Рішення

від 05.06.2013 по справі 905/3473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2013р. Справа № 905/3473/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м.Донецьк

до Військової частини 3037 ВВ МВС України м. Донецьк

про стягнення 8507,44 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мавроді І.Д., довіреність №1988 від 30.04.2013р.

від відповідача : Кірпічніков О.М., довіреність № 946 від 29.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м.Донецьк звернулось з позовними вимогами до Військової частини 3037 ВВ МВС України м. Донецьк про стягнення 8507,44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов п.6.10 укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії №1231 від 01.11.2006р., відповідач при повторному заповненні теплотраси, згідно підтвердженого об`єму води двостороннім актом, додатково оплачує позивачу, на підставі платіжної вимоги-доручення, витрати хім.очищеної води у розмірі 8507,44 грн. Однак, відповідач до теперішнього часу витрати у розмірі 8507,44 грн. не оплатив, що є підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Донецької області.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у тексті позовної заяви помилково було зазначено «договір №1321 від 01.11.2009р. - на постачання теплової енергії».

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що єдиний договір, який укладався між сторонами є «договір №1231 від 01.11.2006р. - на постачання теплової енергії».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Підставою позовних вимог є договір №1231 від 01.11.2006р.

Позивачем помилково у тексті позовної заяви було зазначено «договір №1321 від 01.11.2009р. - на постачання теплової енергії».

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що єдиний договір, який укладався між сторонами є «договір №1231 від 01.11.2006р. - на постачання теплової енергії».

Враховуючи надані сторонами пояснення, суд вважає підставою позовних вимог саме договір № 1231 від 01.11.2006р. на постачання теплової енергії.

01.11.2006р. між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м.Донецьк (постачальник) та Військовою частиною 3037 ВВ МВС України м. Донецьк (споживач) було укладено договір № 1231 на постачання теплової енергії.

Розділом 1договору визначений предмет договору.

Розділом 3 договору передбачені права та обов`язки "споживача".

Розділом 6 договору визначений порядок розрахунків.

Відповідно до п.10.1, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє впродовж 2 років.

Згідно з п.10.3, договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору однією із сторін не буде надана заява про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт від 06.11.2011р . (а.с.16), рахунок-фактуру № 74 від 06.11.2011р. (а.с.17), вимогу №3790 від 02.10.2012р. (а.с.18), вимогу № 1450 від 03.04.2013р.( а.с.19).

Акт від 06.11.2011р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не може бути належним доказом щодо стягнення з відповідача "оплати у розмірі 8507,44 грн.", оскільки в даному акті зазначено: "аварійна ситуація на т/ трасі в/ч 3037 , у зв`язку з поривом на ц/трасі, зброс хім. очищеної гарячої води у кількості 76 куб.м по вулиці Купріна, 1 в/ч 3037 м.Донецька".

Крім того, в акті від 06.11.2011р. зазначено: порив на ц/ трасі; при цьому здійснені наступні роботи:

-відключення трубопроводу Д 219 мм;

- установка/зняття заглушки Д 219 мм;

-зброс теплоносія хім. очищеної води;

-заповнення трубопроводу Д 219 мм;

Взагалі незрозуміло з даного акту, яким чином при пориві теплотраси, в той же момент можливо заповнювати трубопровід, при чому в акті не зазначено на який об`єм трубопровід був заповнений.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що документи, які б підтверджували, коли саме був усунений порив на ц/трасі; коли відповідач почав отримувати, як споживач теплову енергію від позивача, як постачальника; документи, які б підтверджували, що саме з вини відповідача відбувся даний порив відсутні.

В п.4.1.6 договору № 1231 від 01.11.2006р. на постачання теплової енергії зазначено: "Поставщик обязан отключать "Потребителя" на срок до 15 дней в период с мая по сентябрь ежегодно для проведения ремонта тепловых сетей и оборудования".

Позивачем не надано до матеріалів справи документів, які б підтверджували, що підприємством постачальника здійснювались ремонтні роботи теплових мереж та обладнання споживача, на підставі вимог п.4.1.6 договору.

Тобто, позивачем не було доведено того факту, що він, як постачальник виконував свої обов`язки належним чином, та саме з вини споживача склалася аварійна ситуація на т/трасі споживача, в зв`язку з поривом на ц/трасі.

Крім того, як вбачається з акту від 06.11.2011р. ( а.с.16), аварійна ситуація на т/трасі в/ч 3037 склалася внаслідок пориву на ц/трасі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що взагалі не можно стверджувати про те, що відповідач якимось чином повинен відшкодовувати витрати позивачу за повторне заповнення теплотраси.

Щодо рахунку-фактури № 74 від 06.11.2011р. на суму 8507,44 грн., суд зазначає наступне: в матеріалах справи відсутні докази, що даний рахунок-фактура №74 від 06.11.2011р. був отриманий відповідачем у листопаді 2011р.

В матеріалах справи є вимога № 3790 від 02.10.2012р. ( а.с.18), але не має доказів, які б підтверджували, що дана вимога була отримана відповідачем у жовтні 2012р.

В матеріалах справи є вимога № 1450 від 03.04.2013р., яка нібито була отримана відповідачем, згідно поштової квитанції від 04.04.2013р. (а.с.19-20). Але, відсутні докази (лист з описом вкладення, тощо), що саме вимога №1450 від 03.04.2013р. була надіслана на адресу відповідача 04.04.2013р.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відсутні докази отримання відповідачем вищеперелічених вимог.

Крім того, представник позивача не зміг пояснити суду та надати необхідні документи, які б обґрунтовували суму у розмірі 8507,44 грн., яку нібито повинен перерахувати відповідач на рахунок позивача.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що підставою нарахування відповідачу суми у розмірі 8507,44 грн. є п.6.10 договору № 1231 від 01.11.2006р. на поставку теплової енергії.

Згідно з п.6.10 договору, відповідач при повторному заповненні теплотраси, згідно підтвердженого об`єму води двостороннім актом, «споживач» додатково оплачує «постачальнику», на підставі платіжної вимоги-доручення, витрати хім. очищеної води.

Але, даний пункт договору не може бути єдиною підставою щодо стягнення з відповідача на р/рахунок позивача суми у розмірі 8507,44 грн., оскільки позивачем не доведено, ані підстави щодо стягнення 8507,44 грн., ані обґрунтованості стягнення суми саме у розмірі 8507,44 грн.

Акт від 06.11.2011р. підтверджує не факт повторного заповнення теплотраси, а факт аварійної ситуації на т/трасі в/ч 3037, в зв`язку з поривом на ц/трасі Д 219мм. та зброс хім. очищеної гарячої води у кількості 76 куб.м в домі по вулиці Купріна 1, в/ч 3037 м.Донецька.

Крім того, суд зауважує, що з позовною заявою позивач звернувся до суду лише у травні 2013р.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, в зв`язку з недоведеністю, необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" м.Донецьк до Військової частини 3037 ВВ МВС України м. Донецьк про стягнення 8507,44 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 10.06.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу