Рішення

від 10.06.2013 по справі 922/1487/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р.Справа № 922/1487/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Армлит-Донбасс", м. Харцизьк до ТОВ "Електрична та тепловозна тяга", м. Харків про стягнення 162 722,19грн. за участю представників сторін:

позивача - Сулімова С.О., дов. № 321/10 від 22.04.13р.;

відповідача - Семенов В.О., дов. б/н від 07.12.12р., Калач М.О., дов. б/н від 20.05.13р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням збитків від інфляції в розмірі 156 875,26грн., 3% річних в розмірі 6 073,16грн., пеню в розмірі 15 356,80грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

22.04.13р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 156 249,64грн., збитки від інфляції в розмірі 625,00грн., 3% річних в розмірі 1 849,27грн., пеню в розмірі 4 623,28грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

В судовому засіданні 21.05.13р., в порядку ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 10.06.13р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач 10.06.13р. звернувся до суду з заявою, в якій частково відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4 623,28грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Приписи частини 4 даної статті не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадках, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що часткова відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4 623,28грн. підлягає припиненню.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки строк оплати за отриманий ним за договором товар, на його думку, ще не наступив.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.03.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Армлит-Донбасс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрична та тепловозна тяга" (відповідачем) було укладено договір поставки № 49/11 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам судом вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 8 227 242,67грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується специфікаціями, товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

З наданих суду доказів, вбачається, що остання партія товару була здійснена позивачем на адресу відповідача 08.10.12р.

Факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем не спротовується самим відповідачем та підтверджується документально.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата кожної партії товару у розмірі 100% передплати (в термін 30 банківських днів) здійснюється відповідачем з моменту отримання ним рахунку на передплату, якщо інші умови оплати не обумовлені сторонами у додатках до даного договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, за поставлений позивачем товар розрахувався частково, на загальну суму 8 070 993,03грн.

26.11.12р. відповідачем було здійснено останній платіж в сумі 10 000,00грн. за отриманий за договором товар.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за отриманий ним за договором товар складає 156 249,64грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Позивач 28.12.12р. направив на адресу відповідача претензією № 1/12 з вимогою сплатити суму основного боргу та нарахованих штрафних санкцій, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що у нього за спірним договором не настав строк виконання зобов'язань з оплати вартості отриманого товару, оскільки сторонами чітко не був визначений строк оплати. Сторонами на кожну партію товару підписувались специфікації, де сторони визначали строк оплати за кожну партію окремо. У зв'язку з тим, що поставок було дуже багато та сторони в них не зазначали за якою саме специфікацією здійснюється поставка, а було посилання лише на договір, то на момент розгляду справи не можливо встановити за якою саме специфікацією був поставлений товар, а звідси - не можливо встановити строк оплати за кожною партією окремо.

Такі твердження відповідача не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, якщо договором або законом не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником безпосередньо після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Суд зазначає, що оскільки договором не встановлено чіткого строку оплати, то у відповідача, згідно вимог ст.692 ЦК України, виникає зобов'язання з оплати за отриманий товар, починаючи з наступного дня його отримання.

Також, суд звертає увагу на той факт, що, як вже було встановлено судом, позивачем на адресу відповідача 28.12.12р. було направлено вимогу про сплату поставленого за договором товару, яка також, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 156 249,64грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 1 849,27грн. та збитки від інфляції в сумі 625,00грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування збитків від інфляції в розмірі 625,00грн., суд погоджується з контррозрахунком відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем згідно наданого розрахунку збитки від інфляції нараховані за період з листопада 2011р. по квітень 2013р. в сумі 625,00грн. Як вірно зазначив відповідач, позивачем здійснено цей розрахунок за виключенням місяців дефляції.

Також, вибраний позивачем період нарахування штрафних санкцій та збитків від інфляції починається з 27 листопада 2012р. (з дня здійснення останньої оплати відповідачем за отриманий за договором товар). Однак, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому розрахунок збитків від інфляції позивач повинен був здійснювати починаючи з грудня 2012р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 453,12грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.193, 265 ГК України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична та теплова тяга", код ЄДРПОУ 34045149 (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 15, оф. 1, п/рахунок 26009170640181 в ДОФ ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армлит-Донбасс", код ЄДРПОУ 31649644 (86700, м. Харцизьк, Донецької області, вул. Огарьова, 67, п/р 26004962484884 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334970) - 156 249,64грн. основного боргу, 1 849,27грн. 3% річних, 453,12грн. збитків від інфляції, 3 171,04грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 171,88грн. - відмовити.

В частині стягнення пені в розмірі 4 623,28грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 13.06.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.