Рішення

від 11.06.2013 по справі 917/705/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 р. Справа №917/705/13

за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради, вул. Авіаторська,52,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500

до Лубенської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №10, вул.Генерала Ляскіна, 2,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1)Лубенська міська рада (вул. Ярослава Мудрого,33 м. Лубни, 37500);

2) Управління освіти Лубенської міської ради (37500, Лубни, вул. Г. Тютюнника, 19А).

про стягнення грошових коштів в сумі 5331,35 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Крамаренко В.В., довіреність б/н від 19.12.2012 року

від відповідача: Сасько Т.В., наказ №52 від 15.08.2001р.

від третіх осіб : 1) не з'явився; 2) Костенко М.В., начальник управління

Ухвалою суду від 28.05.2013 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лубенську міську раду (вул. Ярослава Мудрого,33 м. Лубни, 37500) та Управління освіти Лубенської міської ради (37500, Лубни , вул. Г. Тютюнника, 19 А).

В судовому засіданні 11.03.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини позовних вимог у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 5 215,46 гривень основного боргу, 10,43 гривень інфляційних, 17,58 гривень 3% річних, 87,88 грн. пені (позовні вимоги в редакції заяви від 20.05.2013 року). Справа розглядається в межах предмету спору в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2013 року ( арк. справи 41).

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради зазначає, що ним виконано роботи із очищення каналізації для Лубенської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №10 на суму 5 215,46 гривень. Однак відповідач оплату виконаних робіт не здійснив. Позивач посилаючись на те, що між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб просить суд задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 5 215,46 гривень основного боргу, а також 10,43 гривень інфляційних, 17,58 гривень 3% річних, 87,88 грн. пені, нарахованих за порушення виконання зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в частині стягнення суми основного боргу, в іншій частині вимог - покладався на розсуд суду.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача пояснила суду, що у 1999 році зовнішні мережі водопостачання та каналізації були передані з балансу Лубенського міського відділу освіти на баланс виробничого управління водопровод-каналізаційного господарства м. Лубен згідно розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації від 02.11.1998р. № 523 "Про передачу інженерних мереж навчальних закладів" та рішення IV сесії Лубенської міської ради від 29.10.1998р. Архівна копія рішення та копія акту приймання-передачі зовнішніх мереж водопостачання додані відповідачем до відзиву на позовну заяву. Відповідач не заперечуючи факту виконання позивачем робіт на суму основного боргу, вказаного у позові, у відзиві на позов вказує, що між сторонами було укладено одноразовий договір на оплату послуг, а фінансові зобов'язання зареєстровані в Управлінні державної казначейської служби. Завірена копія реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 21.05.2013 року № 88 залучена до матеріалів справи (арк. справи 65). Відповідач також зазначає, що згідно роз'яснення КРУ (нині: Лубенська об'єднана державна фінансова інспекція), якщо каналізаційні мережі не перебувають на балансі Лубенської ЗШ №10, то оплату за прочистку каналізаційних мереж буде розцінено як нецільове використання бюджетних коштів.

Третя особа 1 (Лубенська міська рада) повноваженого представника в судове засідання не направила, у письмових поясненнях від 10.06.2013 року просила суд розглянути справу без участі її представника та відмовити у задоволенні позовних вимог до Лубенської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №10.

Третя особа 2 (Управління освіти Лубенської міської ради) у письмових поясненнях від 10.06.2013 року також просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що 25 лютого 2013 року Лубенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 (відповідач) направила Комунальному підприємству "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (позивач) лист-замовлення №1-26/99 (арк. справи. 16), в якому просила позивача надати послуги по очищенню надвірної каналізації. У відзиві на позов відповідач зазначає, що підставою для цього стало те, що припинилось функціонування каналізаційної системи. У листі - замовленні відповідач гарантував оплату.

Як свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт позивач виконував роботи :

- 27.02.2013 року з 13 год.00 хв. до 16 год. 00 хв., в акті вказано, що роботи виконано не в повному обсязі ( арк. справи 17);

- 28.02.2013 року з 09 год. 00 хв. До 16 год. 30 хв., в акті вказано, що роботи виконано не в повному обсязі ( арк. справи 18);

- 01.03.2013 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв., в акті вказано, що колодязь підлягає ремонту ( арк. справи 19);

Виконання позивачем робіт у вказаний період також не заперечує і відповідач у відзиві на позов (арк. справи 42-43).

Всього позивачем виконано роботи на суму 5 215,46 гривень, що підтверджується калькуляцією від 01.03.2013 року ( арк. справи 55).

Після цього сторони підписали ще один акт здачі-приймання робіт від 02.04.2013 року на суму 5 215,46 гривень ( арк. справи 54) .

Відповідач виконані позивачем роботи не оплатив.

Крім того, намагаючись врегулювати правовідносини 18.04.2013 року сторони уклали між собою договір № 14 (арк. справи 53), предметом якого є надання виконавцем (позивач) замовнику (відповідач) послуг з очищення каналізаційної мережі на загальну суму 5 215,46 гривень (пп.1.1,4.4 договору).

Однак зі змісту вказаного договору не вбачається, що роботи, які виконував позивач для відповідача згідно листа-замовлення від 25.02.2013 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, суд вважає, що шляхом підписання актів приймання виконаних робіт сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб. Аналогічна правова позиція викладена і у п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт згідно актів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом досліджено акти здачі-приймання виконаних робіт, складені між сторонами.

Вказані документи були підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до виконаних робіт. У листі-замовленні від 25.02.2013 року відповідач також гарантував оплату.

Отже, відповідач після підписання даних документів визнавав факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт. У відповіді на претензію відповідач, не заперечуючи факту заборгованості перед позивач, несплату пояснив відсутністю коштів, повідомив про звернення до міського голови для вирішення питання щодо виділення дотації для погашення боргу.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5 215, 46 грн. підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актами виконаних робіт, калькуляцією, актом звірки взаєморозрахунків сторін від 18.04.2013 року ( арк. справи 26) та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів оплати відповідачем суду не надано. Акт звірки сторін відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання послуг відповідачу за актами виконаних робіт та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

Отже , судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно вищезазначених актів, допустивши заборгованість у розмірі 5 215, 46 грн.

Враховуючи встановлені обставини та положення вищевказаних норм права, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 5 215, 46 грн.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 10,43 гривень інфляційних, 17,58 гривень 3% річних, 87,88 грн. пені, то в цій частині суд відмовляє у задоволенні вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України). Оскільки сторони не погодили між собою нарахування пені та її розмір, то суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначалось вище, в силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у відповіді на претензію ( арк. справи 20) вказує, що отримала претензію від позивача 01.04.2013 року. При цьому саму претензію позивачем суду не подано. З урахуванням того, що розрахунок річних та інфляційних зроблено позивачем з 26.02.2013 року по 08.04.2013 року без урахування семиденного строку, встановленого ст. 530 ЦК України, вимоги про стягнення річних та інфляційних задоволенню також не підлягають.

Треті особи та відповідач заперечують проти позову з посиланням на те, що зовнішні мережі водопостачання та водовідведення закладів освіти міста Лубен, у тому числі й загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10, були передані з балансу міського відділу освіти на баланс Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Лубен відповідно до акту приймання-передачі зовнішніх мереж від 10 січня 1999 року на виконання рішення IV сесії Лубенської міської ради від 28.10.1998 року і розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації від 02.11.1998 року № 523 «Про передачу інженерних мереж навчальних закладів».

Зі статуту позивача не вбачається, що він є правонаступником управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Лубен, яке за поясненнями представника позивача було ліквідовано в процедурі банкрутства.

Суд також враховує приписи п.1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190 виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а

також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод ( п.1.1 Правил).

Відповідно до п. 3.5. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 р. за N 403/6691) при засміченні каналізаційних мереж забрудненнями підприємств (жирами, осадами, грубо дисперсними зависями), які призводять до обмеження пропускної спроможності міської каналізаційної мережі, Підприємства відшкодовують витрати на проведення робіт з відновлення пропускної спроможності трубопроводів та колекторів з притягненням їх сил та засобів.

Ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (п.1.4 Правил).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 215,46 гривень основного боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Лубенської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №10 (вул.Генерала Ляскіна, 2,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500, ідентифікаційний код 25165765) на користь Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (вул. Авіаторська,52,Лубни,Лубенський район, Полтавська область,37500, ідентифікаційний код 36770447) 5 215,46 гривень основного боргу, 1683,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 12.06.13 року

Суддя Тимощенко О.М.