Постанова

від 20.05.2013 по справі 804/5490/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 р. Справа № 804/5490/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Ліга" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Ліга» (далі - ТОВ «Бізнес-Ліга») 18 квітня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізької ЦМДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000331502 від 20 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 12935,00 грн., в тому числі за основним платежем 10348,00 грн. та за штрафними санкціями 2587,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес-Ліга» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року, які відображені в Акті Криворізької ЦМДПІ № 440/220/31550286 від 22 лютого 2013 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкове повідомлення - рішення №0000331502 від 20 березня 2013 року є незаконними та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, подавши 20 травня 2013 року через канцелярію суду клопотання, в якому зазначив, що відповідач проти заявлених вимог заперечує та у зв'язку з відсутністю фінансування не має можливості забезпечити участь представника податкового органу в судовому засіданні та на підставі ст.150 КАС України просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищезазначене, та враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бізнес-Ліга» (код ЄДРПОУ 31550286) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ «Бізнес-Ліга» 09 вересня 2004 року отримало Свідоцтво № 04788446 серії НВ № 794986 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Криворізькою ЦМДПІ було складено акт № 440/220/31550286 від 22 лютого 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес-Ліга» (код ЄДРПОУ 31550286) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час взаємовідносин з платником податків ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) за період з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року.

Відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2 та 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на на 10347,74 грн., в тому числі:

- у березні 2012 року на суму 376,40 грн.;

- у квітні 2012 року на суму 915,88 грн.;

- у травні 2012 року на суму 1190,18 грн.;

- у червні2012 року на суму 1096,25 грн.;

- у липні2012 року на суму 1155,87 грн.;

- у серпні2012 року на суму 1113,75 грн.;

- у вересні2012 року на суму 951,18грн.;

- у жовтні2012 року на суму 1947,10 грн.;

- у листопаді2012 року на суму 1601,13 грн.

На підставі акту перевірки № 440/220/31550286 від 22 лютого 2013 року Криворізькою ЦМДПІ винесено відносно ТОВ «Бізнес-Ліга» податкове повідомлення-рішення № №0000331502 від 20 березня 2013 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні на суму за основним платежем 10348 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2587 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення договору поставки між ТОВ «Бізнес-Ліга» та ТОВ «Ферріт-Д» №909 від 14 березня 2012 року, згідно якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити витратні матеріали до оргтехніки, копіювально-розмножувальну техніку, принтери, запасні частини та аксесуари до них. На виконання договору поставки №909 від 14 березня 2012 року на протязі березня - листопада 2012 року ТОВ «Ферріт-Д» за даними підприємства відвантажено на адресу ТОВ «Бізнес-Ліга» товару всього на суму 62086,44 грн, в тому числі ПДВ 10347, 74 грн., що підтверджується належно оформленими видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

В податковому обліку з ПДВ податкові накладні, отримані від ТОВ «Ферріт-Д» в повному обсязі відображені ТОВ «Бізнес Ліга» у складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за березень-листопад 2012 року всього на суму ПДВ 10347,74 грн., що не оспорюється відповідачем.

ТОВ «Бізнес-Ліга» придбані витратні матеріали до оргтехніки, копіювально-розмножувальну техніку, принтери, запасні частини та аксесуари до них були реалізовані разом з наданими послугами щодо обслуговування цієї техніки своїм замовникам. Податкові зобов'язання з ПДВ при продажу товарів та наданні послуг відображено в податкових деклараціях з ПДВ в повному обсязі, що також підтверджується журналами-ордерами та відомостями по рахунку 361, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстрами виданих податкових накладних.

Судом також встановлено, що розрахунки між ТОВ «Бізнес-Ліга» та ТОВ «Ферріт-Д» за отриманий товар здійснювались у безготівковій формі, що відображено в бухгалтерському обліку записом Дт361 Кт31 всього на суму 45954,66 грн., що засвідчено виписками Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «Бізнес-Ліга та ТОВ «Ферріт-Д» з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом оцінюються як безпідставні доводи відповідача, наведені в акті перевірки стосовно нікчемності взаємовідносин ТОВ «Бізнес-Ліга з ТОВ «Ферріт-Д», зокрема з огляду на те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати діяльність з купівлі-продажу товарів не є обов'язковим наявність трудових, виробничо-складських приміщень, технічних ресурсів, транспортного та торгового обладнання тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків оскаржуваної перевірки став акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» (код за ЄДРПОУ 26441206) №7210/224/36441206 від 21 грудня 2012 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Ферріт-Д» ст.185 Податкового Кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, зазначеними в таблицях акту перевірки.

Проте, позивач відсутній в переліку контрагентів, зазначених у вказаних таблицях акту, а, відтак, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» податковим органом в акті перевірки №7210/224/36441206 від 21 грудня 2012 року не досліджувалась, а тому такі висновки акту не можуть бути підставою для висновків в акті № 440/220/31550286 від 22 лютого 2013 року.

Суд також критично ставиться до посилань відповідача в акті перевірки на дані автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, якими встановлено розбіжності між задекларованими ТОВ «Бізнес-Ліга» показниками податкового кредиту з огляду на таке.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом не було встановлено даних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами.

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Бізнес-Ліга» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Ліга» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Ліга» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000331502 від 20 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 12935,00 грн., в тому числі за основним платежем 10348,00 грн. та за штрафними санкціями 2587,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Ліга» (код ЄДРПОУ 31550286) судові витрати у сумі 130,00 грн. (сто тридцять гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко