Рішення

від 24.05.2013 по справі 911/964/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2013 р. Справа № 911/964/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Онищук Д.М. (дов. № 309 від 21.03.2013),

Стельмах Н.В. (дов. 313 від 04.04.2013),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 34-04/кл від 27.05.2004, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків по ньому, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 140 331 416,83 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 порушено провадження у справі № 911/964/13 та призначено її до розгляду на 16.04.2013.

16.04.2013 до господарського суду Київської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2013 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" в задоволенні заяви про забезпечення позову, а розгляд справи відкладено на 14.05.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.05.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2013 виправлено описки у вступній частині ухвали господарського суду Київської області від 21.03.2013 та ухвалі від 16.04.2013, а саме, назву відповідача виправити на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД".

Представники позивачів у судовому засіданні 24.05.2013 позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

27.05.2004 між Акціонерним Банком "Таврика" (в подальшому - Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика") (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД" (позичальник, відповідач у справі) було укладено кредитний договір № 34-04/кл (далі - договір), на виконання якого банк надав позичальнику кредит в сумі 10 875 000 грн терміном користування з 25.04.2007 по 24.04.2008 включно, з платою за користування кредитами у розмірі 17%.

В подальшому між Банком та Позичальником було укладено низку Додаткових угод до кредитного договору, за якими сторони змінювали, зокрема: щодо лімітів відновлювальної відкличної кредитної лінії, строків та порядку сплати кредиту, а також погоджувались розміри процентних ставок за користування кредитом та строки їх сплати відповідно.

Так, згідно додаткових угод сторони дійшли згоди, що банк переоформлює позичальнику кредит на відновлювальну відкличну кредитну лінію та збільшує ліміт до загальної суми 125 000 000 грн, зі сплатою 27% річних, строком погашення 03.10.2013.

Судом встановлено, що видача Банком кредитних коштів відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору здійснювалась межах встановленого ліміту шляхом перерахування коштів на підставі письмових заяв Позичальника та зарахування цих коштів на його поточний рахунок.

Факт видачі цих кредитних коштів підтверджується випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку Позичальника (копії в матеріалах справи).

Таким чином, позивачем було виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі та надано позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений кредитним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 30.11.2012 Позичальник перестав вносити проценти за користування кредитними коштами, і тим самим Позичальник грубо порушив умови Кредитного договору, що підтверджується розрахунком заборгованості (розрахунок в матеріалах справи) та виписками з позичкового рахунку.

Посилаючись на те, що відповідач на претензію не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив, позивач просить суд, стягнути з відповідача, зокрема, 140 331 416,83 грн, яка складається з:

строкової заборгованості по кредиту на 15.03.2013 року складає 125 000 000 грн,

строкової заборгованості по процентам на 15.03.2013 року складає - 3 976 037,40 грн,

простроченої заборгованості по процентам на 15.03.2013 року складає 11084 458,71 грн,

заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам на 15.03.2013 року складає 270 930,72 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 3 Кредитного договору встановлений порядок нарахування та оплата процентів за кредит.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду наведеного, оскільки відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом не виконав, суд дійшов висновку про підставність пред'явлення позивачем вимоги (претензії) про дострокове повернення відповідачем виданого кредиту згідно Кредитного договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що відповідач свої грошові зобов'язання за Договором не виконав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 140 331 416,83 грн, з яких:

строкової заборгованості по кредиту на 15.03.2013 року складає 125 000 000 грн,

строкової заборгованості по процентам на 15.03.2013 року складає - 3 976 037,40 грн,

простроченої заборгованості по процентам на 15.03.2013 року складає 11084 458,71 грн,

заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам на 15.03.2013 року складає 270 930,72 грн підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за порушення строків повернення процентів за кредит, позивач просить суд стягнути з відповідача 270 930,72 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 30.11.2012р. по 15.03.2012р. на 2 593 020,35 грн. заборгованості,

з 29.12.2012р. по 15.03.2012р. на 2 766 393,44 грн. заборгованості,

з 31.01.2013р. по 15.03.2013р. на 2 858 606,56 грн. заборгованості,

з 28.02.2013р. по 15.03.2013р. на 2 866 438,36 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема, наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 270 930,72 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 270 930,72 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 125 000 000 грн - строкової заборгованості по кредиту, 3 976 037,40 грн - строкової заборгованості по процентам, 11 084 458,71 грн - простроченої заборгованості по процентам та 270 930,72 грн заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем було заявлено вимогу про стягнення вказаних коштів за рахунок належного відповідачу майна, коштів та інших активів, що належать йому на праві власності, на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України, в задоволенні якої суд відмовляє з підстав того, що порядок виконання судових рішень встановлено Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено способи та порядок виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД" (код ЄДРПОУ 23512493) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" (код ЄДРПОУ 19454139) 125 000 000 грн - строкової заборгованості по кредиту, 3 976 037,40 грн - строкової заборгованості по процентам, 11 084 458,71 грн - простроченої заборгованості по процентам та 270 930,72 грн заборгованості по сплаті пені по простроченим процентам.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Граніт ЛТД" (код ЄДРПОУ 23512493) в дохід державного бюджету 68820,00 грн судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз