Рішення

від 05.06.2013 по справі 914/1384/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 р. Справа № 914/1384/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув позовну заяву Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі:

позивача: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства «СТО-ВП Плюс», м. Львів;

про: стягнення 81 218 грн. 91 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор м. Львова

позивача: Магарський М.З. - представник на підставі довіреності від 13.02.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 10.04.2013 року порушено провадження у справі за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Приватного підприємства «СТО-ВП Плюс» про стягнення 81218 грн. 91 коп. Розгляд справи призначено на 15.05.2013 року.

У судовому засіданні 15.05.2013 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. З огляду на неявку представника відповідача судом відкладено розгляд справи на 05.06.2013 року.

У судовому засіданні 05.06.2013 року представники позивача та прокуратури позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Від прокуратури надійшло клопотання № 36-1790 вих. 13 від 20.05.2013 року про збільшення позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу становить 105082 грн. 10 коп., розмір пені складає 7218 грн. 01 коп.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2013 року не з'явився, відзиву не подав, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 господарського процесуального кодексу України.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представникам сторони, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 05.06.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів (надалі по тексту рішення - договір). Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «СТО-ВП Плюс» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 81 218 грн. 91 коп., з яких 78811 грн. 55 коп. сума основного боргу та 2 407 грн. 36 коп. розмір пені.

Відповідно до клопотання від 20.05.2013 року № 36-1790 вих.13 про збільшення позовних вимог сума основного боргу збільшилась і складає 105082 грн. 10 коп., розмір пені відповідно складає 7218 грн. 01 коп. Заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом до провадження.

Позивач вказує, що причиною виникнення у відповідача заборгованості є невиконання ним умов укладеного між сторонами договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.09.2011 року № 54.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати чи спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.09.2011 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочим органом згідно договору), Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» (оператором згідно договору) та Приватним підприємством «СТО-ВП Плюс» (розповсюджувачем згідно договору) було укладено договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 54.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору цей договір регулює правовідносини, що виникають між оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території міста Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначені у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах міста Львова.

Строк дії договору відповідно до п. 8.1 договору закінчується 01.09.2016 року.

Відповідно до п. 3.4.2 договору позивач зобов'язувався до 15 числа поточного місяця надсилати відповідачу рахунки за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Згідно з п. 3.6.8 договору відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі здійснювати плату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріоритету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючими на день сплати тарифами, визначеними Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій.

Відповідно до п. 4.1 договору розмір плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється на підставі рішення виконавчого комітету міської ради. Розмір плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу визначається шляхом множення базового тарифу на розмір площі місця розташування спеціальної конструкції та величину відношення розміру рекламної площі до розміру площі місця розташування спеціальної конструкції, коефіцієнт економіко-планувальної зони, у якій надається місце, і коригується на рівень інфляції за попередній рік. Конкретні розміри рекламної площі, площі місця розташування спеціальної конструкції встановлює Робочий орган при видачі дозволу на розміщення спеціальної конструкції на підставі поданої і погодженої документації.

Як зазначено у п. 4.5 договору, відповідач здійснює оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до договору.

Як підтверджується наявними в справі матеріалами, за період з січня по квітень 2013 року відповідач оплати не здійснював, заборгованість його за вказаний період становить 105082 грн. 10 коп.

Докази повної чи часткової оплати боргу в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, 01 вересня 2011 року сторони уклали договір № 54 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами в силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідачем не виконувались умови договору належним чином, у зв'язку з чим, згідно довідки від 15.05.2013 року, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 105082 грн. 10 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як зазначено у п. 4.5 договору, таким строком є 25 число кожного місяця.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 105082 грн. 10 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 105082 грн. 10 коп.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із п. 5.3 договору за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у подвійному розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, яка згідно представленого розрахунку складає 7218 грн. 01 коп.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Судом встановлено, що з 01.01.2013 року у відповідача виникла заборгованість, оскільки він не здійснив оплату 25.01.2013 року, як було визначено у договорі. Тому з 26.01.2013 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Саме з цього моменту починається нарахування штрафних санкцій, оскільки початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно здійсненого судом перерахунку розмір пені складає 1025 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СТО-ВП Плюс» (79024, м. Львів, вул. Миколайчука, 7, приміщення 54, код ЄДРПОУ 37831217) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, код ЄДРПОУ 13804591) 105082 грн. 10 коп. боргу та 1025 грн. 63 коп. пені.

Стягнути з Приватного підприємства «СТО-ВП Плюс» (79024, м. Львів, вул. Миколайчука, 7, приміщення 54, код ЄДРПОУ 37831217) в доход державного бюджету 2122 грн. 14 коп. судового збору за розгляд справи господарським судом.

В задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 6192 грн. 38 коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 10.06.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв