Рішення

від 25.03.2013 по справі 922/558/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/558/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язок і обладнання" (м. Харків) про стягнення 57557,53 грн. за участю представників сторін:

позивача - Скребець О.М. (довіреність від 01.02.12 р.);

відповідача - Омельченко І.В. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Укрспецкабель" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Зв'язок і обладнання" на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором №47 від 08.06.10 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 57557,53 грн., з яких: 46870,67 грн. - сума основного боргу, 4687,07 грн. - пеня, 3155,06 грн. - 3 % річних, 2844,73 грн. - інфляційні. Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 25.03.13 р. підтримує позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.13 р. визнав суму основного боргу в повному обсязі, проти нарахування санкцій заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.06.10 р. між ТОВ "Укрспецкабель" (постачальник) та ТОВ "Зв'язок і обладнання" (покупець) було укладено договір №47.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник продає, а покупець купує кабельно-дротову, промислову продукцію, іменовану надалі товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначається згідно з рахунками-фактурами.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару покупцю провадиться на умовах відстрочення платежу в кількості 30 календарних днів.

Відповідно до п. 2.2 договору, покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених за товар рахунків.

Відповідно до п. 2.5 договору, у разі відсутності додаткових угод, що регулюють оплату після відвантаження покупець зобов'язується здійснити 100% (остаточну) оплату товару протягом 7 банківських днів після поставки товару, але не пізніше 28 числа місяця, в якому було вчинено відвантаження товару.

Відповідно до п. 2.10 договору, товар вважається поставленим за умови надання постачальником у розпорядження покупця власного товару, рахунку на оплату, видаткової накладної.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача. Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури до цих видаткових накладних та довіреності на отримання від ТОВ "Укрспецкабель" цінностей за рахунками-фактурами.

Також в матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 26.12.12 р., з якого вбачається заборгованість відповідача на суму 46870,67 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар в розмірі 49471,80 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №47 від 08.06.10 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 2601,08 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 46870,67 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11; постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11).

Відповідно до п. 4.3. договору №47 від 08.06.10 р., за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але пеня не повинна перевищувати 10% від суми поставки.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 4687,07 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 3622,52 грн. В іншій частині стягнення пені в розмірі 1064,55 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 3155,06 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 3151,25 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних в розмірі 2844,73 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 2824,58 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язок і обладнання" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, кімната 810, р/р 26009016817860 в Філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, ЄДРПОУ 32237721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецкабель" (61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, 18; р/р 26000036148601 в АКІБ "УкрСіббанк", МФО 351005, ЄДРПОУ 31643244) суму основного боргу у розмірі 46870,67 грн., пеню у розмірі 3622,52 грн., 3 % річних у розмірі 3151,25 грн., інфляційні у розмірі 2824,58 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.