грн., в той час, коли ціна його придбання, сплата комісіонеру комісійної винагороди та інше складає - 3 313 915, 31 грн. (2 761 596, 09 грн. та податок на додану вартість у сумі 552 319, 22 грн.). Тобто, зі змісту угоди платника податків відповідач вбачає, що ТОВ «ВАРТА» була проведена господарська операція з продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання з урахуванням податку на додану вартість, за рахунок чого відбулось навмисне збільшення податкового кредиту і як наслідок заниження сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток на 115 398, 66 грн.

Аналіз матеріалів справи показав, що у лютому 2008 року, у липні 2011 року ТОВ «ВАРТА» було укладено з ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» договори купівлі-продажу, комісії, відповідального зберігання.

За договором купівлі-продажу від 29.02.2008 року за № 11-01/100 ТОВ «ВАРТА» було придбано у ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» хімічну продукцію у кількості, за номенклатурою, по ціні, строкам та за умовами поставки, відповідно до вказаного договору та додатків до нього. Загальна сума сплачена позивачем за товар склала - 3 204 549, 00 грн., в тому числі 2 670 457, 50 грн. та податок на додану вартість у розмірі 534 091, 50 грн. На підтвердження виконання сторонами договору його умов позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: додатки до договору від 29.02.2008 року № 11-01/100, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні.

Договором комісії від 13.07.2011 року за № К-1307-2011 ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» за дорученням і за рахунок ТОВ «ВАРТА» за винагороду здійснило в інтересах ТОВ «ВАРТА» від свого імені угоду з продажу на експорт товару ТОВ «ВАРТА». А саме: 14.07.2011 року ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» уклало зовнішньоекономічний контракт № 0607-ФОС з фірмою "Interchemprod and Invest Ltd", Лондон, Великобританія, відповідно до умов якого останній придбав у ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» товар - мінеральні добрива «Аммофос» МАР 12:52; ТУ У-24.1-31980517-001-2010, за кількістю - 252, 00 метричних тон, за ціною в доларах США за 1 тону нетто на умовах DAF - кордон України-Молдови, станція п/*п Кучерган та складає 700, 00 доларів США за 1 тону, загальна кількість по контракту - 352 800, 00 доларів США.

29.07.2011 року ТОВ «ВАРТА» отримало від ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» документи, які підтверджують виконані роботи та надані послуги на суму 2 812 182, 03 грн. (в тому числі витрати без урахування податку на додану вартість у сумі - 2 760 646, 09 грн. та прибуток у розмірі - 51 535, 94 грн.). Крім того, позивачем були понесені витрати, пов'язані зі сплатою винагородження ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», відшкодування витрат ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», пов'язаних із організацією послуг по організації міжнародних перевезень, оформлення вантажно-митних декларацій та інше на суму - 109 366, 31 грн. (91 138, 59 грн. та податок на додану вартість у розмірі 18 227, 72 грн.), а саме: послуги з фасовки - 2 974, 74 грн., в тому числі податок на додану вартість - 495, 79 грн., послуги комісіонера - 105 251, 57 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 17 541, 93 грн., оформлення вантажно-митної декларації - 1 140, 00 грн. та податок на додану вартість - 190, 00 грн.

Розрахунки між контрагентами за вказаним договором комісії від 13.07.2011 року за № К-1307-2011 у січні 2012 року проводились грошовими коштами у сумі - 2 812 182, 03 грн. згідно платіжних доручень: від 19.09.2011 року на суму 73 400, 00 грн., від 19.09.2011 року на суму 512 000, 00 грн., від 20.09.2011 року на суму 1 000, 00 грн., від 22.09.2011 року на суму 100 000, 00 грн., від 26.09.2011 року на суму 150 000, 00 грн., від 27.09.2011 року на суму 280 000, 00 грн., від 28.09.2011 року на суму 160 000, 00 грн., від 29.09.2011 року на суму 1 361 482, 03 грн., від 29.09.2011 року на суму 174 300, 00 грн., на загальну суму - 2 812 182, 03 грн.

Тому, умови вказаного договору також у повному обсязі було виконано сторонами, на підтвердження чого ТОВ «ВАРТА» надало відповідні копії первинних документів, а саме: додатки до договору комісії № К-1307-2011 від 13.07.2011 року у вигляді актів прийому-передачі товару на комісію від 20.07.2011 року, акта прийому-передачі товару на комісію від 26.07.2011 року, специфікації (доручення комісіонерові), рахунок-фактура, акт виконаних робіт від 29.07.2011 року за договором комісії № К-1307-2011 від 13.07.2011 року, звіт комісіонера № 1 від 29.07.2011 року, розрахунок до звіту комісіонера № 1 від 29.07.2011 року, сертифікати якості, комерційні інвойси, акти здачі-прийому робот (послуг) за договором № 25Б від 13.06.2006 року, акт прийому-здачі наданих послуг № Д-1934 від 21.07.2011 року, сертифікат про походження товару (загальна форма) № MD11202R 1934 066709, податкова накладна, екологічні декларації, вантажні митні декларації, накладні на експорт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно вимог п. 2 ст. 3 вищевказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Відповідно до вимог вищевказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, правомірність дій ТОВ «ВАРТА» під час проведення даних господарських операцій знайшла своє підтвердження. А спірною в даному випадку виявилась ціна товару, який було реалізовано за договором комісії № К-1307-2011 від 13.07.2011 року на суму 2 812 182, 03 грн., адже відповідач впевнений, що ціна придбання вказаного товару, сплата комісіонеру комісійної винагороди та інше складає - 3 313 915, 31 грн. (2 761 596, 09 грн. та податок на додану вартість 552 319, 22 грн.) на противагу доводам позивача, який розрахував доходну частину з проведених експортних операцій наступним чином: 2 812 182, 03 грн., в тому числі 2 760 646, 09 грн. - витрати без урахування податку на додану вартість та 51 535, 94 грн. - сума чистого прибутку. Однак, відповідач ніяким чином не обґрунтовує правильність розрахунку ціни товару - 3 313 915, 31 грн., запропонованої в акті перевірки, не наводить будь-яких логічних доводів з цього приводу. Зокрема, не звертається до методичних рекомендацій щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та не надає своїх розрахунків.

Так, відповідно до вимог пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Загальний порядок та умови укладення договорів визначені, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, враховуючи вищевикладене, умови договору, можна дійти висновку, що сторони договору дійшли згоди щодо розміру встановленої ціни реалізованого товару, яка може вважатися звичайною та виконали всі необхідні умови щодо цього. Це також підтверджується копіями первинних документів, які є наявними в матеріалах справи.

В своєму акті перевірки відповідач зазначає про те, що ціна придбання реалізованого позивачем товару, сплата комісіонеру комісійної винагороди та інше загалом складає - 3 313 915, 31 грн., в тому числі 2 761 596, 09 грн. та податок на додану вартість у сумі 552 319, 22 грн. Та зазначає про те, що так як податок на додану вартість не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення податку на додану вартість зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме: пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. За твердженнями відповідача дії ТОВ «ВАРТА» не відповідають принципам господарської діяльності, адже останнє умисно занизило податкове зобов'язання з податку на прибуток за проведеною господарською операцією.

Так, Податковий кодекс України у статті 14 дає визначення поняття господарська діяльність, якою визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, системний аналіз вказаних норм показує, що господарська діяльність суб'єктів підприємництва - платників податків спрямована безпосередньо на отримання доходу та прибутку.

А поняття доход та прибуток в свою чергу визначаються положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Так, доходами визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а прибутком - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

А у відповідності до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором комісії від 13.07.2011 року № К-1307-2011 року позивачем було отримано доходу на загальну суму - 2 812 182, 03 грн. та прибутку на суму - 51 535, 94 грн., який розраховано позивачем, виходячи із загальної суми доходу - 2 812 182, 03 грн. з вирахуванням витрат на придбання продукції з урахуванням податку на додану вартість за договором купівлі-продажу від 29.02.2008 року № 11-01/100 - у сумі 3 204 549, 00 грн., з вирахуванням суми податку на додану вартість - у розмірі 534 091, 50 грн., з вирахуванням витрат за договором комісії від 13.07.2011 року № К-1307-2011 та з вирахуванням податку на додану вартість - у розмірі 18 037, 72 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку витратної частини, дохід від здійсненої господарської діяльності за укладеними договорами склав - 2 812 182, 03 грн. та чистий прибуток - 51 535, 94 грн. Так, ціна договору купівлі-продажу від 29.02.2008 року № 11-01/100 склала - 3 204 549, 00 грн., в тому числі 2 670 457, 50 грн. та податок на додану вартість у розмірі 534 091, 50 грн., а ціна договору комісії від 13.07.2011 року № К-1307-2011 - 2 812 182, 03 грн. А тому відхилень договірної ціни у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків судом не вбачається. Отже, висновки відповідача з цього приводу є хибними.

Щодо питання про необхідність виключення податку на додану вартість зі складу витрат та доходів, зі складу собівартості та доходів у податковому обліку за правилами оподаткування податком на прибуток суд зазначає таке.

Згідно положень пп. 135.4.1 п. 135.4, ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормами п. 14.1.228 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Податковий кодекс України визначає окремий порядок нарахування та сплати податку на додану вартість платниками, за яким також ведеться окремий податковий облік та окрема податкова декларація з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.1, п. 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Згідно ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Пунктом 151.3. ст. 151 Податкового кодексу України, визначено, що податок на прибуток визначається за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

А п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України вказує на те, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Отже, ТОВ «ВАРТА» мало право включити суму податку на додану вартість у вартість придбаного товару для включення до складу податкового кредиту, у зв'язку із тим, що в подальшому такий товар було використано в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника податків. А вище вже було вказано на те, що позивач придбав товар за договором купівлі-продажу на експорт. Операції з постачання товару на експорт згідно Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою 0 % та передбачають використання даного товару в оподатковуваних операціях.

Таким чином, лише за умови, якщо платник податків використає товар в операціях, які не оподатковуються податком на додану вартість або звільнені від оподаткування таким відповідно до положень Податкового кодексу України, то такий платник не має права на включення суми податку на додану вартість до складу витрат на придбання такого товару. Тому, до витратної частини на суму 2 760 646, 09 грн. позивач правомірно включив суму податку на додану вартість у розмірі 552 129, 22 грн., а загальна сума такої склала - 3 312 775, 31 грн. Бюджетне ж відшкодування податку на додану вартість за положеннями Податкового кодексу України також визначається за відповідними умовами та правилами та не повинно вирішуватись відповідачем в рамках проведеної перевірки ТОВ «ВАРТА» за здійсненими експортними операціями у липні 2011 року. Тим більш відповідач не має права робити передвчасні висновки щодо можливих або ймовірних намірів та дій платника податків в майбутньому, зокрема, щодо питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковим кредитом.

Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем було визначено заниження платником податків податку на прибуток на 115 398, 66 грн. з огляду на ймовірно визначену та нічим не доведену ціну експортованого товару у розмірі 3 313 915, 31 грн. Однак, дослідивши первинні документи та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачем не були порушені вимоги податкового законодавства під час проведення експортних операцій, здійснених у липні 2011 року, та вірно визначено базу оподаткування податком на прибуток.

Отже, враховуюче все вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 04.10.2012 року № 0001252301, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «ВАРТА» на 115 398, 66 грн.

Таким чином, даний адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТА» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0001252301 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби від 04.10.2012 року № 0001252301.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 11.04.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко