Рішення

від 10.06.2013 по справі 1314/1531/2012

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 1314/1531/2012

Провадження № 2/448/20/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10.06.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

судді - Стецика Я.Є.

при секретарі - Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Львів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львів», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору поруки від 24.12.2010р., укладеного між Кредитною спілкою «Львів» та ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

08.11.2012р. представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 24.12.2010р. між Кредитною спілкою «Львів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №2010-126 на суму 12 000 грн. під 36 % річних із кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 24.12.2013р. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором 24.12.2010р. між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договори поруки, згідно яких останні поручилися за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

Вказує, що умови вищевказаного кредитного договору позичальником порушені, зобов'язання тривалий час не виконуються. Відповідачка ОСОБА_1 заборгувала кредитній спілці за вказаним кредитним договором кошти в сумі 14154, 88 грн., а саме: 10377, 87 грн. - заборгованість по кредиту; 3777, 01 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

Зазначає, що позичальнику та поручителям, тобто відповідачам по справі, надсилалися листи з вимогою погашення заборгованості, однак такі не вчинили жодних дій, спрямованих на усунення порушень умов Кредитного договору.

З огляду на наведене просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за вищевказаним Кредитним договором в розмірі 14 154 грн. 88 коп. та сплачені судові витрати.

05.12.2012р. відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до Кредитної спілки «Львів», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_4, про визнання недійсним договору поруки від 24.12.2010р., укладеного між Кредитною спілкою «Львів» та нею (ОСОБА_2). Покликалась на те, що хоча є членом кредитної спілки «Львів», однак вважає, що при укладенні договору поруки була введена в оману з боку посадових осіб кредитної спілки, оскільки не пригадує тих обставин, що підписувала будь-який договір поруки та не має «на руках» примірника даного договору. Крім того, стверджує, що не отримувала від позивача жодних письмових повідомлень з вимогою кредитора про погашення заборгованості по вказаному договору. Вважає, що такими діями позивача порушено її права та законні інтереси, а тому просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним зазначений вище договір поруки.

В судовому засіданні представники позивача - Кредитної спілки «Львів» підтримали позовні вимоги і заперечили проти зустрічного позову ОСОБА_2, вказавши, що оспорюваний договір поруки укладений у письмовій формі та містить всі істотні умови, передбачені законодавством. Вказали, що відповідачка ОСОБА_2 власноручно підписала оспорюваний нею договір поруки і що даного факту остання не заперечує. Крім того зазначили, що для укладення оспорюваного правочину відповідачка ОСОБА_2 надала довідку про доходи від 24.12.2010р.; що така з 24.02.2003р. є членом кредитної спілки «Львів» і з цього часу між нею та позивачем укладено ряд кредитних договорів; що 04.11.2011р. та 05.12.2011р., коли ОСОБА_2 оплачувала чергові платежі на виконання умов укладеного між нею і позивачем кредитного договору №2011-26 від 17.06.2011р., їй як поручителю пред'явлено і вимоги за кредитними договорами, укладеними між позивачем і ОСОБА_1.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов КС «Львів» визнала, а позов ОСОБА_2 заперечила з тих підстав, що договори поруки з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладались у встановленому законом порядку, останні знали, що підписують саме договори поруки., Також зазначила, що як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 є її колегами по роботі і що саме з їх відома і за попередньою домовленістю з ними замовляла в бухгалтерії довідки про їх доходи.

Відповідачка ОСОБА_2 і її представник заперечили проти позову кредитної спілки «Львів», а свої позовні вимоги підтримали, бо вважають договір поруки, укладений між позивачем, боржником - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителем, таким, що вчинений під впливом обману.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечили проти позову кредитної спілки «Львів» з тих підстав, що вона (ОСОБА_3) не знала і не здогадувалася про обставини укладення від її імені договору поруки, а такий був вчинений під впливом обману як зі сторони посадових осіб кредитної спілки, так і з боку відповідачки ОСОБА_1 Вважає, що зазначену суму заборгованості слід стягнути саме з відповідачки ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Кредитної спілки «Львів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задоволити, а в позові ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львів», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору поруки від 24.12.2010р., укладеного між Кредитною спілкою «Львів» та ОСОБА_2, необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.12.2010р. між Кредитною спілкою "Львів" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2010-126 на суму 12 000 гривень під 36 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом строком на 36 місяців (планова дата закриття кредитного договору - 24.12.2013р.). Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту.

Згідно умов даного кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася забезпечити повернення кредитній спілці одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, на умовах, передбачених договором. Зокрема, відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення вказаного вище строку, а також здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитом згідно встановленого графіка розрахунків (п.п.2.3, 3.3 Договору).

Даний кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими на те посадовими особами КС «Львів», особисто відповідачкою ОСОБА_1, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст.629 ЦК України цей договір є обов'язковим до виконання.

Для забезпеченням виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 24.12.2010р. між позивачем, позичальником - відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов'язань за тим же кредитним договором укладено окремий договір поруки між позивачем, позичальником - відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно даних договорів відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 поручилися за належне виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором №2010-126.

Так, згідно з умовами п.2.1 зазначеного договору поруки поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитною спілкою відповідати по боргових зобов'язаннях позичальника в повному обсязі. Відповідно до п.п.2.4-2.6 зазначених вище договорів поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань у встановлені згідно Договору про надання кредиту строки, поручитель зобов'язується у 5-денний термін з моменту настання строку платежу виплатити спілці усю несплачену позичальником суму, а у випадку, якщо поручитель не виконує своїх зобов'язань, то спілка залишає за собою право вимагати погашення кредиту та відсотків за користування кредитом від поручителя в судовому порядку. Поручитель забезпечує поруку усіма власними коштами та усім майном, що належить йому на праві власності.

Дані договори поруки укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими на те посадовими особами КС «Львів», особисто відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі ст.629 ЦК України ці договори є обов'язковими до виконання.

Надавши суму кредиту позичальнику ОСОБА_1, позивач виконав зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується видатковим касовим ордером №921 від 24.12.2010р. та чого не оспорює відповідачка ОСОБА_1

З 01.11.2011р. відповідачка ОСОБА_1 стала не виконувати взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, а саме своєчасно не виконувала умови договору щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем на суму 14154, 88 грн., в тому числі: 10377, 87 грн. - заборгованість по кредиту; 3777, 01 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами. Дана сума сторонами по справі не оспорюється.

На час розгляду справи в суді ні позичальник, ні поручителі, відповідачі по справі, простроченої заборгованості по кредитному договору не погасили.

Частина 1 ст.1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, тобто положення про договір позики. Згідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 611, 625, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання або розірвання договору, зміна умов договору, сплата неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, врегульовані ст.554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, беручи до уваги те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим вважається такою, що прострочила виконання зобов'язання, а також те, що згідно зазначених вище договорів поруки поручителі і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, що відповідає вимогам ст.554 ЦК України, суд приходить до висновку, що вказану позивачем суму заборгованості за кредитним договором слід солідарно стягнути з боржника і поручителів, тобто з усіх відповідачів по справі.

У ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України зазначається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. .

Суд не приймає до уваги доводів відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що вони діяли під впливом обману з боку посадових осіб позивача та відповідачки ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього ж Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

В роз'ясненнях, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, які діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом встановлено, що сторони при укладенні договорів поруки були проінформовані про загальні вимоги правочину, встановлені ст.203 ЦК України, що вбачається зі змісту даного договору, а також про що свідчать підписи його учасників.

Доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що вони уклали договори поруки під впливом обману не приймаються судом до уваги, оскільки такі не спростували обставин, на які посилається представник позивача в обґрунтування своїх позовних вимог, а також не довели тих обставин, на які покликаються в своїх запереченнях на позов. Посилання на вчинення позивачем обману в розумінні ст.230 ЦК України, як вважає суд, по справі не доведено.

Так, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи дієздатними особами, уклали договори поруки добровільно та на умовах, які чітко прописані у даних договорах, і власноручно своїми підписами посвідчили свою згоду на виконання їх умов, зокрема обов'язків сторін. Також суд не приймає до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 в частині відсутності у неї примірника відповідного договору поруки, так як на даному договорі наявні власноручні записи відповідачки про те, що «договір поруки від 24 грудня 2010р. на руки отримала. поруч. ОСОБА_2», наявний її підпис та нею особисто зазначені її контактні телефони. Аналогічні записи наявні і на договорі поруки, укладеному з відповідачкою ОСОБА_3

Враховує суд і те, що усі відповідачі по справі тривалий період часу є членами Кредитної спілки «Львів», кожен з них кілька разів укладав з позивачем як кредитні договори, так і договори поруки, що свідчить про те, що кожен з них був добре обізнаний з порядком укладення та умовами як кредитних договорів, так і договорів поруки.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2 звернулася з вимогою про визнання договору поруки недійсним лише через 2 роки після його укладення і лише після того, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором, що розцінюється судом як намагання останньої ухилитись від виконання зобов'язань.

Також суд зазначає, що сторонами у справі є позивач та відповідач.

Відповідно до ст.ст.213, 215 ЦПК України рішення у справі може ухвалюватися лише щодо сторін.

Згідно положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто право визначення предмета та підстав позову належить виключно позивачеві.

Оскільки договір поруки є трьохстороннім, то за вимогою поручителя про визнання його недійсним відповідачем має бути не тільки кредитна спілка, а й позичальник - ОСОБА_1

Пред'явлення позову до неналежного кола відповідачів також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З врахуванням наведеного, суд вважає дійсними та обов'язковими до виконання договори поруки, укладені між позивачем, позичальником ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Узагальнюючи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львів» про визнання недійсним договору поруки від 24.12.2010р., укладеного між нею та кредитною спілкою «Львів». Натомість вважає, що є всі підстави для задоволення позову кредитної спілки «Львів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також згідно вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів в користь позивача сплачені ним судові витрати по справі

Беручи до уваги наведене, керуючись ст.ст. 203, 230, 525, 526, 530, 553, 554, 611-612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Кредитної спілки «Львів» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженки с.Дидятичі Мостиського району Львівської області, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженки м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, жительки АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2; і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с.Моранці Яворівського району Львівської області, жительки та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, на користь Кредитної спілки «Львів» (79008, м.Львів, пл.Соборна, 12-а, офіс 26, р/р № 265063753 в ПАТ АКБ «Львів», МФО 325268, ЄДРПОУ 25255043) 14 154 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. заборгованості по кредитному договору.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Львів» судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Львів», треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору поруки від 24.12.2010р., укладеного між Кредитною спілкою «Львів» та ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяЯ.Є.Стецик

Рішення набрало законної сили:

«__»

Суддя Я. Є. Стецик