Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/4096/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4096/13 10.06.13

За позовом Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-

економічних досліджень»

до Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК»

про стягнення 43 944,70 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Санжак Л.О. - дов. № 08 від 20.02.13 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до Закритого акціонерного товариства «ІГ-Р-ОК» про стягнення 39 028,71 грн. основного боргу, 429,31 грн. інфляційних нарахувань, 1 754,68 грн. трьох відсотків річних та 2 732,00 грн. 7 % штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 4187 К від 20.01.09 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/4096/13, призначено справу до розгляду на 27.03.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 27.03.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; надав суду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду та частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.13 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 07.03.13 р. не виконав.

Ухвалою суду від 27.03.13 р. відкладено розгляд справи до 15.04.13 р., у зв'язку з нез'явленням уповноваженого представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 07.03.13 р. та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Через службу діловодства господарського суду 03.04.13 р. від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

У судовому засіданні 15.04.13 р. представник позивача підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, суд відхилив його, оскільки зміна назви, організаційно-правової форми або правонаступництво юридичної особи не є підставою для заміни відповідача у справі.

Ухвалою суду від 15.04.13 р. замінено відповідача - Закрите акціонерне товариство «ІГ-Р-ОК» (03148, м. Київ, вул. Качалова, 5А. код ЄДРПОУ 23519271) його правонаступником - Приватним підприємством «ІГ-Р-ОК» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, код ЄДРПОУ 23519271) та відкладено розгляд справи до 26.04.13 р., у зв'язку з нез'явленням уповноваженого представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 07.03.13 р. та від 27.03.13 р. та для направлення ухвали суду від 15.04.13 р. за новою адресою відповідача.

Судове засідання 26.04.13 р. не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 26.04.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 910/4096/13 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою від 26.04.13 р. суддею Нечаєм О.В. дану справу прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду на 13.05.13 р., зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 13.05.13 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. ст. 4-6 ГПК України, справу № 910/4096/13 передано судді Гавриловській І.О. для подальшого розгляду.

У судове засідання 13.05.13 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів не надав.

Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 13.05.13 р. відклав розгляд даної справи на 10.06.13 р.; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву в порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представники сторін у судове засідання 10.06.13 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 13.05.13 р. не виконали, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Зокрема, стосовно відповідача, то в повідомленні відділення поштового зв'язку зазначено - «за закінченням строку зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 10.06.13 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (виконавець) та Закритим акціонерним товариством «ІГ-Р-ОК», правонаступником якого є Приватне підприємство «ІГ-Р-ОК», (замовник) був укладений договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 4187К від 20.01.09 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, виконавець забезпечує обслуговування та експлуатацію внутрішньобудинкових систем будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марини Раскової, 15 (будівля), а також утримання прибудинкової території, а замовник бере участь у витратах виконавця на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. замовник користується приміщенням загальною площею 66,80 кв.м., розміщеним на 11 поверсі будівлі. Орендоване приміщення використовується для розміщення офісу.

Згідно з п. 2.1. договору № 4187К від 20.01.09 р., виконавець зобов'язується забезпечити:

- виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території; розрахунок відшкодування комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення є невід'ємною частиною договору (додаток № 1);

- надання замовнику комунальних послуг за діючими тарифами і розцінками;

- інформувати замовника про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

Відповідно до п. 2.2. вищезазначеного договору, замовник зобов'язується дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за цим договором; не пізніше 10 числа поточного місяця вносити плату на рахунок виконавця як відшкодування витрат на обслуговування, експлуатацію будівлі, згідно з виставленими рахунками та актами. Відмова замовника в односторонньому порядку від сплати рахунків наданих виконавцем не допускається.

Пунктом 3.1.2. договору № 4187К від 20.01.09 р. встановлено, що виконавець має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п. 2.2.3. цього договору.

У відповідності до п. 4.1. договору № 4187К від 20.01.09 р.,за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 5.1. та 5.4. договору № 4187К від 20.01.09 р., цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.01.09 р. до 20.12.11 р. включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконані зобов'язання за договором № 4187К від 20.01.09 р., однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за даним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.03.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 39 028,71 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків між ДП «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» та ЗАТ «ІГ-Р-ОК» від 31.03.11 р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 01-157 від 12.04.11 р.) з проханням сплатити зазначену заборгованість.

Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК» про стягнення 39 028,71 грн. основного боргу, 429,31 грн. інфляційних нарахувань, 1 754,68 грн. трьох відсотків річних та 2 732,00 грн. 7 % штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 4187 К від 20.01.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач зобов'язання щодо оплати за договором № 4187К від 20.01.09 р. не виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» про стягнення з Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК» 39 028,71 грн. основного боргу за договором № 4187К від 20.01.09 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ДП «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» просить суд також стягнути з відповідача 429,31 грн. інфляційних нарахувань та 1 754,68 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4187К від 20.01.2009 р. за період з 01.04.2011 р. до 30.09.2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з 01.04.2011 р. до 30.09.2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 429,31 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 4187К від 20.01.2009 р. за період з 01.04.2011 р. до 30.09.2012 р.

Також, дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних судом було виявлено допущені арифметичні помилки, оскільки не враховано кількість днів у високосному 2012 році (366 днів) та невірно підраховано кількість днів періоду, за який здійснено розрахунок, у зв'язку з чим судом було виконано власний розрахунок даної вимоги за період з 01.04.2011 р. до 30.09.2012 р.

Розрахунок трьох відсотків річних:

Сума заборгованості, грн. Річні % Період прострочення Кількість днів прострочення Сума річних %, грн. 39 028,71 3 % 01.04.11 р. - 31.12.11 р. 275 882,15 39 028,71 3 % 01.01.12 р. - 30.09.12 р. 274 876,54 ВСЬОГО: 1 758,69

Таким чином, при розрахунку судом трьох відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання було встановлено, що стягненню підлягають три відсотки річних у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три відсотки річних за період з 01.04.11 р. до 30.09.12 р. в сумі 1 754,68 грн., тобто - в межах заявлених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 732,00 грн. 7 % штрафу за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 4187К від 20.01.09 р., посилаючись на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2 - 10 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами.

У відповідності до п. 1.1. Статуту позивача, Державне підприємство «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» засноване на державній власності, утворено згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 30.11.01 р. № 199 та на лежить до сфери управління Державної реєстраційної служби України (уповноважений орган управління) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.11 р. № 1114 «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень».

Враховуючи наведене, за розрахунком позивача, перевіреним господарським судом м. Києва, підлягає стягненню з Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК» за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 4187К від 20.01.09 р. штраф у розмірі 2 732,00 грн., що становить 7 % від суми боргу.

Таким чином, позов Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» до Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 93, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 11, 193, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 54, 55, 59, 67, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ІГ-Р-ОК» (03148, м. Київ, вулиця Картвелішвілі, 7/2, код ЄДРПОУ 23519271) на користь Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, код ЄДРПОУ 00209131) 39 028 (тринадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 71 коп. основного боргу, 1 754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 68 коп. трьох відсотків річних, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 00 коп. 7 % штрафу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на оплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 14.06.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.