Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1488/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1488/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" м.Маріуполь, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Старк Мінерал Груп", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Потоцька С.С. (дов. № 301/45Д від 02.01.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Старк Мінерал Груп", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 23 927,16 грн., 452,32 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на укладення між сторонами договору №29/1/204 АЭCсн, відповідно до умов якого відповідач зобов*язався поставити, а позивач прийняти та оплати товар. Як зазначає позивач в позовній заяві, на виконання п. 7.1 умов договору, позивачем було здійснено предоплату від заявленої останнім партії товару в розмірі 17 379 853,24 грн., проте, відповідач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару лише на суму 17 355 926,08 грн., в зв'язку з чим, позивач посилаючись на вимоги ст.1212 ЦК України просить суд повернути грошові кошти в розмірі 23 927,16 грн.. Також, позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо поставки товару нараховано до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 452,32 грн., з посиланням на норми ст. 536 ЦК України та Закону України "Про національний банк України".

Ухвалою господарського суду від 10.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1488/13, розгляд справи призначено на 22.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 10.06.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх.№21108 від 10.06.2013р. надав пояснення по справі, зокрема, надав правове обґрунтування щодо стягнення грошових коштів та нарахованих процентів, крім того за вх.№21107 від 10.06.2013 року представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх. № 20903 від 10.06.2013р. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю представників відповідача бути присутнім у судових засіданнях, у зв'язку із їх зайнятістю в інших справах.

Господарський суд розглянувши вищевказане клопотання, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки ТОВ ТД" Старк Мінірал Груп " - є юридичною особою та не було позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні інших представників згідно з частинами першою - п'ятою статі 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа своїх працівників.

Крім того, необхідно наголосити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

З врахуванням викладеного, суд також, зауважує, що провадження у даній справі порушено 10.04.2013 року, тобто дана справа слухається судом досить тривалий час, в зв'язку з чим, сторони, зокрема, відповідач, мали достатньо часу для надання відповідних доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи, а тому враховуючи приписи статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), відповідно до якої кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, суд не вбачає правових підстав для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для подальшого розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальник) укладено договір №29/1/204 АЭCсн.

Відповідно до умов п.1.1. договору сторонами визначено, що відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар в асортименті, в кількості відповідно до специфікації № 1, а саме, пісок формовочний кварцевий марки 1к101025 в кількості 150 000 т. по ціні 62,50 грн. без ПДВ.

Також між сторонами в подальшому було підписано ряд додатків до договору №29/1/204 АЭCсн, якими сторонами були додатково введені специфікації до договору.

Згідно додатку №1 до договору специфікації № 1 від 01.08.2011 року відповідач зобов'язався додатково поставити пісок формовочний кварцевий марки 1к101025 в кількості 30 000 т. по ціні 85 грн. з ПДВ.

пісок формовочний кварцевий марки 1к101025 ГОСТ 2138-92 сухий у біг -бегах в кількості 20 000 т. по ціні 280 грн. з ПДВ.

Загальна сума даної специфікації складає 8 150 000,00 грн.

Згідно додатку №2 до договору специфікації №2 від 01.10.2011 року відповідач додатково зобов'язався поставити пісок формовочний 1Т10203 ГОСТ 2138-91 в кількості 4 500 т. , за ціною з ПДВ 120 грн.

Загальна сума даної специфікації складає 540 000,00 грн.

Згідно додатку №3 специфікації № 3 від 25.04.2012 року відповідач зобов*язався поставити пісок формовочний 1Т10203 ГОСТ 2138-91 в кількості 2 000 т., ціна з ПДВ 120 грн.

Загальна сума даної специфікації складає 240 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням всіх додатків сторонами визначено загальну суму договору в розмірі 20 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 363 333,30грн.

Відповідно до п.1.4. договору поставка здійснюється на умовах FCA - склад постачальника ст. Старовірівка Південної з.д., згідно "Інкотермс 2000" залізничним транспортом. Залізничний тариф оплачується покупцем окремо згідно з/д накладної.

Відповідно до п.7.1. договору сторонами визначено, що оплата товару здійснюється в Національній валюті України в наступному порядку :

- 50% передоплати заявленої партії товару згідно заявки покупця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника,

- 50% по факту поставки на протязі семи банківських днів.

Пунктом 12.1. договору сторонами визначено строк дії договору та встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 року.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, в рамках цього договору позивачем було здійснено предоплати від заявленої останнім партії товару в розмірі 17 379 853,24 грн., на підставі платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи (Т.1 а.с.25-103), проте, відповідач в порушення умов договору виконав свої зобов'язання щодо поставки товару лише на суму 17 355 926,08 грн., про що свідчать видаткові накладні складені сторонами за період з 31.05.2011 року по 10.01.2012 року, які знаходяться в матеріалах справи ( Т1 стр.132 -200, Т.2. а.с. 1- 200, Т.3 а.с.1- 96).

Доказів передання товару на решту суми в розмірі 23 927,16 грн. матеріали справи не містять, відповідачем інше не спростовано.

На підставі викладеного, позивач посилаючись на вимоги ст.1212 ЦК України зазначає, що у зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов*язань за договором в повному обсязі та закінченням строку дії договору 31.12.2012 року, відповідач зобов*язаний повернути позивачеві грошові кошти в сумі 23 927,16 грн., які останній після припинення дії означеного договору безпідставно утримує.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Господарським судом встановлено, що фактично укладений між сторонами правочин №29/1/204АЭCсн від 10.05.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Старк Мінерал Груп" грошових коштів, які останній після припинення дії договору №29/1/204АЭCсн від 10.05.2011 року безпідставно утримує.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

З огляду на встановлений судом факт припинення дії договору №29/1/204АЭCсн та зважаючи на те, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов*язання щодо поставки товару на суму 23 927,16 грн., перерахованих йому в якості предоплати, відповідач станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом безпідставно утримує вищезазначені грошові кошти, а тому в силу вимог ст. 1212 ЦК України має їх повернути позивачу, в зв*язку з чим, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами нарахованих з 01.01.2013 року по 02.04.2013 року в сумі 452,32 грн., господарський суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 536, 1048, 1214 ЦК України просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами нарахованих з 01.01.2013 року по 02.04.2013 року в сумі 452,32 грн..

Господарський суд розглянувши вищевказані позовні вимоги, зазначає, що позивачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, положення ст.1048 ЦК України та безпідставно нараховано відповідачеві проценти в сумі 452,32 грн.. за безпідставне користування грошовими коштами в розмірі 23 927,16 грн., оскільки договори поставки і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв*язку з чим, застосування положень ст. 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності та законодавство, що регулює спірні правовідносини, господарський суд констатує, що оскільки, укладеним між сторонами договором поставки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України) не встановлено, тому застосування приписів статті 1048 названого Кодексу не є можливим, в зв*язку з чим, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 452,32 грн., як необґрунтованих та недоведених належними доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 712, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Старк Мінерал Груп" (61158, Харківська область, місто Харків, Червонозаводський район, майдан Повстання, будинок 7/8, код 36625984) на користь Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"( 87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, площа Машинобудівників, буд.1, код 256051700) грошові кошти в розмірі 23 927,16 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1688,58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.06.2013 р.

Суддя Попович І.М.