Рішення

від 11.06.2013 по справі 909/499/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа № 909/499/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД",

юр. адреса: вул.Електрозаводська,3, м.Запоріжжя, 69065;

адреса для листування: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-продукт ІФ"

вул. Крайківського,4 "А", м.Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 36 197,60 грн. заборгованості, з яких : 22 877,50 грн. - основний борг, 5 580,48 грн. - інфляційні втрати, 2 529,68грн. -3% річні, 5 209,94грн.-пеня,

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Д.О.- юрисконсульт, (довіреність №96 від 15.04.13);

від відповідача: не з"явились,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-продукт ІФ" про стягнення 39 177,25 грн. заборгованості, з яких : 22 877,50 грн. - основний борг, 8 560,13 грн. - інфляційні втрати, 2 529,68грн. -3% річні, 5 209,94грн.- пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву (клопотання) про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 7963/13 від 14.05.13), в якому просить суд стягнути з відповідача 36 197,60 грн. заборгованості, з яких : 22 877,50 грн. - основний борг, 5 580,48 грн. - інфляційні втрати, 2 529,68грн. -3% річні, 5 209,94грн.-пеня. Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. За таких обставин, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах від 25.04.13,14.05.13 не виконав. Ухвали суду направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Проте, до суду повернулись ухвали від 25.04.13,14.05.13 з відміткою "за зазначеною адресою не проживає". Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП, який міститься у матеріалах справи (серія АБ № 526353, запит від 11.04.13№ 16276835 станом на 11.04.13), адреса відповідача - вул. Крайківського,4 "А", м.Івано-Франківськ, 76019 і є ідентичною зазначеній у позовній заяві.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-продукт ІФ" укладено договір №205 на поставку продукції від 21.08.09.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити продукцію, яку виробляє постачальник (позивач), на умовах, передбачених даним договором.

Позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №ОЛ-0001439 від 26.05.10, №ОЛ-0001686 від 12.07.10, які знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.

Пунктом 3.3 договору сторонами погоджено, що оплата проводиться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 банківських днів з моменту фактичного отримання покупцем продукції від постачальника, що підтверджується підписаними сторонами накладними.

Відповідач зобов"язався провести розрахунок за отриманий товар у наступні строки:

- по видатковій накладні №ОЛ-0001439 від 26.05.10 - 15.06.10;

- по видатковій накладні №ОЛ-0001686 від 12.07.10 - 30.07.10.

Однак, відповідач порушив взяті на себе зобов"язання за договором, частково оплатив за отриманий товар по №ОЛ-0001439 від 26.05.10 в розмірі 56 811,80грн. Крім того, оплату по видатковій накладні №ОЛ-0001686 від 12.07.10 не проведено.

Наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків з 01.05.10 по 31.05.10, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 877,50грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю станом на 03.04.13.

У разі несвоєчасної оплати за продукцію відповідно до п.3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за поставлену продукцію за кожен день прострочення (п.6.3 договору).

Позивач нарахував відповідачу 2 529,68грн. пені. Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України провів нарахування 5 580,48 грн. інфляційних втрат та 2 529,68грн. -3% річних (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Борг відповідача становить 36 197,60 грн. заборгованості, з яких : 22 877,50 грн. - основний борг, 5 580,48 грн. - інфляційні втрати, 2 529,68грн. -3% річні, 5 209,94грн.-пеня.

Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позову та виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем відзначено, що у відповідача за невиконання умов договору виникла заборгованість у розмірі 22 877,50 грн. Відповідачем заборгованість не спростована, а доказів, які б підтверджували протилежне, суду не подано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача

5 209,94грн. пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 2 529,68грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 580,48грн .(розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов"язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов"язання що стосуються оплати за продукцію. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, щодо стягнення 22 877,50 грн. - основного боргу, 5 580,48 грн. - інфляційних втрат, 2 529,68грн. -3% річних, 5 209,94грн.- пені.

Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати коштів за отриманий товар згідно з договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає за правильне позов задоволити.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ст.ст.11,525,526,530,549,610,611,625,629,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,218,230 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,34,43,49,55 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-продукт ІФ" про стягнення 22 877,50 грн. - основний борг, 5 580,48 грн. - інфляційні втрати, 2 529,68грн. -3% річні, 5 209,94грн.-пеня - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-продукт ІФ", вул. Крайківського,4 "А", м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 36321680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Оліс ЛТД", юр. адреса: вул.Електрозаводська,3, м.Запоріжжя; адреса для листування: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя (р/р 26009619938838 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20478063) 22 877,50 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят сім грн. 50 коп.) основного боргу, 5 580,48 грн. (п"ять тисяч п"ятсот вісімдесят грн. 48коп.) інфляційних втрат, 2 529,68грн. (дві тисячі п"ятсот двідцять дев"ять грн. 68коп.) -3% річних, 5 209,94грн. (п"ять тисяч двісті дев"ять грн. 94коп.) пені, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 14.06.13