Ухвала

від 06.06.2013 по справі 805/4057/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року справа №805/4057/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Жаботинської С.В., Сіваченка І.В.,

секретарі судового засідання Сульженко А.В.

за участю представника позивача Пасюкової І.Г.

за участю представника відповідача Лемешевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 805/4057/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені частково позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області про стягнення суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по особових справах потерпілих, яким виплачено по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання отримане за межами України (країн колишнього СРСР) за період з 01.11.2012 року до 01.03.2013 року у розмірі 4535,99 грн.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області (87302, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Леніна, 9, ЄДРПОУ 25987332) на користь Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області (87302, Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Щорса, 15, ЄДРПОУ 20397330) витрати, пов'язані з виплатою пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на загальну суму 1172,24 грн. (у тому числі витрати на виплату пенсій - 1154,24 грн. та витрати на доставку пенсій по цим особам у сумі 18,00 грн.)

В решті позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що не згодні з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення адресної допомоги в сумі 3312,08 грн., оскільки вказану суму повинен відшкодувати відповідач. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також з рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що відшкодування даного виду витрат покладається на державу, в якій наступив страховий випадок та Пенсійний фонд України. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили залишити її без задоволення, постанову скасувати позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити її, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області, яке у даній справі реалізує завдання, передбачені Закону України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105).

Позивачем з 01.11.2012 року по 01.03.2013 року виплачена пенсія по інвалідності у розмірі 1154,24 грн. та понесені витрати на їх доставку в сумі 18,00 грн. (загальна сума складає 1172,24 грн.) наступним особам, які отримали каліцтво на виробництві на території колишніх республік СРСР:

- ОСОБА_4 на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з якими він отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 05.11.1988 року;

- ОСОБА_5 на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з якими він отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 11.12.1985 року

- ОСОБА_6 на підставі акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з якими він отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві 02.10.1987 року.

Крім того, позивачем одночасно з виплатою вказаних пенсій понесені витрати на виплату адресної допомоги на загальну суму 3363,75 грн. (адресна допомога у розмірі 3312,08 грн., витрати на доставку у розмірі - 51,67 грн.)

Окрім актів форми Н-1 вказані обставини підтверджується копіями відривних талонів, розпоряджень про призначення пенсій наявними в матеріалах справи.

Позивачем за вказаний період був складений акт щомісячної звірки розрахунків витрат по особових справах потерпілих, який він надав відповідачеві для заліку.

Відповідачем за вказаний період суми виплачених пенсій не прийняті до заліку.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч.3. ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином спір між сторонами в наслідок різного тлумачення норм щодо відшкодування витрат Пенсійному фонду України по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отриманих ними на території республік колишнього СРСР та адресна допомога.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98 (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Згідно зі ст. 12 Основ спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

З набранням чинності Закону України № 1105 обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтею 24 Закону № 1105 закріплене правило згідно з яким, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій за якими виник спір.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Пунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 р. ХІ Прикінцеві положення Закону № 1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу ХІ Закону № 1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 зазначеного пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав -учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Зі змісту цієї норми вбачається, що взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

За таких обставин, страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06 червня 2011 року у справі № 21-116а11.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження заявлених вимог надані первинні документи, на підставі яких були нараховані пенсії, а також акти про нещасний випадок та докази виплати цих пенсій.

Призначення та сплата позивачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі вищенаведених норм є обов'язком УПФУ.

Дії позивача, щодо виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ніким не оскаржені, не визнані неправомірними, а тому за наявності сплати цих сум у відповідача виник обов'язок їх відшкодувати.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затверджений сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. № 5-4\4, як на нормативний документ який встановлює можливість відшкодування витрат саме ФССНВ на виробництві і професійних захворювань України.

Вказаний порядок передбачає відшкодування витрат у добровільному порядку без наявності спору із зазначених питань.

Відповідач є самостійною юридичною особою, а тому суд вважає ФССНВ на виробництві і професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області належним відповідачем у цій справі.

Що стосується посилання відповідача на відсутність у позивача особових справ осіб, які отримали каліцтво за межами України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцеві положення Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Як вже зазначалося ч.2 ст. 24 Закону № 1105 передбачено що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Тобто, позивач був зобов'язаний здійснювати спірні виплати, у зв'язку з чим здобув право вимагати їх відшкодування відповідачем. Обов'язок останнього не залежить у цьому випадку від наявності у нього особових справи потерпілих, оскільки це не передбачене нормами права, що встановлюють такий обов'язок.

Таким чином, понесені позивачем витрати на виплату пенсій, які призначені у зв'язку отриманням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 трудового каліцтва або професійних захворювань на виробництві на території колишніх республік СРСР підлягають відшкодуванню, відповідно позовні вимоги у цій частині на загальну суму 1172,24 грн. з урахування витрат на її доставку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на виплату адресної допомоги, суд першої інстанції зазначив наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 р. N 265 запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

Статтею 25 Закону №1105 передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

До страхових виплат відповідно до п. "г" ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відносяться пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до п. 9 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991№1788,"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, відповідно до зазначених норм щомісячна державна адресна допомога до пенсії, та цільова грошова допомога на прожиття, призначені на підставі Постанови №265 до переліку сум, які підлягають відшкодуванню не включені.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення щомісячної адресної допомоги у сумі 3363,75 грн. з урахуванням витрат на її доставку, не є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, на підставі Акту щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, якщо трудове каліцтво або профзахворювання отримане в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за період з 01.11.2012 року по 01.03.2013 року, пояснень представників сторін встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 07 червня 2013 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Амвросіївському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 805/4057/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 805/4057/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська