Рішення

від 13.06.2013 по справі 910/8289/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8289/13 13.06.13

За позовом Фізичної особи - підприємця Дідківського Олександра Михайловича

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі Україна»

Про стягнення 174 900,43 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Удалов Т.Г. - по дов. № 1303 від 15.05.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця Дідківського Олександра Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі Україна» про стягнення 160 000,00 грн. основного боргу по орендній платі, 3 530,11 грн. пені, 4 775,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 595,32 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди обладнання від 30.07.2010.

Одночасно з позовною заявою позивачем 26.04.2013 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та заборону представникам відповідача відчужити належне відповідачу майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2013 порушено провадження у справі № 910/8289/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 справу № 910/8289/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8289/13 від 21.05.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 13.06.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8289/13 передано на розгляд судді Сівакової В.В., в зв'язку з виходом судді з відпуски.

Позивач в судовому засіданні 13.06.2013 підтримав подану 26.04.2013 заяву про забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01.11.2011, за подання заяв про забезпечення позову справляється судовий збір , розмір ставок якого визначено в статті 4 названого Закону.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 3 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову становить 1 720,50 грн.

Заявником доказів сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову не подано.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову залишається без розгляду.

Позивач в судовому засіданні 13.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.06.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.04.2013 та ухвали від 21.05.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Харківське шосе, 56, кв. 72, яка згідно інформації на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.05.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2010 між Фізичною особою - підприємцем Дідківським Олександром Михайловичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі Україна» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно (далі - об'єкт оренди) : стрічкову пилораму ПС-4 (інвентарний номер № 21).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з серпня 2010 року по березень 2013 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 160 000,00 грн. та за неналежне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати нараховані пеня в сумі 3 530,11 грн., збитки від зміни індексу інфляції в сумі 4 775,00 грн. та 3% річних в розмірі 6 595,32 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 5.1. договору об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 днів з моменту підписання даного договору.

За умовами пунктів 5.2. та 5.3. договору передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом здачі-приймання та з фото фіксацією стану обладнання. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

На підставі акту приймання-передачі від 30.07.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду стрічкову пилораму ПС-4 (інвентарний номер № 21).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.1. договору термін оренди складає 2 роки з моменту прийняття об'єкту оренди.

Разом з цим, п. 3.2. договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі якщо жодна сторона в термін за місяць до закінчення договору письмово не повідомить про намір його розірвати даний договір автоматично пролонговується на такий самий термін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 4.1. договору розмір орендної плати за весь об'єкт оренди у цілому складає 5 000,00 грн. за місяць.

Пунктом 4.2. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.2. договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі за період з серпня 2010 року по березень 2013 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 160 000,00 грн.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 160 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди майна не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.1.2. договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмір 5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Суд відзначає, що розрахунок пені здійснюється за наступною формулою:

Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочки,

Д - кількість днів прострочки

З розрахунку пені, що міститься в позовній заяві вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за вищевказаною формулою, проте із застосуванням 5% замість подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить зазначеним вище нормам.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.1.2. договору, розмір якої, за розрахунками позивача становить 3 530,11 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 530,11 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 775,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 595,32 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4 775,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 6 595,32 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Дідківського Олександра Михайловича обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Енерджі Україна» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 56, кв. 71, код ЄДРПОУ 36824413) на користь Фізичної особи - підприємця Дідківського Олександра Михайловича (м. Овруч, вул. Сабурова, 11, кв. 27, ідент. номер 2768005495) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3 530 (три тисячі п'ятсот тридцять) грн. 11 коп. пені, 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 6 595 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 32 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя В.В.Сівакова