Рішення

від 21.05.2013 по справі 910/4992/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4992/13 21.05.13

За позовомМалого приватного підприємства «Галина» До Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Простягнення 25044,14 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Долгопятов З.Л. - директор

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 12537,78 грн. інфляційних збитків, 8013,94 грн. 3% річних, 4492,42 грн. пені, а всього 25044,14 грн. за договором № 27 від 14.07.2008р. на виконання роботи по ремонту електрощитових.

Відповідач - Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, через відділ діловодства 10.04.2013р. надав заперечення на позовну заяву.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2008р. між Управлінням житлово-комунального господарства Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (замовник) та Малим приватним підприємством «Галина» (підрядник) було укладено договір підряду № 27 на виконання капітальних робіт.

Відповідно до п.1.1. договору, підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договір, прийняти і оплатити наступну роботу : роботи по ремонту електрощитових житлових будинків.

Вартість капітальних робіт визначається за твердою договірною ціною яка становить 547898,00 грн.

Умовами договору строк оплати виконаних робіт сторонами не встановлений, у відповідності до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору, строк оплати договору - після підписання актів здачі-приймання виконаної роботи КБ-2в.

Згідно з п.3.2 договору, кінцевий розрахунок за цим договором проводиться "замовником" не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаної роботи.

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на суму 74 884,94 грн., які свідчать про виконання "підрядником" робіт та прийняття їх "замовником" без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Сторонами по договору була укладена додаткова угода б/н від 31.12.208р. до договору, якою сторони погодили зменшення суми договору до 547 242,94 грн., з якої оплата за виконані роботи у 2008р. в сумі 74 884,94 грн. була відтермінована на 2009р.

Крім того, між сторонами була укладена додаткова угода від 29.12.2009р. б/н, до договору, відповідно до умов якої оплата за виконанні у 2008 році роботи з ремонту електрощитових в житлових будинках в обсязі 74 884,94 грн. відтерміновується на 2010 рік.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва № 8/452 від 17.12.2009р. позов МПП «Галина» задоволено частково, стягнуто з відповідача 74884,94 грн. заборгованості. Проте рішення господарського суду від 17.12.2009р. не виконане, заборгованість відповідача в добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до п. 7.4. договору, у разі порушення умов договору вина сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого невиконання від загальної суми договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 837 ЦК України визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

В ч. 1 ст. 838 ЦК України зазначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Наявність грошового зобов'язання відповідача виникло за Договором № 27 від 14.07.2008р. по сплаті позивачу вартості виконаних робіт до 31.12.2010р. у розмірі 74884,94 грн., що підтверджується додатковою угодою від 29.12.2009р. та Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 року № №8/452 за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутність інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсаційні (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом при прийнятті рішення взято до уваги п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011р. щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 74 884,94 грн. (у період з 01.01.2011р. по 31.01.2013р.) не виконано, що також не заперечувалось відповідачем в відзиві на позовну заяву.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Однак, вимога позивача про стягнення з відповідача 12 537,78грн. інфляційних витрат та 8 013,94грн. річних підлягає задоволенню частково, оскільки згідно здійсненого судом розрахунку з відповідача підлягає стягненню 3459,66 грн. індексу інфляції та 4 569,07 грн. 3% річних за період з 01.01.2011р. по 31.01.2013р., відповідно до ст. 625 ЦК України. Судом при розрахунку індексу інфляції та річних взяті до уваги Додаткова угода від 31.12.2008р. та Додаткова угода від 29.12.2009р.

Заявлена Позивачем по даній справі вимога про стягнення з Відповідача пені у сумі 5 787,60 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р.(включно) не задовольняє судом з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено помилки в частині визначеного позивачем періоду, за який він просить стягнути пеню.

Так, відповідно до розрахунку, Позивачем визначено період для нарахування пені з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., тобто після шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 4 569,07 грн. 3% річних та 3459,66 грн. індексу інфляції.

В судовому засідання, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 4 569,07 грн. 3% річних та 3459,66 грн. індексу інфляції, в решті частині річних, індексу інфляції та в частини позову про стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 97, код ЄДРПОУ 37498693) на користь Малого приватного підприємства «Галина» (03148, м. Київ, вул. Гнати Юри, 12, код ЄДРПОУ 19255853) 4 569,07 грн. 3% річних та 3459,66 грн. індексу інфляції, 551,61 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині вимог про стягнення індексу інфляційних, річних та в частині позову про стягнення пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 14.06.2013р.