Постанова

від 18.04.2013 по справі 0870/8012/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року (16 год. 45 хв.)Справа № 0870/8012/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А,,

за участю представників:

позивача - Ємельянової О.О. (довіреність №359 від 18.03.2013);

відповідача - Волошиної Т.І. (довіреність №27/10/10-19 від 10.04.2013);

- Чиркі С.В. (довіреність №12/10/10-19 від 05.04.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2012 Приватне акціонерне товариство «Новополтавський кар'єр» звернулося до суду із адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якому уточнивши позовні вимоги просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0000032200-1261 від 03.08.2012;

- податкове повідомлення-рішення №0000042200-1262 від 03.08.2012;

- податкове повідомлення-рішення №0000062200-1674 від 27.08.2012;

- податкове повідомлення-рішення №0000052200-1673 від 27.08.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в розділі 3.1 Акту перевірки зазначено, що ПАТ «Новополтавський кар'єр» в порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.196 ПК України в період з 01.01.2009 по 31.03.2012 було завищено суму податкового кредиту з ПДВ у сумі 1050073,95 грн. Всі порушення, які відображені в Акті перевірки основані на висновку ДПІ, що фінансово-господарська діяльність підприємства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 свідчить, що операції з поставки товарів (послуг) ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» на адресу ПАТ «Новополтавський кар'єр» мають ознаки нікчемності. Факти здійснення господарських операцій відображені у облікових регістрах ПрАТ «Новополтавський кар'єр» бухгалтерськими записами на відповідних балансових рахунках, що зазначено в Акті та знайшли відображення у його первинних документах. Доказами реальності та належного відображення господарських операцій є податкові накладні, видаткові накладні, реєстри податкових накладних, договори. Документи, що відображають подальше використання отриманих товарів та послуг не перевірялися. Крім того, в п.3.3.2 Акту перевірки стверджується, що перевіркою встановлено завищення валових витрат в сумі 1471655 грн. Порушення відбулося внаслідок формування валових витрат на підставі документів, виписаних ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс». В Акті перевірки зазначено, що на підтвердження факту придбання товарів та послуг у контрагентів та правомірності віднесення до складу валових витрат відповідних періодів ПрАТ «Новополтавський кар'єр» до перевірки були надані видаткові накладні, податкові накладні та договори купівлі-продажу. Тому твердження щодо відсутності документів, які підтверджують факт отримання ТМЦ є безпідставним. Отримання товарів та послуг ПрАТ «Новополтавський кар'єр» документувало у регістрах бухгалтерського обліку, згідно з отриманими товарини та податковими накладними. В подальшому обліку здійснені операції включені до складу валових витрат та відображені в деклараціях з податку на прибуток. Таким чином, в Акті перевірки засвідчена наявність первинних документів та відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Висновок щодо неправомірності включення витрат базується на матеріалах отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146 та отриманого від СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АРК ДПС, акту перевірки ТОВ БВП «Строитель-Плюс» від 11.04.2012 №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин». Позивач вказує, що свідчення у кримінальній справі не мають заздалегідь встановленої сили доказів і не є підставою для донарахування податків. Оцінку таким показанням має право давати суд, визнати їх допустимість та належність, або не приймати їх до уваги при винесенні рішення по справі. Тобто факти порушень встановлено не на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а на підставах, не передбачених нормами чинного законодавства України. Крім того, ПрАТ «Новополтавський кар'єр» здійснювало реалізацію продукції ТОВ БВП «Строитель-Плюс», що зазначено в Акті перевірки. Настання реальних правових наслідків за цими операціями питань та зауважень в процесі перевірки не спричинило, тобто формування доходів з метою оподаткування та податкових зобов'язань визнано правомірним.

Ухвалою судді від 20.08.2012 відкрито провадження у справі №0870/8012/12, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 03.09.2012.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких до перевірки позивачем не надавалися товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування придбаних ТМЦ ПрАТ «Новополтавський кар'єр» від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», подорожні листи, що підтверджують самостійне транспортування придбаних запасних частин від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс». До перевірки також не надавалися документи щодо підтвердження укладання договорів на отримання послуг по перевезенню вантажу сторонніми організаціями та документів щодо фактичного здійснення послуг транспортування ТМЦ перевізниками та не надавались акти прийому-передачі товару. Придбані запасні частини є значно металоємні та потребують транспортування вантажним транспортом. Згідно з наданими поясненнями керівника та головного бухгалтера ПрАТ «Новополтавський кар'єр» транспортування здійснювалось за рахунок постачальника. Однак документи щодо фактичного транспортування відсутні. В Актах перевірки ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» зазначено, що діяльність підприємств направлена на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам.

Ухвалою суду від 17.09.2012 по справі №0870/8012/12 призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 17.09.2012 у зв'язку із призначенням судово-економічної експертизи провадження у справі зупинено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав викладених у наданих письмових запереченнях. Просили у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлення від 18.07.2012 №181 та відповідно до наказу №371 від 11.07.2012 Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Новополтавський кар'єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складений Акт №296/22/01033450 від 31.07.2012.

Актом перевірки встановлено порушення ПрАТ «Новополтавський кар'єр»:

1. п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємств на загальну суму 367939 грн., в т.ч. за 2009 рік на суму 256990 грн., за 2010 рік - 110949 грн.;

2. п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/94-ВР «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1225164 грн., в т.ч. по періодам: за травень 2009 року на суму 70000 грн., червень 2009 року на суму 105090 грн., за липень 2009 року на суму 18881 грн., за серпень 2009 року на суму 133610,06 грн., за вересень 2009 року на суму 51834,32 грн., за листопад 2009 року на суму 97300 грн., за грудень 2009 року на суму 61420,36 грн., за січень 2010 року на суму 27256,96 грн., за лютий 2010 року на суму 53770,71 грн., за травень 2010 року на суму 29500 грн., за липень 2010 року на суму 41380 грн., за жовтень 2010 року на суму 3255 грн., за листопад 2010 року на суму 72004 грн., за грудень 2010 року на суму 68048 грн., за листопад 2011 року на суму 82040 грн., за грудень 2011 року на суму 309773 грн.

На підставі акту перевірки №296/22/01033450 від 31.07.2012 Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000032200-1261 від 03.08.2012, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 1312592 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 262518 грн.;

- №0000042200-1262 від 03.08.2012, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 367939 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 91985 грн.;

- №0000052200-1673 від 27.08.2012, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 262518 грн.;

- №0000062200-1674, яким застосовані штрафні санкції за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 91985 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було покладено висновок податкового органу про те, що до перевірки не надавалися товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей ПрАТ «Новополтавський кар'єр» від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», подорожні листи, що підтверджують самостійне транспортування придбаних запасних частин від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс», до перевірки також не надавалися документи щодо підтвердження укладання договорів на отримання послуг по перевезенню вантажу сторонніми організаціями та документів (актів виконаних робіт) щодо фактичного здійснення послуг транспортування товарно-матеріальних цінностей перевізниками. Також в акті перевірки ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зазначено, що діяльність ТОВ БВП «Строитель-Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146 встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_7 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ОСОБА_6

Суд не може погодитися з позицією відповідача з огляду на наступне.

ПрАТ «Новополтавський кар'єр» зареєстровано Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області від 27.03.1997 №137 (перереєстровано 29.10.1998 за №21, має свідоцтво платника ПДВ від 30.09.1997 №11359610, ІПН 010334508200 (перереєстрація - свідоцтво №200025582 від 17.02.2012).

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій контрагенти ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, та такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особо, доки до них не внесено відповідних змін.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідачем не надано до суду доказів проведення ПрАТ «Новополтавський кар'єр» з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди (як то зазначено в Акті перевірки).

Не надано до суду і доказів невиконання ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» своїх податкових зобов'язань (як то зазначено в Акті перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що під час перевірки на вимогу посадових осіб органу ДПС надавалися всі первинні документи, окрім товарно-транспортних накладних.

Проведеною у справі судово-економічною експертизою встановлено наступне.

Первинні документи ПрАТ «Новополтавський кар'єр» з по взаємовідносинах з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» за період травень 2009 року - грудень 2011 року мають у т.ч. підписи осіб «відвантажив» та «отримав». В матеріалах справи відсутні дані про визнання судом недійсними первинних документів ТОВ БВП «Строитель-Плюс». За період серпень 2009 року - квітень 2012 року запчастини придбані у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були списані ПрАТ «Новополтавський кар'єр» на ремонт власних машин і механізмів (цехів гірничого, транспортного, ДСК), що документально підтверджується первинними та зведеними обліковими документами: лімітними картками, картками складського обліку, звітами про рух товарно-матеріальних цінностей у цехах, дефектними відомостями в повному обсязі в сумі 6109546,44 грн. При цьому, належить до списання на витрати - 3389341,57 грн., належить до віднесення на збільшення вартості основних засобів - 2720204,87 грн. За даними актів на списання та облікових регістрів підприємства по рахунку 207 «Запасні частини», списання запчастин, придбаних у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» відображено в обліку частково проведенням Дт 23, 93, 15 Кт 207 на суму 1511509,95 грн. При цьому списано на витрати (Дт 23, 93 Кт 207) - 1112186,40 грн., віднесено на збільшення вартості основних засобів (Дт 15 Кт 207) - 399323,55 грн. Таким чином, на суму оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей були збільшені активи підприємства, які в наступному повністю використані у власній господарській діяльності. Отже, документально підтверджується (первинними та зведеними обліковими документами) подальше використання товарно-матеріальних цінностей (запасних частин), які були придбані у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» у фінансово-господарській діяльності ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період травень 2009 року - квітень 2012 року у повному обсязі в розмірі 6 109 546,44 грн. (без ПДВ). Первинні документи ПрАТ «Новополтавський кар'єр» по взаємовідносинах з КП «Альянс» за період 2009 - 2010 роки мають у т.ч. підписи осіб «відвантажив» та «отримав». За період листопад 2010 - грудень 2012 роки товарно-матеріальні цінності придбані у КП «Альянс» були видані в експлуатацію ПрАТ «Новополтавський кар'єр», що документально підтверджується лімітними картками, картками обліку спецодягу в експлуатації, лімітною карткою та відображено в облікових регістрах підприємства по рахунку 201 «Сировина і матеріали», рахунку 22 «МШП» проведенням Дт 91 Кт 22, 201 в сумі 16061,66 грн. (без ПДВ). Спецодяг на суму 213,12 грн. (халат та костюм ІТР) станом на 31.12.2012 обліковується на залишку по рахунку 22 «МШП». Таким чином, на суму оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей були збільшені активи підприємства, які в наступному використані у власній господарській діяльності в сумі 16061,66 грн. Отже документально підтверджується подальше використання товарно-матеріальних цінностей (матеріалів та малоцінних швидкозношуваних предметів), які придбані у КП «Альянс» у фінансово-господарській діяльності ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період листопад 2010 року - грудень 2012 року у розмірі 16 061,66 грн. (без ПДВ). Спецодяг на суму 213,12 грн. (халат та костюм ІТР) станом на 31.12.2012 обліковується на залишку по рахунку 22 «МШП». Отже, господарські операції ПрАТ «Новополтавський кар'єр» з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» за період 2009 - 2010 роки документально підтверджені первинними та зведеними документами, а також відображені в облікових регістрах підприємства, що відповідає вимогам п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994. Надані на дослідження податкові накладні по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Податковому кодексу України, а також наказу ДПА України №165 від 30.05.1997 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» до складання податкових накладних. Висновки акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012» Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС №296/22/01033450 від 31.07.2012 щодо порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства на загальну суму 367 939 грн. за період 2009-2010 роки документально та нормативно не підтверджується. Висновки акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012» Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС №296/22/01033450 від 31.07.2012 щодо порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/94-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 225 164 грн. за період з 01.05.2009 по 31.12.2011 документально та нормативно не підтверджується. У результаті дослідження документально підтверджується подальше використання товарно-матеріальних цінностей (запчастин) придбаних у ТОВ БВП «Строитель-Плюс» у фінансово-господарській діяльності ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період травень 2009 року - квітень 2012 року в повному обсязі у розмірі 6 109 546,44 грн. (без НДС). Також документально підтверджується подальше використання товарно-матеріальних цінностей (матеріалів та малоцінних швидкозношуваних предметів), які придбані у КП «Альянс» у фінансово-господарській діяльності ПрАТ «Новополтавський кар'єр» за період листопад 2010 року - грудень 2012 року у розмірі 16 061,66 грн. (без ПДВ). Спецодяг на суму 213,12 грн. (халат та костюм ІТР) станом на 31.12.2012 обліковується на залишку по рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». У результаті дослідження встановлено, що включення підприємством ПрАТ «Новополтавський кар'єр» в деклараціях з податку на прибуток підприємства за період 2009 - 2010 роки валових витрат у розмірі 786 525 грн. та податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період з травня 2009 року по грудень 2011 року у розмірі 1 221 909 грн. при проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та КП «Альянс» не суперечить вимогам п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України №168/94-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» та п.198.1, 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010.

В Акті перевірки №296/22/01033450 від 31.07.2012 податковий орган посилається на постанову слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146 встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_7 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-Плюс» ОСОБА_6

Згідно з п.56.22 ст.56 Податкового кодексу України якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом «…». Отже, наявність кримінальної справи (кримінального провадження) не перешкоджає розгляду адміністративної справи та надання оцінки податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Токмацькою ОДПІ Запорізької області ДПС не доведено, що у матеріалах кримінальної справи, на яку посилається податковий орган існують будь-які відомості та документи, щодо правовідносин ПрАТ «Новополтавський кар'єр» та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та будь-які відомості та факти щодо дій посадових осіб ПрАТ «Новополтавський кар'єр».

Отже, ці обставини, згідно з ч.4 ст. 72 КАС України не є обов'язковими для адміністративного суду оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директором підприємства ПрАТ «Новополтавський кар'єр».

Судом з'ясовано, що ПрАТ «Новополтавський кар'єр» укладено договори з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» від 10.01.2007 №6/964 та від 04.01.2011 №8/61, відповідно до яких Постачальник - ТОВ БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується поставити, а покупець - ПрАТ «Новополтавський кар'єр» прийняти та оплатити продукцію в асортименті (запчастини, матеріали) в кількості та по ціні, зазначеної в рахунках або в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або шляхом видачі векселя. Поставка товарів здійснюється Постачальником.

На підтвердження реальності правочинів ПрАТ «Новополтавський кар'єр» до суду надані наступні документи.

- видаткові накладні: №2144 від 28.05.2009; №2832 від 24.06.2009; №2874 від 30.06.2009; №3359/1 від 31.07.2009; №3543 від 20.08.2009; №3638/1 від 27.08.2009; №4466 від 24.09.2009; №5502 від 25.11.2009; №5515 від 27.11.2009; №5936/1 від 24.12.2009; №247 від 22.01.2010; №582/1 від 22.02.2010; №2213 від 27.05.2010; №3038 від 26.07.2010; №6563 від 09.11.2010; №6614 від 22.11.2010; №8607 від 14.12.2010; №8052 від 21.12.2010; №3316 від 30.11.2011; №3358 від 05.12.2011; №3365 від 05.12.2011; №3359 від 09.12.2011; №3369 від 09.12.2011; №3431 від 14.12.2011;

- податкові накладні: №2144 від 28.05.2009; №2832 від 24.06.2009; №2874 від 30.06.2009; №3359/1 від 31.07.2009; №3543/1 від 20.08.2009; №3698/1 від 27.08.2009; №4466 від 24.09.2009; №5502 від 25.11.2009; №5515 від 27.11.2009; №5936/1 від 24.12.2009; №247 від 22.01.2010; №582/1 від 22.02.2010; №2213 від 27.05.2010; №3038 від 26.07.2010; №6563 від 09.11.2010; №6614 від 22.11.2010; №8607 від 14.12.2010; №8052 від 21.12.2010; №446 від 30.11.2011; №62 від 05.12.2011; №61 від 05.12.2011; №125 від 09.12.2011; №126 від 09.12.2011; №199 від 14.12.2011;

- реєстр виданих довіреностей за 2010 рік;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку: 207 ТМЦ; місяця зберігання: основний за 31.03.2012;

- лімітні картки на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб: №299 за грудень 2010 року; №118 за травень 2010 року; №30, №39 за лютий 2010 року; №11 за січень 2010 року.

Сторонами у судових засіданнях надано пояснення про відсутність спору щодо порядку оформлення та подачі податкової звітності, арифметичних помилок не встановлено.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання контрагентами ПрАТ «Новополтавський кар'єр» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.

При визначені товарності операцій суд виходить з приписів ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, враховуючи превалювання сутності вчинюваних господарських операцій над їх формою, вважає, що висновок експерта, результати криміналістичних досліджень у кримінальній справі №69-0146 не доводять фактичну відсутність постачання товару, надання послуг, виконання робіт контрагентами ПрАТ «Новополтавський кар'єр».

Як зазначено у п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Як з'ясовано судом позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Досліджені документи свідчать про оприбуткування ПрАТ «Новополтавський кар'єр» отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» товарів. Вказаний факт підтверджується висновком судово-економічної експертизи.

З наданих представником позивача пояснень, документів вбачається використання ПрАТ «Новополтавський кар'єр» товару, отриманого від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс», у подальшій своїй господарській діяльності.

Отже, досліджені судом первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій ПрАТ «Новополтавський кар'єр» з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс». Тобто, документально підтверджено формування ПрАТ «Новополтавський кар'єр» валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс».

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення операцій у 2009-2010 роках, оподаткування яких є предметом спору) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.1-2 ст.142 Господарського кодексу України, якими встановлено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.5.2.1 ст.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як зазначено в абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надані позивачем докази підтверджують використання ПрАТ «Новополтавський кар'єр» ТМЦ, отриманих від ТОВ БВП «Строитель-Плюс», товарів, одержаних від КП «Альянс», у подальшій своїй господарській діяльності, та підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат.

Отже, судом не встановлено порушень позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення операцій у 2009-2010 роках, оподаткування яких є предметом спору) визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як зазначено у пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із абз.1-7 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Досліджені судом податкові накладні виписані ТОВ БВП «Строитель-Плюс» з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право ПрАТ «Новополтавський кар'єр» на формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» були зняті з реєстрації як юридичні особи або у них були анульовані Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з надання товарів, робіт ПрАТ «Новополтавський кар'єр». Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ БВП «Строитель-Плюс», КП «Альянс» могли виписувати податкові накладні, оскільки були належним чином зареєстровані платниками ПДВ.

Як зазначено у ч.1 ст.19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

З урахуванням зазначеного, досліджених судом документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення ПрАТ «Новополтавський кар'єр» податкового законодавства України - пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів, передбачених пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

В Акті перевірки податковий орган посилається на відсутність товарно-транспортних накладних та відсутність подорожніх листів, які б підтверджували самостійне отримання ТМЦ.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «Новополтавський кар'єр» та контрагентами були укладені договори поставки, відповідно до умов яких поставка здійснюється транспортом постачальника.

Таким чином, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб, а покупець сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, з моменту здійснення його поставки. Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення.

Відповідно до Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, транспортування та доставка ТМЦ здійснювалась безпосередньо зі складу постачальника, що підтверджується відповідними первинними документами, що в свою чергу виключає факт транспортування товару транспортом позивача.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також слід врахувати, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб водії повинні мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наданих в справу документів суд встановив, що позивач придбавав ТМЦ, які доставлялися транспортом контрагентів.

Тож у даному випадку наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, при цьому на зазначені відносини ці вимоги не поширюються.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки товарів від контрагентів, згідно з договорами поставки, на що покликається податковий орган, при наявності інших, передбачених Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів, які повністю підтверджують отримання ПрАТ «Новополтавський кар'єр» товарно-матеріальних цінностей, не спростовує факту здійснення господарських операцій з його придбання.

В Податковому кодексі України та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, дорожній лист, подорожній лист, як на документи, на підставі яких визначається правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до складу податкового кредиту.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, подорожніх листів не дає підстав стверджувати про відсутність господарських операцій щодо придбання товарів в цілому.

В акті перевірки не заперечується що ПрАТ «Новополтавський кар'єр» має в наявності оригінали документів на придбання ТМЦ у зазначеного постачальника (видаткові накладні, податкові накладні) та розрахунки за одержані запчастини проведені своєчасно і в повному обсязі.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки та про що не заперечували представники відповідача, та підтверджує реальність господарських операцій.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч.1 та ч.2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000032200-1261 від 03.08.2012, №0000042200-1262 від 03.08.2012, №0000062200-1674 від 27.08.2012, №0000052200-1673 від 27.08.2012 винесені протиправно, без дотримання положень частини 3 статті 2 КАС України, що є підставою для його скасування, а позовні вимоги ПрАТ «Новополтавський кар'єр» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032200-1261 від 03.08.2012, №0000042200-1262 від 03.08.2012, №0000062200-1674 від 27.08.2012, №0000052200-1673 від 27.08.2012.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Новополтавський кар'єр» (код ЄДРПОУ 01033450) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв