Рішення

від 11.06.2013 по справі 908/1579/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/46/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.13 Справа № 908/1579/13

за позовом Прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 74) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах Позивача - Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

до Громадської організації «Нове Запоріжжя» (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 98-а)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від прокуратури: Чеканова С.С. - посвідчення № 010830 від 23.10.2012 р.;

від позивача : Корнієнко О.В. - довіреність № 52/27 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району міста Запоріжжя звернувся в господарський суд із позовом в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району про стягнення з Громадської організації «Нове Запоріжжя» суми 27621,44 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601117 від 01.03.2007 р., суми 161,29 грн. 3% річних та суми 806,41 грн. пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи позов прокурор посилається на те, що в ході перевірки було встановлено, що на виконання умов укладеного між Концерном "МТМ" та ГО «Нове Запоріжжя» договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601117 від 01.03.2007 р., за період жовтень 2012 р. - березень 2013 р. Концерном "МТМ" було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 27621,44 грн. В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався. За порушення виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 7.2.8 Договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 806,41 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 161,29 грн. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України та умови договору № 601117 від 01.03.2007 р., просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 11.06.2013 р.

За клопотанням представників прокуратури та позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

До початку судового розгляду справи від позивача надійшла письмова заява (вих. №2980/юр від 30.05.2013 р.), згідно якої, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог, і остаточно просить стягнути з відповідача основний борг за Договором за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. включно в загальній сумі 27915,87грн., пеню в сумі 806,41 грн. та 3% річних в сумі 161,29 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечать приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом.

За таких обставин, предметом позову є вимога про стягнення з Громадської організації «Нове Запоріжжя» суми 27915,87 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601117 від 01.03.2007 р., суми 161,29 грн. 3% річних та суми 806,41 грн. пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали. Просять позов задовольнити у повному обсязі.

При цьому, представник позивача надав суд Довідку про заборгованість за Договором № 601117, згідно якої, станом на 10.06.2013 р. відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 27915,87грн.

Відповідач - Громадська організація «Нове Запоріжжя» - вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.04.2013 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 30.04.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 11.06.2013 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 98-а, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.06.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2007 р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Громадською організацією «Нове Запоріжжя» (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 601117 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно із п. 6.1 та п. 6.2 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3 Договору підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачи.

Згідно із п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Пунктом 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути Теплопостачальній організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Згідно із п. 6.6.2 Договору у неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 Договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

В пункті 7.2.8 Договору Сторони встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, за період: жовтень 2012 р. - квітень 2013 р., позивачем відповідачу було поставлено теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 27915,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії: за жовтень 2012 р. на суму 420,28 грн., за листопад 2012 р. на суму 4569,13 грн., за грудень 2012 р. на суму 6626,95 грн., за січень 2013 р. на суму 5469,66 грн., за лютий 2013 р. на суму 4857,10грн., за березень 2013 р. на суму 5678,32 грн. та за квітень 2013 р. на суму 294,43грн., які відповідач, згідно п. 6.6.1 Договору, позивачу зворотно не направив, зауважень, в установлений Договором строк, на акти не надав.

На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем відповідні рахунки: від 31.10.2012 р. на суму 420,28 грн., від 30.11.2012 р. на суму 4569,13грн., від 31.12.2012 р. на суму 6626,95 грн., від 31.01.2013 р. на суму 5469,66 грн., від 28.02.2013 р. на суму 4857,10 грн., від 31.03.2013 р. на суму 5678,32 грн. та від 30.04.2013 р. на суму 294,43 грн. Всього на суму 27915,87 грн.

Надсилання актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків, актів, за відповідний період.

На адресу відповідача позивачем було надіслано лист (вих. № 469-04 від 17.04.2013р.), з вимогою у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги погасити дебіторську заборгованість.

Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії не здійснив.

Позовні вимоги про стягнення з ГО «Нове Запоріжжя» суми 27915,87 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601117 від 01.03.2007 р., суми 161,29 грн. 3% річних та суми 806,41 грн. пені за порушення грошового зобов'язання, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено Договір, за умовами якого позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді, а відповідач приймає та сплачує її вартість.

Розрахунки за Договором здійснюються в грошовій формі, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (п. 6.1 Договору).

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень 2012 р. - квітень 2013 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 27915,87 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище актів та рахунків є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків та актів виконаних робіт (арк. справи 35-40).

Враховуючи, що у встановлений п. 6.6.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 6.3 та 6.4 Договору розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої у період жовтень 2012 р. - квітень 2013 р. теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином своєчасно не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в сумі 27915,87 грн. Доказів сплати вказаної суми заборгованості за Договором відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 27915,87 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 161,29 грн. (нарахованих за період з 21.11.2012 р. по 30.04.2013 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 7.2.8 Договору встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 806,41 грн. нарахованої за період з 21.11.2012 р. по 30.04.2013 р., заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 601117 від 01.03.2007 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Громадської організації «Нове Запоріжжя» (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 98-а, код ЄДР 34316988, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 27915 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 87 коп. основного боргу, суму 806 (вісімсот шість) грн. 41 коп. пені та суму 161 (сто шістдесят одна) грн. 29 коп. 3% річних.

Видати наказ.

Стягнути з Громадської організації «Нове Запоріжжя» (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 98-а, код ЄДР 34316988, рахунки в установах банку не відомі) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.06.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко