Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/10078/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10078/13 12.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Дніпровської басейнової санітарно-епідеміологічна станція

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 9229,87 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. - представник за довіреністю №91/2012/12/26-2 від 26.12.12.

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 12.06.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Дніпровської басейнової санітарно-епідеміологічної станції про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 9229,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 250508 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.00 р, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.12 по 01.02.13 у розмірі 8 706,07 грн, крім того, позивачем нараховано за прострочення виконання основного зобов'язання 8,71 грн - інфляційних збитків, 85,85 грн - 3 % річних та 429,24 грн - пені.

Ухвалою суду від 30.05.13 порушено провадження у справі № 910/10078/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.06.13.

У судове засідання 12.06.13 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.13 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04071 м. Київ, вул. Межигірська, 25 та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 № 514-ІV була перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (далі - позивач) та Дніпровською басейновою санітарно-епідеміологічною станцією (далі - відповідач) було укладено Договір № 25-0508 від 08.08.2000 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води відповідачу для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р №28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно Додатка № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Розпорядженням КМДА від 15.01.99 № 47 , які можуть змінюватись в період договору.

У п.2 додатку № 4 до Договору „Порядок розрахунків за теплову енергію" передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

16 лютого 2012 року сторони уклали додаткову угоду до договору від 08.08.2000 № 25-0508, відповідно до якої дійшли згоди щодо встановлення орієнтовної вартості теплової енергії на поточний рік, згідно заявленої величини споживання, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору на 2012 рік - 62 803,80 грн. з ПДВ, з них виділено кошторисом на оплату теплової енергії 49350,00 грн., в т.ч. загальний фонд 2 1950,00 грн., спеціальний фонд 27400,00 грн. Крім того, сторони погодились вважати договір № 25-0508 від 08.08.2000 року на постачання теплової енергії у гарячій воді чинним до 31.12.12 та пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

25.12.12 відповідач направив позивачу лист № 19Б-01/844 про розірвання договору № 25-0508 від 08.08.2000 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання по Договору виконав належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.11.2012 р по 01.02.2013 р. теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 29 893,96 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за договором 25-0508 від 08.08.2000 за вказаний період. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії виконав частково, сплатив на рахунок позивача 2 1187,90 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів, наданою позивачем, обліковими картками з особового рахунку позивача (копії в матеріалах справи).

Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 706,07 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 8706,07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 8,71 грн. - індексу інфляції та 85,85 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 8,71 грн. - інфляційної складової боргу та 85,85 грн. - 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач, на підставі п 3.5 додатку № 4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.08.00 № 250508, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 429,24 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 429,24 грн. є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дніпровської басейнової санітарно-епідеміологічної станції (04071 м. Київ, вул. Межигірська, 25, код ЄДРПОУ 22955544) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001 м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 8706 (вісім тисяч сімсот шість) грн. 07 коп., інфляційну складову боргу в сумі 8 (вісім) грн. 71 коп., три проценти річних в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 85 коп., пеню в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) 24 коп., судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.