Рішення

від 11.03.2013 по справі 5023/245/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 5023/245/12 (н.р. 5023/4522/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Сальнікова Г.І.

судді: Доленчук Д. О. , Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія" (м. Чугуїв, Харківська обл.) до Чугуївської міської ради (м. Чугуїв, Харківська обл.) 3-я особа, на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство м. Чугуєва (м. Чугуїв, Харківська обл.) 3-я особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації" (м. Чугуїв, Харківська обл.) про визнання недійсним рішення за участю представників сторін:

позивача - Штангей В.Я. (голова правління); Носков П.А. (довіреність №09 від 19.02.13 р.);

відповідача - Ісмагілов О.О. (довіреність №02-50/3765 від 12.12.12 р.;

3-я особа (КЖРЕП м. Чугуєва) - не з'явився;

3-я особа (КП "Чугуївське МБТІ") - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними, в зв"язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства, рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155, 157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія"; зобов"язати відповідача відмінити рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" як незаконні; судові витрати покласти на Чугуївську міську раду.

Ухвалою суду від 05 липня 2011 р. по справі №5023/4522/11 прийняті уточнення позовних вимог (вих.№61 від 01.07.11), в яких просить суд визнати недійсними, в зв"язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства, рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія"; скасувати рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" як незаконні, судові витрати покласти на Чугуївську міську раду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.11 р. по справі №5023/4522/11 в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.11 р. рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4522/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. рішення господарського суду Харківської області від 22.08.11 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.11 р. по справі №5023/4522/11 скасовано та справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.

18.01.12 р. вказана справа надійшла до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 18.01.12 р. справу було призначено до розгляду судді Сальніковой Г.І.

Ухвалою суду від 20.01.12 р. призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.02.12 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 06.02.12 р. та 05.03.12 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 15.03.12 р. зупинено провадження у справі та призначено у справі №5023/245/12 (н.р. 5023/4522/11) будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса.

23.05.12 р. до канцелярії суду від ХНДІСЕ ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса надійшов супровідний лист №3831 від 11.05.2012 р. разом з повідомленням про неможливість дати висновок експертизи №3831 по справі №5023/245/12 та з матеріалами справи №5023/245/12.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.12 р. поновлено провадження у справі призначено судове засідання на 05.06.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.12 р. розгляд справи було відкладено на 12.06.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.12 р. для розгляду справи було призначено судову колегію.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 08.06.12 р. для розгляду справи було призначено судову колегію в складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Доленчук Д.О., Інте Т.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.12 р. розгляд справи було відкладено на 10.07.12 р.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Харківської області від 10.07.12 р., в зв"язку з відпусткою судді Інте Т.В., для розгляду справи було призначено судову колегію в складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Доленчук Д.О., Денисюк Т.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.12 р. розгляд справи було відкладено на 06.08.12 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.12 р. зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи для подальшого проведення будівельно-технічної експертизи до Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.12 р. поновлено провадження у справі, з метою вирішення клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), що необхідні для проведення експертизи №8711, розгляд справи призначено на 04.10.2012 р. об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2012 р. розгляд справи було відкладено на 10.10.2012 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2012 р. було задоволено клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення судової будівельно-технічної експертизи №8711 частково в частині письмового повідомлення інститут, якщо документи, вказані в п.п. 1-3 клопотання, відсутні та продовження строку виконання експертизи більш трьох місяців; продовжено строк виконання судової будівельно-технічної експертизи більш трьох місяців; направлено матеріали справи №5023/245/12 (н.р. 5023/4522/11) на адресу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса для подальшого проведення експертизи за наявними в матеріалах справи документами. Також поставлено на розгляд експерту додаткове питання чи є приміщення загальною площею 707,6 кв.м. ( у тому числі спірні 277,6 кв.м.) багатоквартирного будинку за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 155 , допоміжними, цокольними чи підвальними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.13 р. поновлено провадження у справі в зв"язку з поверненням матеріалів справи до суду з ХНДІСЕ ім. Бокаріуса разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., призначено розгляд справи на 26.02.13 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.13 р. розгляд справи було відкладено на 11.03.13 р.

11.03.13 р. до канцелярії суду від 3-ї особи (КП "Чугуївське МБТІ") надійшло клопотання, в якому він просить розгляд справи здійснити на розгляд та без участі їх представника.

Суд, розглянувши клопотання 3-ї особи (КП "Чугуївське МБТІ") про розгляд справи без участі його представника, вирішив за можливе задовольнити його.

У призначеному судовому засіданні 11.03.13 р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 11.03.13 р. проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник 3-ї особи (КЖРЕП м. Чугуєва) в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, витребуваних документів до суду не надав та про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник 3-ї особи (КП "Чугуївське МБТІ") в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія", є організаційно-правовою формою об'єднання співвласників жилих та нежилих приміщень для спільного правління і забезпечення експлуатації єдиного комплексу нерухомого майна, володіння, користування і у встановлених законами межах, розпорядження спільним майном.

17.06.2006р. рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради №181 "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській, 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та на утримання ОСББ "Надія" вирішено зобов'язати начальника КЖЕП № 2 передати, а голові правління ОСББ "Надія" прийняти в управління та на утримання житлові будинки по вул. Харківській, 155, 157, вул. К.Лібкнехта, 26 разом з технічною документацією, інвентарними справами, планами зовнішніх мереж, земельною ділянкою, тощо, та до 01.06.2006р. скласти акт приймання-передачі, що й було зроблено зазначеними особами.

26.09.2008р. Чугуївською міською радою прийнято рішення № 1683- V „Про передачу житлових будинків по Харківській, 155, 157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ „Надія", за яким вирішено передати в управління та на утримання об'єднанню співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія" житлові будинки, розташовані у м. Чугуїв, вул.Харківська,155,157, вул. К.Лібкнехта,26, за виключенням нежитлових приміщень №13 площею 13,9 м.кв., та № 17, 21, 13 загальною площею 129,1.м кв., розташованих у цокольному поверсі житлового будинку по вул. Харківській, 155, у яких знаходяться відділ з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради та Чугуївська міська організація ветеранів, разом з технічною документацією, інвентарними справами планами зовнішніх мереж, земельними ділянками, тощо.

26.03.2010р. рішенням Чугуївської міської ради № 3532-V внесено зміни до рішення від 26.09.2008р. №1683-V, а саме п.1 викладено в наступній редакції: "передати в управління та на утримання об'єднанню співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія", житлові будинки, розташовані за адресою: м. Чугуїв, вул.Харківська,155,157, вул. К. Лібкнехта, 26, за виключенням нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 13', 17, 18, 19, 20, 21 орієнтовною загальною площею 277,6м.кв., розташованих у цокольному поверсі житлового будинку по вул. Харківській,155, разом з технічною документацією, інвентарними справами, планами зовнішніх мереж, земельними ділянками, тощо.

В запереченнях проти позовних вимог, відповідач пояснював, що будинок по вул.Харківська,155 має дві частини - цокольну та підвальну, на підтвердження чого надав технічний паспорт від 01.07.2011р. на будинок №155, згідно якого цокольні приміщення мають 314,8кв.м., а підвальні - 392,8кв.м. За доводами міськради, спірні приміщення цокольного поверху є нежитловими приміщеннями, що не мають статусу допоміжних, тому вони не вибували з комунальної власності та якими може розпоряджатися лише міськрада.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

За приписами ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)

Статтею 19 зазначеного закону передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених цим законом та цивільним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що рішення №№ 1683, та №3532-V прийняті Чугуївською міською радою з порушенням вимог діючого законодавства, а саме в супереч положення ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 1, 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 р. № 2866-ІП, згідно яких неподільне майно становить частину житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування житлового будинку. Ст. 19 зазначеного Закону встановлює, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Право сумісної власності врегульовується положеннями глави 26 Цивільного кодексу України. А також відповідно до рішення Конституційного суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків за №4-РПУ2004 від 02 березня 2004 р.: "Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

Як убачається із матеріалів справи, на виконання рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради №181 від 17.06.2006р. об'єднання прийняли на баланс весь будинок по вул.Харківська,155 разом з технічною документацією, про що складено 31.05.2006р. акт приймання-передачі, за яким, зокрема, передано об'єднанню 709,00кв.м. допоміжних приміщень будинку (підвалів), які частково, без будь-якого мотивування, були виключені оскаржуваними рішеннями міськради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них колегія суддів виходить з наступного.

За положеннями ст. ст. 1, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі - Закон) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створене у багатоквартирному будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих та власників нежилих приміщень.

Частина 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Згідно ст. 9 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" членом об'єднання може бути юридична або фізична особа, яка є власником квартири (квартир) чи приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія" було створено власниками житлових та нежитлових приміщень будинку 155 по вул. Харківській в м. Чугуєві.

Відповідно до п.1.1 Статуту ОСЄЖКББ "Надія", затвердженого Рішенням загальних зборів засновників об'єднання співвласників багатоповерхового будинку, оформленого протоколом № 1 від 25.12.2005 року, об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія" створено на підставі до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 25.12.05 р., як організаційно-правова форма об"єднання власників жилих та нежилих приміщень для спільного управління і забезпечення експлуатації єдиного комплексу нерухомого майна, користування і у встановлення законам межах розпорядження спільним майном, захисту їх прав та виконання обов"язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Пунктом 2.1 Статуту ОСЄЖКББ "Надія" визначено, що об'єднання створено з метою забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов"язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та, статутними документами.

За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

На підставі рішення №181 від 17.06.2006р., яке є чинним, за актом приймання передачі об'єднанню було передано 709 кв.м. (у тому числі спірних 277,6 м.кв.) допоміжних приміщень будинку по вул. Харківська, 155. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним, забезпечується державою і захищається судом (стаття (ст. 41, 55 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судова колегія зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Отже, право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку підтверджено Конституційним Судом України у рішенні № 4-рп/2004р., відповідно до п. 4.2 якого встановлено, що допоміжні приміщення за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і одночасно з приватизацією ними квартир та окремо приватизації не підлягають і стають їх спільним майном, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир не має необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", з урахуванням їх тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі №1-2/2004, в даному випадку повинні бути застосовані по аналогії закону. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" наводяться позивачем для визначення термінів, тобто застосовуються як такі, що роз'яснюють положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в частині визначенні терміну "допоміжні приміщення".

З зазначеного вбачається, що набуте громадянами право на квартири житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Пунктом 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

Ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України та законом. Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає правовий режим права комунальної власності.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Повноваження органів місцевого самоврядування по управлінню комунальною власністю безпосередньо випливають із ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, як їх право і реальна здатність регламентувати значну частину державних справ і керувати ними , діючи в межах закону, під свою відповідальність в інтересах місцевого населення.

У межах цих повноважень органи місцевого самоврядування вправі передавати окремим громадянам та юридичним особам об'єкти, що перебувають у комунальній власності у порядку і на умовах, що не суперечать чинному законодавству.

Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міський голова у межах наданих йому повноважень видає розпорядження , які є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян. Розпорядження видається та підписується головою одноособово. Цей нормативно-правовий акт має відповідати вимогам ієрархічності системи законодавства, під законності. Він не може суперечити Конституції України, не може обмежувати та скасовувати права громадян та має бути оприлюднений. Іншими словами, діяльність міського голови має відповідати його призначенню -бути гарантом законності та дбати про добробут населення. Незаконні розпорядження міського голови можуть бути оскаржені до судів.

За приписами п. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Таких повноважень міського голови, як оформлення права власності ст. 42 вищевказаного Закону не містить. Натомість, положення п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділяють виконавчі органи ради повноваженнями щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З пункту 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року № 02-5/35 вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище роз'яснення підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва своїми довідками за № 599 від 21.05.2012 р. та за № 812 від 01.06.2012 р. підтверджує, що спірні приміщення №№1-25 розташовані у підвальній частині будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва віднесені до допоміжних, без яких неможливе нормальне функціонування та надання житлово-комунальних послуг власникам квартир.

Цей факт, що спірні приміщення є допоміжними, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача, встановлено у висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.2013 р.

Відповідно до п. 1. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., з технічної точки зору, приміщення №№1-25 та №№І-Х загальною площею 707,6 кв.м, що розташовані по вул. Харківській, 155 у м. Чугуїв Харківської області відносяться до технічних приміщень (підсобних), необхідних для забезпечення технічного обслуговування житлового будинку.

Відповідно до п. 2. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., з технічної точки зору, цільове та функціональне призначення приміщень визначається виключно проектною документацію на будівництво нерухомих об'єктів. В зв'язку з відсутністю проектної документації на будівництво житлового будинку №155, встановити функціональне та цільове призначення приміщень №№1-Х та №№1-25 загальною площею 707,6 кв.м житлового будинку №155 по вул. Харківській в м. Чугуїв, Харківської області відповідно проектній документації на будівництво не надається можливим.

Відповідно до п. 3. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., в приміщеннях підвального поверху №№І-Х та цокольного поверху №1-25 загальною площею 707,6 кв.м, багатоквартирного житлового будинку за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 155 розташовані інженерні комунікації та технічні пристрої, електричне обладнання, які необхідні для обслуговування вище розташованих поверхів даного будинку, необхідні для забезпечення безпечної експлуатації, побутового обслуговування мешканців будинку та безпечної експлуатації квартир житлового будинку та без яких неможлива експлуатація житлового будинку в цілому.

Відповідно до п. 4. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., питання з встановлення осіб, в обов'язки яких входить утримання та обслуговування приміщень будівельних об'єктів не входить до компетенції судових експертів, що проводять будівельно-технічні дослідження.

Відповідно до п. 5. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., технічний паспорт на приміщення №№1-25, №№І-Х у будинку №155 по вул. Харківській в м. Чугуїв Харківської області, складений 15.06.2010 Чугуївським міжміським бюро технічної інвентаризації не відповідає фактичному стану в частині віднесення їх в цілому до приміщень підвалу.

Відповідно до п. 6. висновку судової будівельно-технічної експертизи №8711 від 06.02.13 р., приміщення №№1-25 та №№І-Х загальною площею 707,6 кв.м, що розташовані по вул. Харківській, 155 у м. Чугуїв Харківської області відносяться до технічних приміщень (підсобних), їх використання пов'язане з технічною експлуатацією й обслуговуванням житлового будинку.

Приміщення №№1-25 відносяться до приміщень цокольного поверху.

Приміщення №№І-Х відносяться до приміщень підвального поверху.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2012 року експерти, що здійснювали експертизу попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Також, експертами досліджено, що до допоміжних також відносяться приміщення, які можуть бути розташовані, як в житловому будинку, в тому числі в цокольному, підвальному та підземному поверхах будинку, так і в окремо розташованих господарських будівлях та технічних будинках і спорудах житлового комплексу і які відповідно до проектного рішення передбачені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і не є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин (нежитловими приміщеннями) та складовими квартир будинку.

Суд вказує, що посилання відповідача, що спірні приміщення будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва розташовані у цокольному поверсі, в зв'язку з цим згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ці приміщення є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, не мають під собою правового обґрунтування, і ці заперечення спростовуються зазначеними вище обставинами.

Положення цього висновку підпадають під ознаки ч.2 ст. 382 Цивільного Кодексу України: допоміжні приміщення належать власникам квартир на правах загальної власності, а набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушними (ст. 41 Конституції України), забезпечується державою і захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Як вбачається із змісту рішення Чугуївської міської ради за № 181 від 17.05.2006 р. (а.с.23 т. 1) та акта приймання-передачі будинку № 155 по вул. Харківській м. Чугуєва від 31.05.2006 р. (а.с.27 т.1) позивач прийняв разом з загальними відомостями показників активів житлового будинку 709 кв.м. підвальних приміщень. Приміщення цокольного поверху в акті не зазначені за відсутністю такого поверху. У реєстраційному посвідченні за № 262 від 27.06.1991р. (а.с. 42 т. 1) теж не зазначені приміщення цокольного поверху.

В довідці КЖРЕП за № 599 від 21.05.2010 р. (а.с. 36 т.1) теж не зазначені приміщення цокольного поверху.

У технічному паспорті від 1968 р. будинку № 155 по вул.. Харківській м. Чугуєва (а.с. 44 т. IV), а також у загальних відомостях про забудову цього будинку (а.с. 45 т.ІУ), зазначено 867,9 кв.м. напівпідвалу спірного будинку.

Відповідно копії поверхового плану (а.с. 56 т.ІУ) літер Л будинку № 155 по вул.. Харківській м. Чугуєва, в якому зазначений запис про підвальні та цокольні поверхи, які зроблені по розпорядженню бригадира та Зам.начальника Чугуївського МБТІ, про що зазначив технік.

Лист Чугуївської міської ради від 23.06.2011 р. № 1701/02-10 на ім'я начальника КП «Чугуївське МБТІ» про перегляд технічної документації та виготовлення нової, в якій нижній поверх будинку № 155 по вул.. Харківській м. Чугуєва має бути дві окремі частини - цокольну та підвальну (а.с. 62 т.ІУ), на підставі чого був виготовлений з зазначеним витребуванням технічний паспорт 01.07.2011 р. (а.с. 97 т.1), що є порушенням п.1.2 Інструкції №127 в тій частині, що технічна інвентаризація не встановила змін за певний період часу після первинної інвентаризації нижнього поверху.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України).Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підтвердженням наявності права власності на об'єкти нерухомості та підставою для проведення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (далі -Тимчасове положення), в тому числі: договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно та ін., договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію; рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору; мирова угода, затверджена ухвалою суду; рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації; дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами; свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна; свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно та речові права на чуже нерухоме майно.

Відповідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року N 7-рп/2009 року, в якому Конституційний суд України роз'яснив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приймаючи рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" Чугуївський міський голова та виконавчий комітет Чугуївської міської ради порушили вимоги ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності на майно, яке належить власникам квартир (право спільної сумісної власності) відповідно до закону.

Отже, оспорювані рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" є незаконними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства та порушують право власності власників квартир, об'єднанням яких є позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсними рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155, 157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія". В решті позовних вимог слід відмовити як таких, що є тотожними за змістом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 6, 9, 11; Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"; ст. 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; ст.ст. 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; ст.ст.16, 317, 319, 382, 321, 322, 328, 331 Цивільного кодексу України; ст. 23 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155,157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія" від 26.09.2008р. №1683-V та рішення Чугуївської міської ради Харківської області LXXVIII сесії V скликання "Про внесення змін до рішення Чугуївської міської ради Харківської області XLVIII сесії V скликання "Про передачу житлових будинків по вул. Харківській 155, 157, вул. К.Лібкнехта, 26 в управління та утримання ОСЄЖКББ "Надія".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Чугуївської міської ради Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 35-А; код ЄДРПОУ 21227883) на користь Об'єднання співвласників єдиного житлового комплексу багатоквартирних будинків "Надія" (63503, м. Чугуїв, вул. Харківська, 155, п/р 26001142482 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34113847) державне мито у розмірі 42,50 грн., 118,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення та судові витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1474,00 грн.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Сальнікова Г.І. Доленчук Д. О. Денисюк Т.С.