Рішення

від 12.06.2013 по справі 910/9272/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9272/13 12.06.13

за позовомКомунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі міста Києва" до Приватного підприємства «Парком» простягнення 44956,81 грн та виселення Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Микитин С.С. - представник за довіреністю № 961 від 04.06.2013 р. від відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 12.06.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Парком» заборгованості за договором оренди в розмірі 44956,81 грн. та виселення орендаря з нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 232 від 16.02.2012, відповідачем з січня 2013 по травень 2013 не сплачувалась в повному обсязі орендна плата, експлуатаційні витрати, відшкодування плати за землю, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 17387,52 грн., також позивач просить стягнути з відповідача 415,09 грн. пені та 27154,20 грн. неустойки. Крім того, оскільки термін дії договору оренди закінчився 31.12.12, а відповідач приміщення не звільнив та позивачеві не передав, останній просить виселити ПП «Парком» з орендованого приміщення та повернути приміщення за актом прийому-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/9272/13 та призначено розгляд справи на 12.06.2013.

У судовому засіданні 12.06.13 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2013 та подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідач згідно акту від 07.05.13 самостійно звільнив приміщення, у зв'язку з чим позивач надає новий розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій за період з січня по квітень 2013 року. Відповідно до уточненого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 13910,02 грн. основного боргу, 401,25 грн. пені та 21723,36 грн. неустойки, крім того, просить закрити провадження у справі в частині вимог про повернення приміщення.

Відповідно до п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 01.06.13.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 лютого 2012 року між Дочірнім підприємством «Екос» (орендодавець) та приватним підприємством «Парком» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 232 терміном дії до 31.12.12 без права пролонгації та викупу приміщення. Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 54,2 кв.м.., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Корольова, 9б, приміщення орендується для розміщення офісу.

Згідно з п..5.1 договору оренди розмір орендної плати за 1 кв.м. приміщення становить 60,00 грн. з ПДВ. Загальна орендна плата на місяць згідно даного договору становить 3252,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі, що визначені цим договором, до дня фактичної передачі Орендодавцю об'єкту оренди по акту приймання передачі.

Відповідно до Угоди № 1 від 01.11.12 про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 232 від 16.02.12, у зв'язку з прийняттям розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.09.12 № 1605 та передачею нежитлового приміщення, яке є предметом договору оренди на баланс Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", останнє набуло прав орендодавця за договором.

Пунктом 4 Угоди № 1 від 01.11.12 сторони встановили, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, відшкодування плати за землю, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів (угод), укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до додатку № 2 до договору № 232 від 16.02.12 «Розрахунок орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду за адресою вул. Корольова, 9б загальною площею 54,2 кв.м.» розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди складає 2710,00 грн. без ПДВ.

01.11.12 сторони уклали Угоду № 2 до договору оренди № 232 від 16.02.12, відповідно до умов якої дійшли згоди, що відповідач відшкодовує позивачеві плату за землю в розмірі 153,96 грн. з ПДВ та експлуатаційні витрати в розмірі 219,00 грн. з ПДВ,

15.02.13 позивач направив відповідачеві претензію № 285/1 з вимогою в 5-ти денний термін сплати заборгованість з орендної плати та інших платежів за договором оренди № 232 від 16.02.12., відповідь на претензію отримана не була, заборгованість відповідачем не сплачена.

Як вбачається з акту від 07.05.2013 року, складеного комісією представників позивача, в ході обстеження приміщення площею 54,2 кв.м. в буд. 9б по вул. Корольова в м. Києві встановлено, що вказане приміщення орендарем - ПП «Парком» не використовується та звільнено.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт користування відповідачем нежилим приміщенням площею 54,2 кв.м. в буд. 9б по вул. Корольова в м. Києві станом на момент ухвалення рішення спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про виселення відповідача та зобов'язання його повернути дане приміщення позивачу за актом прийому-передачі. Оскільки орендоване приміщення було звільнено відповідачем 07.05.13, тобто до моменту звернення позивача з даним позовом до суду - 18.05.13, судовий збір в цій частині позовних вимог покладається на позивача.

Як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати, експлуатаційних витрат та відшкодування плати за землю відповідно до умов Договору оренди № 232 та Угоди № 2 до дня фактичного звільнення приміщення, у відповідача за період з 01 січня по 31 квітня 2013 року (включно) виникла заборгованість по орендній платі, експлуатаційним витратам та відшкодуванню плати за землю в розмірі 13910,02 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність вимог позивача про стягнення орендної плати та інших платежів за період фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. № 12/75-2167-33/75-4/180, який відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України є обов'язковим для врахування господарським судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошових зобов'язань в розмірі 13910,02 грн., які утворились за січень-квітень 2013 р. на підставі договору оренди № 232, угоди № 2 та настання строку виконання таких зобов'язань.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 401,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу, за кожен день такого прострочення.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 401,25 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з урахуванням норм ч.1 ст. 785 ЦК України, п. 9.6 договору оренди, з 01.01.13 у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві об'єкта оренди за договором оренди № 232 від 16.02.12.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар після припинення договору оренди об'єкт оренди у встановлений договором строк орендодавцеві не повернув, приміщення було звільнено орендарем 07.05.13, про що складено відповідний акт представниками орендодавця.

Відповідно до ч. 2, 3 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідач припустився прострочення повернення майна, а тому позивач, посилаючись на норми закону, просить суд стягнути з відповідача неустойку, яка за розрахунком позивача становить 21723,36 грн. за період з 01.01.13 по 30.04.13.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання повернути об'єкт оренди в розмірі 21723,36 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до норм законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Парком» (03146 м. Київ, вул. Жмеринська, будинок 36, кв. 306, ідентифікаційний код 24369879) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (03134, м.Київ, вул. Симиренка, будинок 17, ідентифікаційний код 36037999) основну суму заборгованості в розмірі 13910 (тринадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 02 коп., пеню в сумі 401 (чотириста одна) грн. 25 коп., неустойку в розмірі 21723 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 36 коп., 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 40 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог провадження припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.