Постанова

від 03.06.2013 по справі 806/2542/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/2542/13-a

категорія 8.2.1

03 червня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю., Смолінській І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Авторитет" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 19.03.2013 р.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області ДПС №0000182200 від 19.03.2013, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24365,00 грн., у тому числі: за основним платежем -16243,00 грн. та 8122,00 грн. застосованих фінансових санкцій. Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт порушення підприємством вимог п. 198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198 ПК України, встановлений перевіркою. Позивач зазначає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про зменшення податкового кредиту за операціями із отримання продукції від ТОВ "Столична торговельна агенція" через неможливість проведення зустрічної звірки з вказаним підприємством щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2012 року. А також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Інверест" до ПП Авторитет", у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених актів приймання - передачі товару. Крім того, до ЄДР внесено записи про відсутність зазначених контрагентів за місцезнаходженням. На думку відповідача, вказане свідчить, про те, що укладені правочини з вказаними контрагентами не мають на меті настання реальних наслідків.

Позов мотивує тим, що господарські операції з ТОВ "Столична торговельна агенція" та ТОВ "Інверест" підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Крім того зазначає, що право на податковий кредит покупця діючим законодавством не поставлено в залежність від результатів діяльності контрагентів та сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Просив задовольнити на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовував тим, що перевіркою встановлено, що підприємством сформовано податковий кредит, підтвердити правомірність якого неможливо. Посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.12.2012 року № 5413/22-9/37568634 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Столична торговельна агенція" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2012 року", а також на акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 18.12.2012 року № 630/22-205/35982256 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Інверест" з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за вересень 2012 року". Зазначив, що відповідно до детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Столична торговельна агенція" та ТОВ "Інверест" мають стан платника "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), а також встановлено відхилення ПДВ за вересень 2012 року: ТОВ "Столична торговельна агенція" не віднесено суму 9333,00 грн. до складу податкового зобов'язання та ТОВ "Інверест" не віднесено до складу податкового зобов'язання суму 6910 грн. Вказане свідчить про те, що правочини, укладені з вказаними контрагентами є фіктивними, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а тому податковий кредит за вересень 2012 року на загальну суму 16243,00 грн. сформовано ПП "Авторитет" безпідставно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Авторитет" (код ЄДРПОУ 30549840) по питанню дотримання вимог податкового законодавства щодо правових взаємовідносин з ТОВ "Столична торговельна агенція" (код ЄДРПОУ 30549840) та ТОВ "Інверест" (код ЄДРПОУ 35982256) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, про що складено акт № 243/22-01/30549840 від 01.03.2013 року (а.с. 9-18).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за вересень 2012 року в сумі 16243 грн.

На підставі встановлених порушень 19 березня 2013 року Коростенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000182200 (а.с. 20), яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24365,00 грн., в тому числі за основним платежем 16243,00 грн. та застосовано 8122,00 грн. фінансових санкцій.

Суд погоджується з доводами представника позивача та вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з огляду на нормативне регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, а також не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкова накладна чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Встановлено, що між ПП "Авторитет" (покупець) та ТОВ "Інверест" (постачальник) укладено договір поставки № 1608-1 від 16.08.2012 р. (а.с.33), відповідно до п.п.1 якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість та ціна яких, зазначені у накладних на кожну партію товару.

На виконання вимог укладеного договору ТОВ "Інверест" поставило товар, на яку виписано видаткову накладну від 28.09.2012 року на загальну суму 41462,40 грн., в т. ч. ПДВ 6910,40 грн., а також податкову накладну № 576 від 28.09.2012 року на таку ж суму. Крім того, актом перевірки підтверджено перерахування позивачем зазначених коштів згідно платіжного доручення № 9096 від 28.09.2012 року.

Крім того, відповідно до договору про розробку проектної документації від 19.09.2012 року, укладеного між позивчем (Замовник) та ТОВ "Столична торговельна агенція" (Виконавець), останній, який має ліцензію Серії АД №030456, строк дії з 29.02.2012 року по 28.02.2015 року, зобов"язується розробити та передати Замовнику на умовах цього Договору, проект проведення робіт з встановлення і налагодження телекомунікаційного обладнання, робіт з встановлення та налаштування програмно-апаратних комплексів, послуг з технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання, послуг з технічного обслуговування програмно-апаратних комплексів, робіт з розбирання встановлених та налагоджених програмно-апаратних комплексів, та робіт з розбирання встановленого та налагодженого телекомунікаційного обладнання ( а.с. 31-32).

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 зазначеного Договору ціна робіт, з урахуванням ПДВ визначається в розмірі 112000,00 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору, позивач зробив попередню оплату в розмірі 56000,00 грн., на що виписано податкову накладну № 401 від 28.09.2012 року на вказану суму, у т. ч. ПДВ 9333,33 грн. Зазначена операція відображена ПП"Авторитет" в бухгалтерському обліку. Перерахування коштів в сумі 56000,00 грн., в т. ч. ПДВ підтверджується платіжним дорученням №9033 від 28.09.2012 року.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару/послуг у вересні 2012 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладена між позивачем та ТОВ Столична торговельна агенція", ТОВ "Інверест" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагенти виконують повністю взяті на себе зобов'язання по продажу товарів/послуг.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товарів/послуг від контрагентів підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Встановлено, що позивачем до перевірки надано подорожній лист, відповідно до якого здійснювалось транспортування товару до ПП "Авторитет". В акті перевірки зазначено, що наданий до перевірки дорожній лист не відповідає вимогам зазначеної форми. Проте, з даного приводу суд звертає увагу на те, що зазначений факт не пов'язаний з дотриманням вимог податкового законодавства та підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів та сумнівності податкового кредиту є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Стосовно твердження відповідача про неможливість ПП "Авторитет" віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару/послуг, через те що по контрагентам позивача встановлені відхилення ПДВ за вересень 2012 року, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

На думку суду, викладені в акті перевірки порушення не впливають на право покупця ПП "Авторитет" щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів/послуг у ТОВ "Столична торговельна агенція" та ТОВ "Інверест", які в подальшому були використані в господарській діяльності позивача, у зв'язку з чим сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, правомірно була включена підприємством до складу податкового кредиту.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, за вересень 2012 року, а висновки Коростенської ОДПІ, викладені в акті перевірки, є невмотивованими, що є підставою для задоволення позову і визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000182200 від 19.03.2013.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь Приватного підприємства "Авторитет" судові витрати, у вигляді сплаченого ним судового збору в розмірі 243,65 грн., які підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції від 19.03.2013 року № 0000182200.

Відшкодувати з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Житомирській області на користь Приватного підприємства "Авторитет" сплачений судовий збір в розмірі 243,65грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 07 червня 2013 р.