Рішення

від 10.06.2013 по справі 901/1530/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2013 Справа № 901/1530/13 За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юждор ЛТД»

про стягнення 31066,31 грн. у порядку регресу.

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

Від позивача - Лемтюжнікова Н.В., представник, довіреність № 01-15 від 04.01.2013.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юждор ЛТД» та просить суд стягнути з відповідача у порядку регресу 31066,31 грн.

Під час судового засідання позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома.

Ухвала від 14.05.2013 спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а. с. 199-203).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України здійсненого на запит суду Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим від 20.05.2013, місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юждор ЛТД» значиться за адресою: вул. Севастопольська, 43, кв. 50, м. Сімферополь, АР Крим, 95013 (а.с. 197).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2007 працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" водій Юнусов М.Х., керуючи автомобілем "Татра 815", регістраційний номер АК 8401 АМ, рухаючись по автодорозі обхід м. Сімферополь, з боку московської розвилки у напрямку розвилки на с. Живописне, здійснив наїзд на пішохода Сальнікову З.Л., яка від отриманих тілесних пошкоджень померла на місці пригоди.

Потерпіла Сальнікова З.Л. працювала на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Техномаш-Крим"

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим по справі № 3-111/08 р. від 04.02.2008 Юнусов М.Х. визнай винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (а.с. 23-24).

Наказом територіального управління Держгірпромнагляду Автономної Республіки Крим і в м. Севастополі №398 від 27.08.2007 (із змінами згідно Наказу № 218 від 16.05.2008) була призначена комісія спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Техномаш-Крим" Сальніковой З.Л.

06.06.2008 комісією був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 23.08.2007 у 9 годин 30 хвилин у Товаристві з обмеженою відповідальністю "ВО Техномаш-Крим", а також 06.06.2008 складений Акт №1 про нещасний випадок, зв'язаний з виробництвом по формі Н-1 (а.с. 28-29).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2010 по справі №2-12/1719.1-2010, стягнуто з Tовариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД " на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі 283738,18 грн. в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2011 по справі №5002-2/2506-2011, стягнуто з Tовариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД " на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі 45858,01 грн. в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2012 по справі №5002-12/1594-2012, стягнуто з Tовариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД " на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі 26100,44 грн. в порядку регресу.

Дані рішення відповідачем виконанні у повному обсязі.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Підставами для виплати страхових виплат у період з січня 2012 року по січень 2013 року є постанови Відділення: постанова від 17.05.2011 "Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01.03.2011 особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого", а саме Левченко Інессе Матвіївні (мати) безстроково суму у розмірі 460,28 грн., Левченко Леоніду Ігоровичу (батько) безстроково суму у розмірі 460,28 грн, Сальнікову Олексію Ігоровичу (син) у розмірі 920,55 грн. строком до 27.02.2011 (а.с. 38); постанова від 27.03.2012 "Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01.03.2012 особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого", а саме Левченко Інессе Матвіївні (мати) безстроково суму у розмірі 541,28 грн., Левченко Леоніду Григоровичу (батько) безстроково суму у розмірі 541,28 грн., Сальнікову Олексію Ігоровичу (син) безстроково у розмірі 1082,57 грн. (а.с. 187); постанова від 31.01.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 39), постанова від 29.02.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 40), постанова від 31.03.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 41), постанова від 31.05.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 42), постанова від 30.06.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 43), постанова від 17.07.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 44), постанова від 20.09.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 45), постанова від 20.09.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 46), постанова від 02.10.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 47), постанова від 16.11.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 48), постанова від 10.12.2012 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» (а.с. 49).

Відповідно до вказаних вище постанов з боку відділення виплачено сумарно за період з січня 2012 року по січень 2013 року було перераховано страхових виплат у сумі 31031,45 грн. та послуги на доставку страхових виплат на суму 34,86 грн., а взагалі 31066,31 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (закон України від 14.01.1998 № 16/98-ВР).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 від 23.09.1999 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно статті 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 є Відділення).

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону №1105 потерпілий - Сальнікова З.І. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Техномаш-Крим", де працювала Сальнікова З.І. на момент нещасного випадку, а страховиком - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі.

Відповідно до статті 21 Закону №1105 у випадку настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний в установленому законодавством порядку своєчасно і у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті та виплатити йому або особам, яки перебували на його утриманні страхові виплати.

Індексація страхової виплати регулюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491 та постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Так, згідно статті 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Аналогічна позиція викладена у постанові КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», відповідно до якої індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Абзацом пятим шостим частини другої статті 46 Закону № 1105 передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Отже, сфера дії Закону № 1105 у даному випадку охоплює лише відносини Відділення і Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Техномаш-Крим", а взаємовідносини Відділення і Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105, так само як і відносини відповідача з потерпілим, який не був працівником товариства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управомоченною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управомочена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського Кодексу України).

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому, як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно до пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди при вирішенні питання щодо способу відшкодування шкоди» обов'язок особи, відповідальної за шкоду, повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах (постанова Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Судом встановлено, що на час нещасного випадку відповідач був володарем транспортного засобу - автомобілю "Татра 815", регістраційний номер АК 8401 АМ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, громадянин Юнусов М.Х. був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" та знаходився при виконанні службових обовязків.

Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному звязку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах №33/204 від 02.03.2010, № 32/490 від 13.04.2010.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" про стягнення у порядку регресу 31066,31 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 14.06.2013.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" (вул. Севастопольська, 43, кв. 50, м. Сімферополь, 95013, код ЄДРПОУ 31981573) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Крилова,7, Сімферополь, 95011, код ЄДРПОУ 25871960) у порядку регресу 31066,31 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" (вул. Севастопольська, 43, кв. 50, м. Сімферополь, 95013, код ЄДРПОУ 31981573) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 1720,50 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко