Рішення

від 12.06.2013 по справі 922/1583/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.Справа № 922/1583/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика", м.Сімферополь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Трейд ТДС", м.Харків про стягнення 1235,48 гривень за участю представників:

позивача - Ковальчука В.В. (довіреність №12-06/13 від 12 червня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сімферопольська макаронна фабрика", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Трейд ТДС" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 28291,79 гривень, у тому числі, 28149,51 гривень суми основного боргу, 47,43 гривень суми нарахованої пені, 94,85 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки макаронних виробів №157, укладеного між сторонами 16 липня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2013 року було відкладено розгляд справи на 12 червня 2013 року, у зв'язку з неявкою сторін.

04 червня 2013 року Позивач надав через канцелярію суду заяву (вх.№20209) про зменшення розміру заявлених позовних вимог, в якій зазначив про повне погашення Відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 28149,51 гривень на момент розгляду спору, а саме, 30 квітня 2013 року Відповідачем було повернуто товар, поставлений Позивачу за спірним договором, на суму 26355,41 гривень. Решту суми основної заборгованості у розмірі 1794,31 гривень Відповідач сплатив 24 травня 2013 року. З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з Відповідача 205,91 гривень суми 3% річних та 1029,57 гривень суми нарахованої пені.

11 червня 2013 року Відповідач надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№21440) акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з квітня 2013 року по травень 2013 року. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

12 червня 2013 року Позивач надав через канцелярію письмові пояснення (вх.№21542) до позовної заяви, в яких докладно виклав правовідносини між сторонами за весь час існування спірного договору, з посиланням на всі первинні облікові документи, підписані з обох сторін. До того ж, у наданих поясненнях Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви (вх.№20209) про зменшення розміру заявлених позовних вимог.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 12 червня 2013 року підтримав надану заяву про зменшення розміру заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду спору, Відповідач повернув Позивачу товар за спірним договором на суму 26355,41 гривень. Даний факт підтверджується наступними видатковими накладними постачальнику (повернення):

- в/н №УАп-002117 від 29 квітня 2013 року на суму 79,80 гривень;

- в/н №УАп-000001 від 29 квітня 2013 року на суму 528,13 гривень;

- в/н №УАп-000007 від 29 квітня 2013 року на суму 23,17 гривень;

- в/н №УАп-000002 від 29 квітня 2013 року на суму 16740,00 гривень;

- в/н №УАп-000003 від 29 квітня 2013 року на суму 393,73 гривень;

- в/н №УАп-000004 від 29 квітня 2013 року на суму 5452,50 гривень;

- в/н №УАп-000005 від 29 квітня 2013 року на суму 3138,08 гривень.

Вищевказані видаткові накладні, які були підписані сторонами з обох сторін та скріплені печатками, є наявними у матеріалах справи.

Також, факт погашення суми основної заборгованості у розмірі 1794,31 гривень підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки по рахунку №26001619945982 від 24 травня 2013 року, яка є наявною у матеріалах справи.

Суд, розглянувши заяву Позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог, перевіривши повноваження представника Позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії Позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про її прийняття до розгляду, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 12 червня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням зменшення, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 12 червня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 05 червня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі Відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються уточнені позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

16 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сімферопольська макаронна фабрика" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Трейд ТДС" (Відповідачем) було укладено договір поставки макаронних виробів №157. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався виготовити і поставити макаронні вироби в асортименті (далі - товар), а покупець (Відповідач) зобов'язався, в свою чергу, прийняти і оплатити відповідний товар.

Право власності на товар, а з ним ризик випадкової загибелі переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими особами накладних, що свідчать про передачу товару. Ціна за одиницю товару вказується в накладних до цього договору. (п.п.2.9, 2.11 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар, загальною вартістю 145423,34 гривень, за період з 16 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними та товаро-транспортними накладними, які є наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.2.5 договору, умови оплати - перша партія товару 100% передоплати. Починаючи з другої поставки, покупцю надається відстрочка платежу до 30 календарних днів на кожну партію поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрахувався з Позивачем за отриманий товар на суму 117273,62 гривень, у зв'язку з чим, на час подання позову до суду, утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 28149,72 гривень. Станом, на момент винесення рішення по справі, Відповідач повністю погасив виниклу суму основної заборгованості. Відповідні проплати Відповідача за спірним договором підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав повністю, але з порушенням строку оплати, передбаченого умовами спірного договору, у зв'язку з чим Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1029,57 гривень пені та 205,91 гривень суми 3% річних.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1029,57 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.4.3 спірного договору, у разі прострочення платежу за поставлений товар, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла в період прострочення платежу.

Позивач нарахував суму пені за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 205,91 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірний, та такий, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.548, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Трейд ТДС" (61037, м.Харків, проспект Московський, буд.199-Б, офіс 777, код ЄДРПОУ 37188386, р/р №26007962506996 в ПАТ "Пумб", МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" (95014, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Мармурова 3/6, код ЄДРПОУ 00382349, р/р №26000705710702 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) 1029,57 гривень пені, 205,91 гривень суми 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1583/13