Рішення

від 11.06.2013 по справі 913/1153/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2013 року Справа № 913/1153/13

Провадження №27/913/1153/13

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕ-РАВ", м.Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-БОГАТИРЬ" , м.Луганськ

про стягнення 33 236 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлєв С.І., представник за довіреністю № 2 від 14.02.2013;

від відповідача: представник не прибув.

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 31383 грн. 26 коп. за договором поставки № 79-14-2011 від 21.06.2011, пені у сумі 77 грн. 69 коп., інфляційних втрат у сумі 56 грн., 3% річних у сумі 1719 грн. 41 коп.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 79-14-2011 від 21.06.2011 щодо оплати отриманого ним товару.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Також відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, суд згідно ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено договір поставки № 79-14-2011 від 21.06.2011, предметом якого є постачання постачальником (позивачем) для потреб покупця (відповідача) полімерних композицій з супутніми товарами, а покупець повинен здійснити постачальнику передплату 100% вартості матеріалів згідно специфікацій.

Відповідно до п. 1.3 договору сума поставки матеріалів складає 200 000 грн., в т.ч. ПДВ.

Договір діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У додатку № 1 від 21.06.2011 (специфікація) сторони визначили вид товару та його вартість, яка складає 160 911 грн. 89 коп.

У змінах до додатку № 1 від 22.06.2011 сторони змінили вартість товару, яка складає 143 383 грн. 26 коп. та визначили, що покупець проводить оплату на рахунок постачальника в наступному порядку: 75% від вартості поставки товару по специфікації - передплата; 25% - протягом 10 днів після кінцевої поставки товару згідно специфікаціям.

Позивач на підставі видаткової накладної № 220701 від 22.07.2011 на суму 65 731 грн. 48 коп., видаткової накладної № 280701 від 28.07.2011 на суму 77 651 грн. 78 коп. поставив відповідачу товар на загальну суму 143 383 грн. 26 коп., який відповідачем отриманий за довіреністю № 11 від 19.11.2011.

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 070701 від 07.07.2011 на суму 143 383 грн. 26 коп.

Відповідач товар оплатив частково, несплаченим залишився товар у сумі 31 383 грн. 26 коп.

Позивач скерував відповідачу претензії № 79-1/15 від 15.10.2012 та № 79-1/05 від 05.11.2012, в яких просив погасити заборгованість у сумі 31 383 грн. 26 коп.

Відповідач відповіді на претензії не надав, оплату товару не провів, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору поставки № 79-14-2011 від 21.06.2011.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 31 383 грн. 26 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за вищезазначеними видатковими накладними.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 31 383 грн. 26 коп. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені. Актом звірення заборгованості від 16.05.2012 сторони визначили наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 31 383 грн. 26 коп. (а.с. 18).

Відповідач доказів сплати суми боргу у визначеному позивачем розмірі 31 383 грн. 26 коп. не надав.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення у сумі 31 383 грн. 26 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 77 грн. 69 коп., інфляційних втрат у сумі 56 грн., 3% річних у сумі 1719 грн. 41 коп.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі затримки кінцевого (повного) розрахунку за товар та послуги в строки, вказані у договір, постачальник має право вимагати від покупця сплату пені в розмірі 0,2% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем було здійснено 2 поставки - 22.07.2011 та 28.07.2011.

Відповідно до змін до додатку № 1 від 22.06.2011 покупець проводить оплату на рахунок постачальника в наступному порядку: 75% від вартості поставки товару по специфікації - передплата; 25% - протягом 10 днів після кінцевої поставки товару згідно специфікаціям.

Отже, строк оплати товару настав 07.08.2011.

У позовній заяві позивач вказує про те, що станом на 08.08.2011 борг відповідача склав 51 383 грн. 26 коп., а станом на 02.03.2012 - 31 383 грн. 26 коп.

Згідно акту звірення розрахунків (а.с. 18) та розрахунку (а.с. 6) відповідач оплатив товар за двома поставками за рахунком - фактурою № 070701 від 07.07.2011 частково: у сумі 92 000 грн. - 07.07.2011 у сумі 3000 грн. - 10.10.2011, у сумі 12 000 грн. - 12.10.2011, у сумі 5000 грн. - 02.03.2011.

Таким чином, станом на 28.07.2011 у відповідача сума боргу склала 51 383 грн. 26 коп.

Позивач нарахував пеню на суму недоплаченого товару - 77651 грн. 78 коп. за період з 08.08.2011 по 06.02.2012 у сумі 77 грн. 69 коп., який є невірним, оскільки позивачем не враховані оплати відповідача.

Так, з суми боргу 51 383 грн. 26 коп. пеня може бути нарахована за період з 08.08.2011 по 10.10.2011 (оплата у сумі 3000 грн.); з суми боргу 48 383 грн. 26 коп. за період з 11.10.2011 по 12.10.2011 (оплата у сумі 12 000 грн.); з суми боргу 36383 грн. 26 коп. за період з 12.10.2011 по 02.03.2012 (оплата у сумі 5000 грн.); з суми боргу 31 383 грн. 26 коп. за період з 03.03.2012 по 06.02.2012.

Пеня позивачем нарахована за формулою: сума боргу х на кількість днів прострочення х 0,2 (договірний розмір пені)/ 365/100.

В той же час, при застосуванні договірного розміру пені за загальним правилом її обчислення вона повинна бути обчислена за формулою: сума боргу х на кількість днів прострочення х 0,2 (договірний розмір пені)/100, що значно перевищує розмір нарахованої позивачем пені; слід також зауважити, що обчислення її за обліковою ставкою НБУ також є більшим за значенням, ніж заявлено у позові.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у заявленому розмірі 77 грн. 69 коп. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати позивачем обчислені за період з 08.08.2011 по 09.10.2011 з суми боргу 51 383, 26 грн. у сумі 51 грн. 38 коп.; за період з 11.10.2011 по 01.03.2012 з суми боргу 36 383,26 грн. у сумі 255 грн. 34 коп.; за період з 03.03.2012 по 05.04.2013 з суми боргу 31 383, 26 грн. у сумі «-250 грн. 72 коп.», усього у сумі 56 грн.

Даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

3% річних позивачем обчислені за період з 08.08.2011 по 09.10.2011 з суми боргу 51 383, 26 грн. у сумі 266 грн. 07 коп.; за період з 11.10.2011 по 01.03.2012 з суми боргу 36 383,26 грн. у сумі 424 грн. 14 коп.; за період з 03.03.2012 по 19.02.2013 з суми боргу 31 383, 26 грн. у сумі 1029 грн. 20 коп., усього у сумі 1719 грн. 41 коп.

Даний розрахунок є частково обґрунтованим, оскільки період з 03.03.2012 по 19.02.2013 складає 353 дні, а не 399 днів, як зазначено у розрахунку позивача, тому 3% річних за цей період складають 908 грн. 41 коп.

Тому обґрунтованим розміром 3% річних є 1598 грн. 62 коп., які підлягають задоволенню саме у цій сумі; у задоволенні цих вимог у сумі 120 грн. 79 коп. слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування пені, інфляційних втрат; натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу 31 383 грн. 26 коп., пені у сумі 77 грн. 69 коп., 3% річних у сумі 1598 грн. 62 коп. та інфляційних втрат у сумі 56 грн.; у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 120 грн. 79 коп. слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕ-РАВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-БОГАТИРЬ" про стягнення 33 236 грн. 36 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Богатирь», м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, 16/41, ідентифікаційний код 34641999, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕ-РАВ», м. Лисичанськ, вул. Московська, 302, ідентифікаційний код 32792535, заборгованість у сумі 31 383 грн. 26 коп., 3% річних у сумі 1598 грн. 62 коп., пеню у сумі 77 грн. 69 коп., інфляційні втрати у сумі 56 грн., судовий збір у сумі 1714 грн. 25 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕ-РАВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ-БОГАТИРЬ" про стягнення 3% річних у сумі 120 грн. 79 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.06.2013 .

Суддя І.В. Семендяєва