Рішення

від 15.04.2013 по справі 922/1112/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р.Справа № 922/1112/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Мир" (с. Михайлівка Перша, Полтавська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (м. Богодухів, Харківська обл.) про стягнення 27332,64 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кравченко Ю.О. (довіреність №1 від 07.03.13 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФГ "Мир", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Богодухівський молзавод" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки, укладеним між сторонами 15.11.12 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 26332,64 грн., з яких 25070,86 грн. - сума боргу за договором; 1009,70 грн. - сума пені, за несвоєчасне нарахування зобов"язань; 50,14 грн. - інфляційні нарахування; проценти за користування коштами 201,94 грн. Судові витрати в розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

15.04.13 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довідку АТ "Райфайзен банк Аваль", а також виписку по рахунку ФГ "Мир".

Суд, розглянувши клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довідку АТ "Райфайзен банк Аваль", а також виписку по рахунку ФГ "Мир".

Представник позивача у судовому засіданні 15.04.13 р. підтримує позов у повному обсязі.

15.04.13 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов лист, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості перед ФГ "Мир" в розмірі 25070,86 грн., зазначив, що не має заперечень щодо її стягнення. Також відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на надання правової допомоги та просив провести судове засідання 15.04.13 р. без участі представника товариства в зв"язку з його хворобою.

Відповідач в судове засідання 15.04.13 р. явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Ухвалами господарського суду від 21.03.13 р. та 01.04.13 р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому суд вважає, що клопотання відповідача про проведення судового засідання 15.04.13 р. без участі представника товариства в зв"язку з його хворобою можливо задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.11.12 р. між Фермерським господарством "Мир" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (покупець) було укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов"язався продати покупцю молоко-сирець в подальшому "продукція" згідно ДСТУ 3662-97 в перерахунку на молоко по базисному жиру (3,4 %) та базисному білку (3,0%).

Відповідно до п. 3.1 договору, сплата за продукцію проводиться по договірним цінам, урегульованим додатковим протоколом узгодження цін, доданому до цього договору, який є його невід"ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору, поставлена продукція сплачується покупцем по факту поставки згідно з кількості фактично прийнятої сировини по готівковому та безготівковому розрахунку, виходячи з розрахунку: 60% сплати за базисний білок та 40% за жирність базисного молока. Одержувач гарантує зробити сплату за кожну партію знов надходженої сировини, протягом 10 банківських дні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив товар належної якості, відповідно до договору поставки від 15.11.12 р., на загальну суму 60070,86 грн. Даний факт підтверджується наявними у справі доказами, а саме, належним чином засвідченою копією видаткової накладної №263 від 30.11.12 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Також в матеріалах справи наявні рахунок-фактура та податкова накладна до цієї видаткової накладної та довіреність на отримання від ФГ "Мир" цінностей. Також доказом наявності заборгованості в розмірі 25070,86 грн. у відповідача перед позивачем є акт звірки взаємних розрахунків від 18.12.12 р.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано претензію №1/13 від 21.01.13 р. щодо сплати заборгованості за договором поставки від 15.11.12 р., яка залишилась без відповіді.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки від 15.11.12 р. лише частково оплатив за отриману продукцію, що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 25070,86 грн. правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.1. договору за невиконання умов договору винна сторона несе відповідальність, передбачену законодавством.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, за несвоєчасне нарахування зобов"язань, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1009,70 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок процентів за користування коштами, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами в сумі 201,94 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 50,14 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 50,14 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Стосовно вимог позивача, викладених у позові про стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21.01.13 р. між Кравченко Ю.О. (виконавець, адвокат) та Фермерським господарством "Мир" було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору про надання правової допомоги від 21.01.13 р., в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов"язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України під час розгляду справи про стягнення заборгованості ТОВ "Богодухівський молзавод".

Відповідно до п.4.1 договору про надання правової допомоги від 21.01.13 р., за послуги п.1.1 договору замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 1000,00 грн., у тому числі 500 грн. за підготовку претензії.

Судом встановлено, що позивач виконав зобов"язання за договором про надання правової допомоги від 21.01.13 р., а саме сплатив на користь адвоката Кравченко Ю.О. гонорар в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується наявними матеріалах справи платіжними дорученнями №56 від 22.01.13 р. та №148 від 11.03.13 р.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, суд, врахувавши тривалість розгляду і складність справи; вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід адвоката; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт; тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6; код ЄДРПОУ 36537542; р/р 26003060712525 в ГРУ ПАТ "КБ Приватбанк" м. Харків, МФО 3351533) на користь Фермерського господарства "Мир" (38609, Полтавська обл., с. Михайлівка Перша; код ЄДРПОУ32877456; р/р 260075897 в ПАТ "Райфайзен банк Аваль", МФО 380805) суму боргу за договором в розмірі 25070,86 грн., суму пені, за несвоєчасне нарахування зобов"язань в розмірі 1009,70 грн., інфляційні нарахування в розмірі 50,14 грн., проценти за користування коштами в розмірі 201,94 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн. та витрати на правову допомогу і сумі 1000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.