Постанова

від 04.06.2013 по справі 801/2402/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. (15:00) Справа №801/2402/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №4742901700 від 25.12.2012р. та №0000451700 від 24.01.2013р.

Сторони явку представників не забезпечили.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №4742901700 від 25.12.2012 р. та №0000451700від 24.01.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені внаслідок встановлення ним нікчемності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Листбуд», та, як наслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях про відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) контрагентом. Висновки відповідача щодо нікчемності правочину не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки зроблені з формальних підстав, незважаючи на надані первинні документі, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Позивач вказує, що операції з ТОВ «Листбуд», за результатом яких сформований податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, з яких вбачається, що у контрагента позивача - ТОВ «Листбуд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку із чим у ТОВ «Листбуд» відсутні можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та віддаленості контрагентів один від одного. Враховуючи викладене у ТОВ «Листбуд» відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту по операціях з контрагентами, а отже податковий кредит в сумі 76 666,67 грн. позивачем сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Листбуд», що призвело до його завищення. З зазначених підстав відповідач робить висновок про правомірність збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (а.с.38-40).

У судове засідання, що відбулося 04.06.2013р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника та повідомив суду, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 14.12.2012 р. по 19.12.2012 р. посадовими особами Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РН НОМЕР_1) з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Листбуд» (ЄДРПОУ 37222112) за період з 01.10.2011р. по 30.11.2011 р.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 2181/17-2/НОМЕР_1 від 24.12.2012 р. (далі - Акт), у висновках якого встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ за 2011 р. на суму 76 666,67 грн., у тому числі за жовтень 2011 р. - 30 000,00 грн., за листопад 2011 р. - 46 666,67 грн. в порушення п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України. Даний висновок зроблено враховуюче те, що у ТОВ «Листбуд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконанні обов'язки по сплаті податкових зобов'язань та згідно до ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України угода ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Листбуд» є нікчемною (а.с. 9-12).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є формування податкового кредиту за рахунок угоди з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №4742901700 від 25.12.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95 833,59 грн., з яких 76 666,67 грн. - основний платіж та 19 166,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.13).

Податкове повідомлення-рішення №4742901700 від 25.12.2012 р. було оскаржене позивачем, однак рішенням ДПС в АР Крим від 21.01.2013 р. №М/223/10.2-14 було залишено без змін та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, визначену у податковому повідомленні-рішенні Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС (Кіровське відділення) №4742901700 від 25.12.2012 р. на 19 166,42 грн. (а.с.15-18).

На підставі зазначеного, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000451700 від 24.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 166,42 грн., з яких 19 166,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.14).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що у контрагента ТОВ «Листбуд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконанні обов'язки по сплаті податкових зобов'язань.

Згідно податкової інформації «Про результати проведеного аналізу діяльності ТОВ «Листбуд» за період з 29.07.2010р. по 30.06.2012р., представленої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 10.07.2012р. №59/22-12/37222112, відповідачем встановлено, що до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надійшла постанова від 06.06.2012р. про призначення перевірки, згідно якої ГСУ УМВС України розслідується кримінальна справа за фактами створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Листбуд» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними в наслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, а також умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України.

Під час досудового слідства встановлено, що 09.06.2011р. невстановлені особи шляхом подання до виконавчого комітету Запоріжської міської ради необхідних документів внесли зміни до реєстраційних даних ТОВ «Листбуд» щодо призначення ОСОБА_2 директором даного підприємства, без наміру здійснювати господарську діяльність, вказану в установчих документах, з метою прикриття незаконної діяльності інших підприємств. Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що став директором вказаного підприємства на пропозицію раніше невідомих осіб за матеріальну винагороду, жодного відношення до його фінансово-господарської діяльності не має.

У зв'язку з вищезазначеним, відповідачем зроблено висновок про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Листбуд» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Податковий орган дійшов висновку, що податковий кредит ФОП ОСОБА_1 у сумі 76 666,67 грн. сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Листбуд», що призвело до завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за жовтень 2011 р. - 30 000,00 грн., за листопад 2011 р. - 46 666,67 грн. в порушення п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Листбуд» був укладений довгостроковий договір №03/10 від 03.10.2011 р. перевезення вантажів автомобільним транспортом. За зазначеним договором Перевізник (ТОВ «Листбуд») зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (ФОП ОСОБА_1) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а Замовник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату (а.с. 25-26).

На виконання вищезазначеного договору, за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р. ТОВ «Листбуд» було надано послуги на загальну суму 460000,00 грн., у т.ч. ПДВ 76666,67 грн., що підтверджується актами виконаних робіт:

- акт №1262 без дати, згідно з яким надано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ 46666,67 грн. (а.с.23);

- акт №700 без дати, згідно з яким надано послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30000,00 грн. (а.с.23);

Реальність поставки послуг також підтверджується талонами замовника:

- №1/30 з 01.11.2011 р. по 30.11.2011 р. на суму 280000,00 грн. (а.с. 24);

- №1/31 з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. на суму 180000,00 грн. (а.с. 24).

Крім того, на підтвердження виконання договору позивачем надані товарно-транспортні накладні за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р., реєстри ТТН по відвантаженню за 01.10.2011 р. по 30.10.2011 р., за листопад 2011 р. та маршрутні листи за жовтень-листопад 2011 року.

За фактом отримання послуг та відвантажених товарів, ТОВ «Листбуд» були виписані податкові накладні на загальну суму 460000,00 грн., у т.ч. ПДВ 76666,67 грн., а саме:

- №696 від 31.10.2011 року на суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30000,00 грн. (а.с. 22);

- №1262 від 30.11.2011 року на суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ 46666,67 грн. (а.с. 22).

Таким чином, наданими документами підтверджується фактичне придбання позивачем послуг за довгостроковим договором з ТОВ «Листбуд», з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Листбуд» договору, які вказані вище, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем при проведені перевірки були досліджені вказані документи, що відображено в акті перевірки, без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на дані податкової інформації «Про результати проведеного аналізу діяльності ТОВ «Листбуд» за період з 29.07.2010р. по 30.06.2012р., представленої ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 10.07.2012р. №59/22-12/37222112 є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, інформація отримана від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та дані досудового слідства, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного договору постачання між позивачем та ТОВ «Листбуд» на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: «Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку»;

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: «У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях». Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: «У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню». Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: «Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком».

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, «потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента ТОВ «Листбуд», як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Договор, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Листбуд», виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на отримання відповідних послуг.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентам суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Таким чином, зміст правочину, що укладений між позивачем та ТОВ «Листбуд» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у підприємства управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснити ним операції з поставки товарів (робіт, послуг) за договором, оскільки господарську діяльність можливо здійснювати, як виключно власними ресурсами (господарський спосіб), так і виключно сторонніми ресурсами (підрядний спосіб чи аутсорсінг та аутстафінг), а також поєднанням першого та другого (змішаний спосіб). Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ на час вчинення правочину контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів та виконання робіт.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагент позивача ТОВ «Листбуд» на момент укладення та виконання договору було виключене з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим був не наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю.

ТОВ «Листбуд» на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано у якості юридичної особи та у якості платника ПДВ, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Листбуд» у якості платника податку на додану вартість.

Державна реєстрація ТОВ «Листбуд» припинена у зв'язку з визнанням його банкрутом лише 30.07.2012р., що підтверджено копіями рішень Господарського суду Запорізької області у справі №5009/1369/12 (а.с. 70-75).

Отже, на момент укладення та виконання договору запису про припинення юридичної особи ТОВ «Листбуд» не існувало, крім того ТОВ «Листбуд» було зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому порядку та отримало свідоцтво платника ПДВ за №100312907, яке на укладення та виконання договору було чинним.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ «Листбуд» судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч.2 п. 201.1 ст. 200 ПКУ.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт надання послуг. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем в судовому засіданні також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Зіставляючи дані податкових накладних ФОП ОСОБА_1 за період жовтень-листопад 2011р. з даними декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за період жовтень-листопад 2011р. можна зробити висновок про те, що усі перераховані вище податкові накладні були відображені у декларації з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 за період жовтень-листопад 2011 р.

Таким чином, підтверджується сформований ФОП ОСОБА_1 податковий кредит за період жовтень-листопад 2011 р. в сумі 76 666,67 грн. (30 000,00 + 46 666,67) грн.

Крім того, судом залучено до матеріалів справи Акт документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РН НОМЕР_1) за період з 01.01.2009 р. по 30.12.2011 р. При проведені вказаної перевірки досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ «Листбуд» та згідно з висновками акту перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 30.12.2011р. не встановлено їх заниження або завищення.

Суд зазначає, що одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 ПК України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідачем не враховані положення Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплавпроти України», згідно з яким у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентом, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2011р. на суму 76667,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначеного вище контрагента у період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р. на загальну суму 76 666,67 грн., не проведення платежів з ним (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення №4742901700 від 25.12.2012 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95 833,59 грн. та №0000451700 від 24.01.2013 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 166,42 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.06.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.06.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 4742901700 від 25.12.2012 р. про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 95 833,59 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №0000451700від 24.01.2013 р. про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 166,42 грн.

4. Стягнути судовий збір в розмірі 1 150,00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят гривень) із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82-В, рахунки невідомі) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (97313, АДРЕСА_1; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.